Постанова Донецький апеляційний суд № 243/12647/19

Єдиний унікальний номер 243/12647/19 Номер провадження 22-ц/804/354/21 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Бахмут справа № 243/12647/19 провадження № 22-ц/804/354/21 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання Цимбал Д.А., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КЗТС Машинінг», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Краматорська міська рада Донецької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 243/12647/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗТС Машинінг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Краматорської міської ради Донецької області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2020 року (суддя Сидоренко І.О.), ухваленого в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 16 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В жовтні 2019 року позивач ТОВ «КЗТС Машинінг» звернулось до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалось на те, що 01 травня 2012 року між ТОВ «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки щодо земельної ділянки, кадастровий № 1424288200:02:000:0399, зареєстрований відділом Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області, про що у Деравжному реєстрі земель вчинено запис від 06 листопада 2012 року № 142420004002274. Термін дії вказаного договору 01 травня 2022 року. Відповідно до відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наразі ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 1424288200:02:000:0399, загальною площею 4,5944 га, розташованої на території Андріївської сільської ради Слов`янського району, яку відповідно до рішення Слов`янського міськрайонного суду від 15 вересня 2014 року, ухваленого у цивільній справі № 243/3908/14, успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_3 . З моменту укладення договору та по теперішній час земельна ділянка не вибувала з орендного користування ТОВ «КЗТС Машинінг». На теперішній час вона засіяна та використовується ТОВ «КЗТС Машинінг» за призначенням. У зв`язку з набуттям ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, до нього перейшли права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договором оренди, щодо цієї земельної ділянки, тобто за договором оренди укладеного між позивачем та ОСОБА_3 . Незважаючи на вищевказане, на земельну ділянку, яка наразі перебуває в оренді ТОВ «КЗТС Машинінг» за відповідним договором оренди землі від 01 травня 2012 року, згідно даних, що містить Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, 26 березня 2018 року було зареєстроване інше речове право право оренди землі за ОСОБА_2 . Однак, підстав для припинення або дострокового розірвання договору не виникало, жодних письмових змін або доповнень щодо припинення користування земельною ділянкою ТОВ «КЗТС Машинінг» з однієї сторони, та ОСОБА_3 та/або ОСОБА_1 , з іншої сторони, не підписувалось. З дати укладання договору та станом на дату подання позовної заяви ТОВ «КЗТС Машинінг» систематично, сумлінно та в повному обсязі виконує взяті на себе зобов`язання, в тому числі щодо сплати орендної плати. Договір, укладений між ТОВ «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 на даний час є діючим, нерозірваним сторонами у встановленому порядку, земельна ділянка використовується позивачем, з його орендного користування не вибувала. Укладення договору оренди землі між відповідачами щодо земельної ділянки, яка перебуває в орендному користуванні позивача, є порушенням права орендаря самостійно господарювати на землі, передбаченого статті 25 Закону України «Про оренду землі» та статті 410 ЦК України, а тому повинен бути визнаний недійсним, а його державну реєстрацію скасовано. Просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,5944 га, кадастровий номер 1424288200:02:000:0399, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; cкасувати запис № 25477484 про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,5944 га, кадастровий номер 1424288200:02:000:0399. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2020 року позовні вимоги ТОВ «КЗТС Машинінг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа: Краматорська міська рада про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації задоволено: визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,5944 га., кадастровий номер 1424288200:02:000:0399, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Скасовано запис № 25477484 про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,5944 га., кадастровий номер 1424288200:02:000:0399. Стягнуто зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «КЗТС Машинінг» судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп. окремо з кожного. Судове рішення мотивоване тим, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «КЗТС Машинінг» не припинив своєї дії, а його положення є обов`язковими для виконання як позивача, так і для ОСОБА_1 , а укладений договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суперечить нормам чинного законодавства та порушує права позивача, як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту шляхом визнання оспорюваного договору оренди недійсним. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити у повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що набрання чинності договором оренди земельної ділянки законодавець пов`язує із виникнення у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку. Норми законодавства дають підстави для висновку про те, що укладений правочин у формі договору з передачі в оренду земельної ділянки, який не зареєстрований у встановленому законом порядку не можна вважати таким, що створює юридичні наслідки для його сторін у вигляді набуття прав та обов`язків стосовного його предмета. Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки між ТОВ «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 в установленому порядку проведена не була, у зв`язку з чим право користування у позивача на спірну земельну ділянку не виникло, а тому не порушене діями відповідачів з укладення щодо неї правочину. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 05 лютого 2021 року від ТОВ «КЗТС Машинінг» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки укладеного між ТОВ «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 була здійснена посадовими особами відділу Держкомзему у Слов`янському районі Донецької області. Зазначене підтверджується записом по тексту договору, посвідченим підписом відповідної посадової особи та печаткою державного органу, уповноваженого на здійснення державної реєстрації договорів оренди землі. Враховуючи те, що нормами законодавства, чинного на момент укладення договору та його державної реєстрації, не було передбачено необхідність отримання/надання жодного документу, що встановлює/підтверджує факт проведення державної реєстрації договору оренди землі, наявність відмітки уповноваженого державного органу на договорі є єдиним належним та достатнім підтвердженням здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між ТОВ «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 . Укладений договір було зареєстровано у повній відповідності до норм законодавства, які діяли на момент його реєстрації, що свідчить про факт здійснення його державної реєстрації, а відповідно підтверджує право позивача орендувати земельну ділянку на умовах укладеного договору впродовж його дії. Відсутність запису про договір у Державному земельному кадастрі чи у Національній кадастровій системі, жодним чином не спростовує факт проведення державної реєстрації договору оренди землі, яку було вчинено уповноваженим органом у 2012 році. Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскільки договір-1 станом на час укладення договору оренди землі від 26 березня 2018 року (договору-2) діяв, натомість одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту саму земельну ділянку суперечить вимогам діючого законодавства, то договір-2 не відповідає вимогам законодавства та перешкоджає позивачу реалізувати його правомочності володіння та користування відповідною земельною ділянкою, що є підставою для визнання договору-2 недійсним. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, провадження №14-442цс19. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Краматорською міською радою Донецької області не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник ТОВ «КЗТС Машинінг» в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просили її залишити без задоволення. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. ( т.2 а.с. 160) ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. ( т.2 а.с. 159 ) Представник Краматорська міська рада Донецької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. ( т.2 а.с. 158) Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 190232 на підставі розпорядження голови Слов`янської райдержадміністрації від 06 жовтня 205 року за № 460 була власником земельної ділянки площею 5,5496 га, розташованої у с. Сергіївка, Сергіївська сільська рада, діл. НОМЕР_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9). 01 травня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ» в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, б/н, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, площею 4,5944 га, в тому числі ріллі 4,5944 га, кадастровий номер: 1424288200:02:000:0399. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 95 288,64 грн. Договір укладено строком на 10 (десять) років з можливим його подовженням. Орендна плата вносить орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 2858,66 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та унаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. (а.с.6-8 т.1). Даний Договір зареєстровано 06 листопада 2012 року у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області за № 142420004002274.(а.с.8 т.1). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сергіївка Донецької області (а.с.114 т.1). З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 17 листопада 2014 року право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1424288200:02:000:0399, перейшло до відповідача по справі - ОСОБА_1 на підставі рішення суду № 243/3908/14 від 15 вересня 2014 року, ухвалене Слов`янським міськрайонним судом. (а.с.13,115 т.1). Згідно з рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2014 року, ухваленого у цивільній справі № 243/3908/14 (номер провадження 2/243/1706/2014), за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сергіївка Слов`янського району Донецької області, визнано право власності на земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області: площею 4,5944 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1424288200:02:000:0399; площею 0,9552 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1424288200:02:000:0935; площею 4,5724 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1424288200:02:000:0400; площею 0,9550 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1424288200:02:000:0936. Відповідно до ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2018 року, слідчому надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що знаходяться у володінні ТОВ «КЗТС Машинінг», а саме до договорів оренди земельних ділянок 1424288200:02:000:0399 та 1424288200:02:000:0400, які знаходяться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, а також актів прийому-передачі та актів визначення меж зазначених земельних ділянок. З наведеної ухвали слідчого судді вбачається, що 26 січня .2018 року до чергової частини Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява ОСОБА_1 щодо скоєння підробки особистого підпису його померлої бабусі ОСОБА_3 . Звернувшись до правоохоронних органів з заявою, ОСОБА_1 обґрунтував її тим, що спадкодавець ОСОБА_3 не могла укласти договір оренди земельної ділянки та підписати його, оскільки на час укладення договору остання перебувала у хворобливому стані.(а.с.24-25 т.1). Згідно Відомостей про земельну ділянку, відповідач ОСОБА_1 уклав договір оренди землі з відповідач ОСОБА_2 , та про що 26 березня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис № 25477484. У відповідності до бухгалтерської довідки щодо нарахування та виплати орендної плати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за укладеним договором оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року, ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ» повідомило, що виплата орендної плати орендодавцю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (особа, яка набула право власності на земельну ділянку в порядку спадкування) проводилася в терміни та у розмірі, визначені умовами договору, укладеного між ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ» та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, кадастровий № 1424288200:02:000:0399, з урахуванням положень чинного законодавства. Зокрема, за період 2012-2019 рр.: нараховано доходу 35 684,53 грн.; утримано податків 6610,65 грн.; виплачено з урахуванням утримання податків 32 023,33 грн.; переплата на кінець періоду (на 01 жовтня 2019 року) 2949,45 грн. (строк оплати до 31 грудня 2019 року. Станом на жовтень 2019 року відсутня заборгованість з виплати орендної плати у ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ» перед ОСОБА_1 (а.с.4 т.1). З Доручень, посвідчених 24 травня 2012 року та 26 липня 2012 року секретарем виконавчого комітету Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 за попередньо укладеною домовленістю уповноважила ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , здійснювати дії пов`язані з правом підпису на договорі оренди з ТОВ «КЗТС Машинінг» та одержувати в касі ТОВ «КЗТС Машинінг» грошову оплату по договору пая посвідченого сертифікатом серії ДН № 190232 та одержувати в касі ТОВ`КЗТС Машинінг» грошову або натур оплату по договору пая посвідчених сертифікатів серії ДН № 190232 та серії ЯЖ № 440751, відповідно. Згідно з текстом наведених доручень особи повірених осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлені на підставі паспортів громадян України серії НОМЕР_3 виданого Слов`янським РВ УМВС України в Донецькій області 28 червня 2002 року та серії МК № 470175 Ізюмської МРВ УМВС України в Харківській області 14 квітня 1997 року. Таким чином, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_5 на підписання та укладення договору про оренду земельної ділянки у травні 2012 року (а.с.165,169 т.1). Згідно з копією Видаткового касового ордеру від 16 жовтня 2012 року ОСОБА_3 виплачено орендну плату у розмірі 2200,00 грн., яку отримано у ТОВ «КЗТС Машинінг» представником ОСОБА_3 за дорученням Караван А.А., на що вказує зазначення паспорту останньої серії МК № 470175 Ізюмської МРВ УМВС України в Харківській області 14 квітня 1997 року, дані якого збігаються із зазначеними у вищевказаному Дорученні. (а.с.166 т.1). З копії Видаткового касового ордеру від 25 травня 2012 року вбачається, що на підставі доручення № 122 від 24 травня 2012 року ОСОБА_5 , як представником ОСОБА_3 , отримано у ТОВ «КЗТС Машинінг», орендну плату у розмірі 500,00 грн., що підтверджується відповідністю даних паспорту ОСОБА_5 , зазначених у даному видатковому касовому ордері (а.с.167 т.1). Також, відповідно до Платіжних відомостей № 380, № 381 від 25 жовтня 2017 року, № 598 від 28 грудня 2016 року, № 391 від 22 грудня 2015 року та № 189 від 15 червня 2015 року, ОСОБА_1 нарахована орендна плата у таких розмірах: 12648,17 грн., 9198,32 грн., 12648,17 грн., 3449,85 грн. та 13172,51 грн., відповідно. (а.с.156,157,158,161,171 т.1). ТОВ «КЗТС Машинінг» на ім`я відповідача ОСОБА_1 здійснено перерахування поштовим зв`язком через ДД УДППЗ «Укрпошта» 29 грудня 2016 року на суму 12648,17 грн. та 29 грудня 2015 року на суму 3449,85 грн. (а.с.159,162 т.1). На підставі платіжного доручення № 21023 від 09 квітня 2019 року на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , відкритий у АТ «Ощадбанк», позивачем перераховано орендну плату за земельну ділянку за 2018 рік у розмірі 9198,34 грн. (а.с.170 т.1). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «КЗТС Машинінг» не припинив своєї дії, а його положення є обов`язковими для виконання як позивача, так і для ОСОБА_1 , а укладений договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суперечить нормам чинного законодавства та порушує права позивача, як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту шляхом визнання оспорюваного договору оренди недійсним. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Частиною 1 статті 95 ЗК України, частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотримання умов договору оренди землі. Згідно із частиною 2 статті 95 ЗК України, статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Відповідно до частин 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною. Аналогічні положення містить і частина 2 статті 16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Починаючи з 2004 року та до теперішнього часу правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV. Цей Закон регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном. Частинами 1, 2, 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На момент укладання договору між ОСОБА_3 та ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ» - 01 травня 2012 року та на час державної реєстрації 06 листопада 2012 року, порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок). Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким був, зокрема договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку). Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами. У період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року функціонувала Перехідна реєстраційна система, під час якої територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки та підрозділи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» наділялися повноваженнями щодо державної реєстрації земельних ділянок. Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №

220. У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис). З копії договору оренди землі, укладеного 01 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ» вбачається, що його зареєстровано у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 142420004002274.(а.с.8 т.1). Отже, договір оренди землі № б/н від 01 травня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ», був зареєстрований 06 листопада 2012 року відповідно до вимог законодавства, що діяло на той час, та є чинним з моменту його державної реєстрації. Стосовно розірвання та припинення договору оренди землі від 01 травня 2012 року укладеного між ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 та ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ», апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що смерть фізичної особи - наймодавця не є підставою для припинення договору. Відносини щодо оренди земельної ділянки врегульовані Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі». Серед підстав припинення договору оренди землі, визначених статтею 31 Закону України «Про оренду землі», є: закінчення строку, на який його було укладено; викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено Загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України «Про оренду землі». Згідно з частиною 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Таким чином, смерть фізичної особи - наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов`язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі. Згідно пунктом 38 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ», передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. (а.