Ухвала КЦС ВС № 208/3809/20

Ухвала 16 березня 2021 року м. Київ справа № 208/3809/20 провадження № 61-2950ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, В С Т А Н О В И В: 22 лютого 2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у вказаній вище справі. Дана касаційна скарга подана із пропуском строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України. Частиною третьою статті 390 ЦПК Українипередбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження в разі його пропуску з інших поважних причин. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження посилаючись на те, що копію оскаржуваної ухвали отримано 28 січня 2021 року. На підтвердження зазначених доводів, заявником надано копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, на якій міститься штамп вхідної кореспонденції від 28 січня 2021 року за вх. № 512/01-11. Проте конверту чи його копії з штрихкодовим ідентифікатором для відстеження дати отримання копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у справі № 208/3809/20не надано, а штамп вхідної кореспонденції сам по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали, оскільки він лише фіксує факт реєстрації кореспонденції в канцелярії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. З урахуванням наведеного на підтвердження зазначених обставин пропуску строку на касаційне оскарження заявник має надати відповідну довідку суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду або інші належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії (копію конверту з штрихкодовим ідентифікатором для відстеження дати отримання копії ухвали Дніпровського апеляційного суду; копію розписки про вручення оскаржуваних судових рішень), з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами. Крім цього, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області посилається на те, що вони звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Судом касаційної інстанції із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення не встановлено підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Крім цього, Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що питання про витребування матеріалів справи не вирішувалося до відкриття касаційного провадження у даній справі. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області оскаржує ухвалу Дніпровського апеляційного суду. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року, з подальшими змінами. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до розмірів ставок, судовий збір за подачу касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи те, що станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270 грн, то особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити 2 270 грн. На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 16 квітня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Литвиненко