Постанова 4808 № 344/4428/20

Справа № 344/4428/20 Провадження № 22-ц/4808/346/21 Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д., секретаря Мельник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання видати оригінал договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючим суддею Бабій О.М. 26 листопада 2020 року, повний текст якого складено 22 грудня 2020 року, в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації»), в якому просив визнати протиправною бездіяльності Івано-Франківського ОБТІ та зобов`язати видати оригінал договору купівлі-продажу, посвідченого 12.11.2004 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П. за реєстровим номером № Д1067, яким ОСОБА_1 було набуто право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 листопада 2004 року на підставі договору купівлі-продажу ним набуто право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 8388444. Сторонами договору були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Позивач вказав, що звернувся до МБТІ Івано-Франківська із заявою про втрату вказаного вище оригіналу договору купівлі-продажу. З метою підтвердження набуття ним 12.11.2004 майнових прав на земельну ділянку, враховуючи, що відсутні законні підстави для його утримання (зберігання) в матеріалах інвентаризаційної справи, просив відповідача видати оригінал договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 12.11.2004 року за реєстровим номером № Д1067. Позивач 19.03.2020 отримав відповідь від ОКП ОБТІ, в якій зазначено, що у зв`язку з тим, що в подальшому були видані інші правовстановлюючі документи на відповідні об`єкти нерухомого майна, Івано-Франківське БТІ не вбачає правових підстав для повернення оригіналу договору купівлі-продажу від 12.11.2004. На думку позивача, 16.05.2007 працівники ВК Івано-Франківської міської ради та працівники ОБТІ взагалі не мали права проводити якісь дії по паспорту ОСОБА_1 , оскільки починаючи з 13 травня 2007 року, у нього був недійсний паспорт, фотографія 45 річного віку вклеєна лише 19.06.2007. ОСОБА_1 зазначив, що ні особисто, ані через своїх представників, не звертався до міського голови щодо погодження самовільно прибудованих будов та із заявою про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та видачі йому свідоцтва про право власності на нього. Враховуючи вказане, просив позовні вимоги задовольнити. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання видати оригінал договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення незаконним та необгрунтованим. Апелянт зазначив, що йому належить на праві власності житловий будинок згідно договору купівлі-продажу від 12.11.2004 та ним отримано державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.12.2004. ОСОБА_1 вказав, що невідомі люди звернулися до міського голови про визнання за ним права власності на належне йому будинковолодіння. Крім того, договір купівлі-продажу будинковолодіння та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кучак Н.В. 17.05.2007 за реєстровим номером №1152 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не укладався та за участю позивача не посвідчувався, а у реєстрі приватного нотаріуса Кучак Н.В. за №1152 значаться зовсім інші сторони договору. Позивач зазначає, що його паспорт на момент укладення вищевказаного договору був недійсним. Це встановлено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2020 у справі №520/21210/18. ОСОБА_1 вважає, що Івано-Франківський міський голова не наділений повноваженнями вирішувати питання оформлення власності шляхом видачі 15.05.2007 розпорядження №270-р Про оформлення права власності на нерухоме майно. Вказане, на думку апелянта, свідчить про відсутність у ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» правових підстав вчиняти будь-які реєстраційні дії та видавати будь-які правовстановлюючі документи на підставі зазначеного розпорядження. Такі дії відповідача, вважає апелянт, призвели до втручання у його мирне володіння нерухомим майном. Просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Представник ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» в судове засідання апеляційного суду не з`явився з невідомих причин, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений у встановленому законом порядку завчасно. Заяви про відкладення розгляду справи від відповідача апеляційному суду не поступало. Позивач ОСОБА_1 подано заяву про розгляд даної справи у його відсутності за наявними матеріалами справи. Враховуючи наведене, є правові підстави для вирішення даного цивільно-правового спору у відсутності сторін та їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_1 оригіналу договору купівлі-продажу від 12.11.2004 року, оскільки вказане в договорі будинковолодіння продано позивачем за договором купівлі-продажу від 17.05.2007 року, що також встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Крім того, зазначений договір від 17.05.2007 в судовому порядку недійсним не визнаний, судами не встановлено нікчемності такого правочину, а тому відсутні правові підстави вважати, що державна реєстрація права власності відбулася із порушенням вимог законодавства України. З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 листопада 2004 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 , належне ОСОБА_2 будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , що складається з цегляного будинку, загальною площею 480,2 кв. м, житловою площею 197,2 кв. м, цегляної літньої кухні, загальною площею 28,2 кв. м, металевих воріт, загальною площею 10,6 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану на території АДРЕСА_1 , що надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П., серія ВВМ 939681, зареєстровано в реєстрі за № Д1067. Судовими рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції від 23.01.2019 року та від 02.04.2019 року у справі № 344/1587/16-ц, від 09.10.2019 року у справі №344/3608/18 (а.с.138-145, 146-153, 178-189) встановлено, що за договором купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 17 травня 2007 року ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняла вказане вище домоволодіння. Договір посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., зареєстровано в реєстрі за № 1152. Відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14595176 та № 14595213, виданих Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 18 травня 2007 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, в реєстрі за № 1152, від 17 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кучак Н. В. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно на час видачі свідоцтва про право власності на будинковолодіння був врегульований Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, тобто на 15.05.2007 року) та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі Тимчасове положення у редакції на 15.05.2007 року). У п. 6.1 Тимчасового положення визначено, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію. За змістом пункту 6.2. Тимчасового положення підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ. Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об`єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Згідно з частинами першою та четвертою статті 18 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права. Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки або іншого нерухомого майна (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»). За замістом ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи. Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що факт продажу позивачем будинковолодіння згідно договору купівлі-продажу від 17.05.2007 встановлено рішеннями судів усіх інстанцій, а тому у відповідача не було правових підстав для повернення оригіналу договору купівлі-продажу від 12.11.2004 року, оскільки вказаний договір було подано разом з іншими документами для реєстрації права власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі розпорядження міського голови від 15.05.2007 року за № 270-р та видано інший правовстановлюючий документ, а саме свідоцтво про право власності від 16.05.2007 року (т.1 а.с.135). Враховуючи презумпцію правомірності правочину, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_5 договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року в судовому порядку визнаний недійсним не був. Крім того, позивачем не надано доказів, що набуття права власності на будинковолодіння суперечило його волі на час набуття, а тому доводи апелянта, що договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не укладався та за участю позивача не посвідчувався апеляційний суд відхиляє. Що стосується доводів позивача про те, що його паспорт на момент укладення договору купівлі-продажу був недійсним, оскільки в нього не була вклеєна фотокартка 45-річного віку, то такі не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України здійснюється протягом місяця з досягнення особою відповідного віку, а не у день виповнення 25- чи 45-річного віку. Оформлення права власності за ОСОБА_1 відбувалось з 15.05.2007 року по 16.05.2007 року, тобто на третій день після досягнення ним 45-річчя, а тому паспорт ОСОБА_1 на момент вчинення правочину був дійсним. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Беручи до уваги наведене, можливість порушення прав позивача та необхідність їх захисту в обраний ним спосіб, враховуючи усі викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ухвалено з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 26 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту. Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський Судді: І.В. Бойчук В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 17 березня 2021 року.