с.6-8 т.1). З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 17 листопада 2014 року право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1424288200:02:000:0399, перейшло до відповідача по справі - ОСОБА_1 на підставі рішення суду № 243/3908/14 від 15 вересня 2014 року, ухвалене Слов`янським міськрайонним судом. (а.с.13,115 т.1). Згідно з рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2014 року, ухваленого у цивільній справі № 243/3908/14 (номер провадження 2/243/1706/2014), за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сергіївка Слов`янського району Донецької області, визнано право власності на земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області: площею 4,5944 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1424288200:02:000:0399; площею 0,9552 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1424288200:02:000:0935; площею 4,5724 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1424288200:02:000:0400; площею 0,9550 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1424288200:02:000:0936. ОСОБА_1 з заявою до позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки не звертався. Відповідно до статті 526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов`язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладений договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року, між ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ» та ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 не припинений та не розірваний. Згідно Відомостей про земельну ділянку, відповідач ОСОБА_1 уклав договір оренди землі з відповідач ОСОБА_2 , та про що 26 березня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис № 25477484. Законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру прав, що призвело до того, що у Державному реєстрі прав була відсутня інформація про чинні правовідносини оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року. Відповідно до частин 1,4 статті 18 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. З метою запобігання виникненню подвійної реєстрації права оренди однієї земельної ділянки, дотримання гарантій достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, визначених державою, частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо. Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1). Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року, укладений між ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ» та ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 не припинений та не розірваний на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, був зареєстрований в установленому законодавством 06 листопада 2012 року у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 142420004002274.(а.с.8 т.1). Наявність такої суперечності між заявленим ОСОБА_2 правом користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі та вже зареєстрованим правом оренди земельної ділянки ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ», відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови в державній реєстрації прав. Однак через неналежне виконання державним реєстратором його обов`язків під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у вигляді проведення реєстрації спірного договору оренди землі,укладеного між ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та прийняття відповідного рішення, факт існування реєстрації права ТОВ «КЗТС МАШИНІНГ» на користування цією ж земельною ділянкою залишився поза увагою, що призвело до подвійної державної реєстрації права. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося. Укладення договору про оренду землі між ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суперечить частині 1 статті 95 ЗК України, частині 1 статті 25 Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та порушує права позивача, як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту. Враховуючи, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного договору про оренду земельної ділянки недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього кодексу. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України). Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як встановлено судом, внаслідок укладення оскарженого договору оренди відповідач ОСОБА_2 отримала право оренди спірної земельної ділянки, що безумовно є перешкодою для позивача у реалізації наявного в нього права користування тією ж самою земельною ділянкою. З огляду на викладене вище колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оскарженого договору оренди недійсним. До аналогічного висновку прийшла в своїй постанові від 19 лютого 2020 року (№ 387/515/18) Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 229/4059/19 у подібних справах. Доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди земельної ділялки від 01 травня 2012 року між ТОВ «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 в установленому порядку проведена не була, у зв`язку з чим право користування у позивача на спірну земельну ділянку не виникло, а тому не порушене діями відповідачів з укладення щодо неї правочину, є не обґрунтованими, оскільки на час державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року діяла постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», яка також наділяла повноваженнями щодо державної реєстрації земельних ділянок територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки. Інші, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який з дотриманням вимог чинного законодавства України перевірив їх та спростував відповідними висновками. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.А. Мірута Я.В. Хейло Повне судове рішення складено 17 березня 2021 року Головуючий О.О.Тимченко