Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12764/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 р. Справа № 520/12764/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, по справі № 520/12764/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00303-5806-2038 та №00304-5806-2038 від 07.05.2020 р. щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі вказано, що позивачем надано достастатньо доказів на підтвердження використання будівлі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності. Відповідач своїм правом не скористався та не направивив до Другого апеляційного адміністративного суду заперечень на апеляційну скаргу. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вказує наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , є власником нежитлових будівель загальною площею 644,6 м2, які розташовано за адресою АДРЕСА_1 . Згідно даних технічних паспортів нежитлові приміщення є виробничими приміщеннями. Також судом встановлено, що контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: від 07.05.2020 року №00303-5806-2038, яким визначено податок на нерухоме майно за 2016 рік в розмірі 18023,02 грн. та від 07.05.2020 року №00304-5806-2038, яким визначено податок на нерухоме майно за 2017 рік в розмірі 20627,20 грн. Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт використання будівлі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За визначенням ст.265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 п.266.1 ст.261 ПК України). Як встановлено положеннями пп.266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За змістом пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п.266.2 ст.266 ПК України). Нормами пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, пп."є" пп.266.2.2. п.266.1 ст.266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Системне тлумачення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо). Відповідно до п.30.1 ст.30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПК України). Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами пп. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі. Колегія суддів зазначає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює. Поряд з цим, конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та відсутні положення, які є винятком із загального правила. При цьому, застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (пп.«ґ» пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга. Визначення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме: у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17, а також у постанові від 16.04.2020 року у справі №810/1011/18, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Як свідчать матеріали справи, позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Харківській області. Видами діяльності позивача є: 43.91 - покрівельні роботи (основний), 43.39 - інші роботи із завершення будівництва, 46.41- оптова торгівля текстильними товарами, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.82 роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 15.20 виробництво взуття, 13.92 втробництво готових текстильних виробів, крім одягу, 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (а.с. 47). Позивачу належить на праві власності нежитлове приміщення загальною площею 644,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11а-12). Відповідно до технічного паспорта призначення будівлі- виробництво, а з характеристики об`єкту вбачається, що переважна більшість приміщень складають виробничі цехи, що підтверджується технічним паспортом (а.с. 13-21). Відповідно до експертного висновку АС1 №2016904 від 17.06.2020 р. ДП "Державний науково- дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" підтверджено, що спірна будівля віднесена до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125), зокрема належить до групи 125, Класу 1251, Підкласу 1251.8 (а.с. 22-24). Функціональне призначення згідно експертного висновку: "Виробництво будівельних матеріалів та виробів, зокрема виготовлення металоконструкцій будівельних, елементів конструкцій дахів, бітумної мастики для покрівельних робіт тощо". Основний вид діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1 класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010. Зокрема, основний вид діяльності: 43.91 - покрівельні роботи. Відповідно до довідки від 04.08.2020 р. за вих. № 002-16/015/3988 ДП "Завод імені О.В. Малишева" на території якого розташована спірна будівля, вказано, що між ДП "ЗІМ" та ОСОБА_1 укладено договір про обмежене користування майном, відповідно до умов якого, останній зобов`язався дотримуватися та не порушувати Правила пропускного режиму на ДП "ЗІМ" та Правила внутрішньооб`єктового режиму на ДП "ЗІМ". Зазначено, що протягом 2015-2020 років вказана будівля використовується ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем у своїй господарській діяльності з виробництва будівельних матеріалів та виробів, зокрема, бітумної мастики для покрівельних робіт, а також будівельних металевих конструкцій та частин конструкцій для дахів (а.с. 29). Доказів про наявність у позивача у власності чи користуванні інших приміщень, де б він міг здійснювати господарську діяльність не надано. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено використання спірної будівлі в господарській діяльності. Протилежного відповідачем не доведено. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №00303-5806-2038 та №00304-5806-2038 від 07.05.2020 р. про визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень. Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи вищенаведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі № 520/12764/2020 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі № 520/12764/2020 - скасувати. Прийняти постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00303-5806-2038 та №00304-5806-2038 від 07.05.2020 р. від 07.05.2020 щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко