Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/18943/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" березня 2021 р. Справа№ 910/18943/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Отрюха Б.В. Гарник Л.Л. за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 04.03.2021 розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі№910/18943/20 за заявоюАкціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Сбербанк» в грудні 2020 звернулось до суду про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрі-Трейд». В обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявник - кредитор Акціонерне товариство «Сбербанк» зазначає, що 16.12.2013 між ПАТ «дочірній банк Сбербанк Росії» (правонаступником якого є АТ «Сбербанк») та ТОВ «Стач», ТОВ «Торговий дім «Агрі-трейд», ТОВ «Укрхорс», ТОВ «Укрселко», ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» укладено договір №71-Н/13/29/Г/А-КБ для проведення операцій з надання банківських гарантій/контргарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів. У зв`язку з несвоєчасним та неналежним виконанням ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд» та ТОВ «торговий дім «М-Трейд» своїх зобов`язань за договором акредитива, банк ініціював позовне провадження про стягнення заборгованості. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2015 частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «дочірній банк Сбербанка Росії» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрі-Трейд» про стягнення заборгованості за договором від 16.12.2013 №70-Н/13/29/Г/А-КБ для проведення операцій з надання банківських гарантій/контр гарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів, яка станом на 12.03.2019 складає 9 978 829, 87 доларів США та 13 685 698, 08 грн., з яких заборгованість за основним боргом по кредиту - 9 499 999, 50 доларів США, процентів за користування кредитом 346 749, 98 доларів США і комісія за зобов`язання за акредитивом в розмірі 4,5% - з 01.09.2014 по 28.12.2014 - 1 995 646, 47 грн.; комісія за рамбурсним зобов`язанням в розмірі по акредитиву - за період з 30.06.2014 по 28.14.2014 - 132 076, 39 доларів США і пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 163 387, 41 грн.; пені за прострочення повернення комісії за зобов`язанням за акредитивом - з 04.10.2010 по 12.03.2015 - 178 070, 79 грн. та судовий збір в сумі 73 080, 00 грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі №921/393/15-г/16 рішення господарського суду від 10.06.2015 залишено без змін. На виконання вказаного рішення видано наказ від 29.09.2015 №921/393/15-г/16. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2014 у справі №921/1148/14-г/5 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2019 позов ПАТ КБ «Дочірній банк Сбербанка Росії» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд» на користь ПАТ «дочірній банк Сбербанк Росії» 853 017, 08 грн. комісії за акредитивом, 66 038, 19 доларів США, 11 694, 51 грн. за прострочення повернення комісії за акредитивом. У решті позову відмовлено. На виконання рішення суду видано наказ 08.06.2015. Накази про стягнення заборгованості, які видано на виконання рішень господарських судів по справі №921/393/15-г/16 та №921/1148/14-г/5 повернуті ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». В той же час при зверненні до суду про порушення прав у справі про банкрутство Акціонерним товариством «Сбербанк» додатково заявлено вимогу про стягнення процентів за користування кредитом та пені за прострочення повернення кредиту, сплати процентів та комісії після визначеного договором строку кредитування. З урахуванням невиконаних судових рішень та додатково заявлених вимог, кредитор Акціонерне товариство «Сбербанк`вважає, що загальна сума вимог щодо боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрі-Трейд» становить 1 253 396 626, 97 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №910/18943/20 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Сбербанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрі-Трейд» в розмірі 294 221, 62 грн. В іншій частині відмовлено. Вимоги про застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України не заявлялись. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Сбербанк» вважає, що судом на підставі ухвали від 21.12.2020 безпідставно та незаконно визнано лише частину грошових вимог у розмірі 294 221 714, 62 грн. із заявлених 1 253 396 626, 97 грн. виходячи із наступного. АТ «Сбербанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрі-Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стач», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхорс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрселко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М-Трейд» згідно договору №70-Н/13/29/Г/А-КБ по проведенню операцій з надання банківських гарантій/контр гарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів із наступними змінами та доповненнями. В силу приписів статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За пунктом 1.3 розділу 1 Договору акредитиву строк дії відновлювального ліміту до 31.12.2014 включно, а клієнт повернути кредит та сплатити за нього проценти. Розмір процентної ставки за користування кредитом наданим в доларах США складає 18% річних. Пунктом 7.1 договору акредитиву передбачено, що клієнт зобов`язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом у всієї заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі (пункт 7.1 договору акредитиву). Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Отже, апелянт вважає, що в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами договором у пункті 1.5.1 визначено розмір процентів який сплачується на день повного погашення кредиту. У зв`язку з цим банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих у розмірі встановленому вищевказаним пунктом кредитного договору у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошових зобов`язань, так як дані проценти охоплюються диспозицією частини 2 статті 265 Цивільного кодексу України. За таких обставин банк вважає, що за відсутності факту повного погашення кредиту отриманого за договором акредитиву нарахування процентів після настання кінцевого терміну повернення кредиту, тобто за весь строк користування кредитом у розмірі 18% передбачене пунктом 1.5.1 кредитного договору є правомірним, а висновки суду першої інстанції такими, що суперечать вимогам статей 1048, 1054, 625 Цивільного кодексу України. Крім того, на правомірність вимог апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пункті 53 постанови від 28.03.2018 у справі №494/9519/12 з подібними правовідносинами, щодо застосування абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, зазначена норма про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №910/18943/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2020, справу призначено до розгляду. У зв`язку з відпусткою судді Сотнікова С.В., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021, для розгляду справи №910/18943/20 сформовано колегію у складі головуючого судді: Грека Б.М., судді: Отрюх Б.В., Гарник Л.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 прийнято справу №910/18943/20 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., суддів: Отрюха Б.В., Гарник Л.Л. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2021. Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на їх адреси місцезнаходження копій ухвали суду. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 21.12.2020 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення з наступних підстав. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі, яка розглядається судом встановлено, що 16.12.2013 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (правонаступником якого є АТ «Сбербанк») та ТОВ «Стач», ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд», ТОВ «Укрхорс», ТОВ «Укрселко», ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» укладено договір №71-Н/13/29/Г/А-КБ для проведення операцій з надання банківських гарантій/контргарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів. У зв`язку із порушенням строків повернення кредиту та процентів за договором №71-Н/13/29/Г/А-КБ - банк ініціював звернення до суду за захистом порушеного права. Положенням частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини встановлені стосовно певної особи рішенням у справі №921/393/15-г/16 та №921/1148/14-г-5 про стягнення з ТОВ «Торговий дім «Агрі-Трейд» заборгованості за договором від 16.12.2013 №70-Н/13/29Г/А-КБ становить, а саме: 9 499 999, 50 доларів США - це заборгованість за основним боргом по кредиту, 346 749, 98 доларів США процентів за користування кредитом, 2 848 663, 55 грн. комісії за зобов`язанням за акредитивом, 5 561 514, 73 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за основним боргом зі сплати процентів та повернення комісії за зобов`язанням за акредитивом. Відмовляючи у задоволенні вимог для нарахування банком процентів за користування кредитом та пені за прострочення повернення кредиту, сплати процентів та комісії після спливу визначеного договором строку кредитування суд першої інстанції виходив із наступного. За змістом частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами договору кредитування. Із умов договору від 16.12.2013 №70-Н/13/29Г/А-КБ вбачається, що кінцевий строк повернення кредиту становить 30 днів з моменту надання кредиту, та останній сторонами не був продовжений. Судовим рішенням у справі №921/393/15-г/16 встановлено, що кредит наданий 29.12.2014, кінцевий строк повернення є 27.01.2015. Отже, судом зроблено висновок, що нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та пені здійснено поза межами кінцевого строку кредитування за відсутності правової підстави. Як вбачається зі змісту договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Розмір процентної ставки за користування кредитом наданий в доларах США складає 18%. Нарахування процентів починається з дня надання кредит (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі (пункт 7.2 договору акредитиву). Тобто, апелянт вважає, що сторони передбачили платне користування коштами із визначеним розміром процентів (18%0 що нараховуються до повного фактичного погашення кредиту. При цьому поза межами строку кредитування у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто у разі неправомірного користування грошовими коштами кредитор має право на нарахування інфляційних та відсотків річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтями 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 525, 526 зазначеного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 розмежоване поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами», а отже «проценти за користування кредитом» - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 Цивільного кодексу України. «Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами» - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований частиною 2 статті 265 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються. У постанові по справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила відмінності у термінах «строк договору, строк виконання зобов`язання та виконання зобов`язання». А отже, твердження апелянта про те, що сторони погодили конкретний термін сплати кредиту за договором, та про те, що договір діє до повного виконання зобов`язань за таким договором (пункт 5.3 постанови від 28.03.2018 по справі №444/9519/12), колегія суддів відхиляє та вважає, що праву позичальника правомірно користуватись грошовими коштами кореспондується з його обов`язком здійснювати плату за таке користування. Якщо ж право позичальника на користування чужими грошовими коштами припиняється у зв`язку з настанням строку повернення кредиту, то припиняється і обов`язок сплачувати передбачені договором проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами. Підставами припинення нарахування відсотків по кредиту з настанням яких припиняється право кредитодавця нараховувати та стягувати проценти за правомірне користування кредитом є сплив визначеного договором строку кредитування. Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив про те, що між сторонами сплинув термін строку кредитування, а отже кредитодавець АТ «Сбербанк» втратив право нараховувати відсотки за статтями 1948 та 1054 Цивільного кодексу України. Він має право здійснювати нарахування відсотків за правомірне користування чужими грошовими коштами згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. В той же час, як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції річні проценти відповідно до другої частини статті 625 Цивільного кодексу України банк не заявляв, що не позбавляє його права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом у спосіб визначений законодавством. В той же час, суд обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства «Сбербанк» становлять 294 221 714, 62 грн. В іншій частині правомірно відхилено. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом вірно враховано та застосовано норми Закону при прийнятті оскарженої ухвали. Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є таким, що вимогам закону відповідає Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Проніна та інші проти України" від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимоги подавати детальну відповідь на кожний аргумент. У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення незначних правил при розгляді та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» залишити без задоволення. Ухвалу Господарського міста Києва від 21.12.2020 по справі №910/18943/20 залишити без змін. Матеріали справи №910/18943/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді Б.В. Отрюх Л.Л. Гарник