Постанова КАС ВС № 1.380.2019.002742

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 року м. Київ справа № 1.380.2019.002742 адміністративне провадження № К/9901/9891/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білоуса О.В., суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (головуючий суддя Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді - Пліш М.А., Ільчишин Н.В.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче приватне підприємство "Спаринг-Віст центр" до Головного управління ДПС у Львівській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, У С Т А Н О В И В: У травні 2019 року Приватне підприємство «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст центр»» (далі - ПП «НВПП «Спаринг-Віст центр»»; Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), яке є правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2019 року: № 007161406, № 007171406 та №007181406. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 16 травня 2019 року: №007161406, №007171406, № 007181406. Стягнуто з ГУ ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 19210 грн. Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, у касаційній скарзі посилається на те, що перевіркою встановлено факт придбання Підприємством товарів (суміші вуглеводнів) у ТОВ «Мега Опт Торг» та ТОВ «БПП ОЙЛ». При цьому, вказує на нереалість господарських операцій у зв`язку з тим, що ТОВ «Мега Опт Торг» не придбавало послуг з оренди приміщення, яке зазначено у договорі, укладеному з позивачем, не отримувало дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин та механізмів, устаткування підвищеної небезпеки по відповідному обладнанню. Відповідач зазначає, що до перевірки не надано паспорт якості на партію нафтопродукту, сертифікатів відповідності, які б підтверджували якість, походження товару, а також відповідність державним стандартам України. Вказує, що не встановлено придбання ТОВ «Мега Опт Торг» транспортних послуг, необхідних для поставки нафтопродуктів. Скаржник зазначає, що під час перевірки позивач не надав інформації: щодо адрес зберігання нафтопродуктів; чи здійснювалось приймання товару представниками підприємства; чи вимірювалась маса нафтопродуктів в момент прийому-передачі та з яких резервуарів здійснювалось придбання. Крім того, податковий орган вказує, що позивачем порушено строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд дійшов висновку про заміну ГУ ДФС у Львівській області на ГУ ДПС у Львівській області, з огляду на наступне. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком 1, а також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком

2. Згідно з додатками 1 та 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України утворено ГУ ДПС у Львівській області до якого приєдналося ГУ ДФС у Львівській області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" визначено можливість забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну фіскальну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності. Основні завдання та повноваження Державної податкової служби України визначені у Положенні про ДПС, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227. ГУ ДПС у Львівській області зареєстровано як юридичну особу і включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за кодом 43143039. За змістом статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Враховуючи викладене, необхідно замінити відповідача у цій справі з ГУ ДФС у Львівській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Львівській області. Позивач, скориставшись своїм правом, надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області у період з 4 березня 2019 року по 15 квітня 2019 року проведена документальна планова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2018 року, валютного за період з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 22 квітня 2019 року складено Акт №629/14.6/22362867 (далі - Акт перевірки). Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем: пункту 6 П(С)БО 16, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із внесеними змінами та доповненнями; далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 5000 грн, в тому числі за 2018 рік; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на суму 1321999 грн, в тому числі за серпень 2018 року; пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі Акта перевірки 16 травня 2019 року ГУ ДФС у Львівській області, прийнято податкові повідомлення-рішення: №007161406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1982998,50 грн, в тому числі 1321999 грн за податковим зобов`язанням та 660 999,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №007171406, яким за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1.1 ПК України застосовано 247551,75 грн штрафу за затримку реєстрації податкових накладних; №007181406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 7500 грн, з яких 5000 грн за податковим зобов`язанням, 2500 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Львівській області 16 травня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем до перевірки було надано належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, наявність мети господарських операцій та рух активів підприємства. Також, суд першої інстанції вказав про неправомірність прийняття відповідачем 16 травня 2019 року податкового повідомлення-рішення №007171406 про застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, оскільки позивачем податкові накладні від 21 грудня 2018 року № 57, від 22 грудня 2018 року № 64, від 22 грудня 2018 року № 66, від 27 грудня 2018 року № 73 було направлено у строки, передбачені ПК України, однак через технічні несправності серверу ДФС України вказані податкові накладні не були зареєстровані. Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне. Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Згідно зі підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року №168/704 (далі - Положення). Згідно із пунктами 2.1, 2.2, 2.4 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. З висновків Акта перевірки від 22 квітня 2019 року вбачається, що доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами позивача ґрунтуються на відсутності у останніх основних засобів (складських приміщень, складів, вантажної техніки), технічних, економічних та трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та виконання умов договорів, укладених з позивачем. Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПП «НВПП «Спаринг-Віст центр»» (Покупець) та ТОВ «Мега опт торг» (Постачальник) 25 липня 2018 року укладено договір поставки №25/07/18, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію, іменовану Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Постачальника за власний рахунок та власними засобами Покупця. Склад Постачальника знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка 70 . Товар, придбаний Покупцем може знаходиться на зберіганні на складі Постачальника впродовж шести місяців і вартість зберігання включена в ціну товару. Додатковою угодою від 25 липня 2018 року № 1 до Договору поставки №25/07/18 від 25 липня 2018 року сторони погодили зміни до вказаного Договору. Змінено пункт 3.1.1. розділу

3. Порядок, Строки і Умови поставки товару та доповнено його у наступній редакції: «Склад постачальника знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зубрицького, Д.7.». До матеріалів справи долучено копію договору позички складу палива від 18 серпня 2017 року, відповідно до якого ТОВ «Мега опт торг» прийняло у строкове безоплатне користування у ТОВ «Оптімал трейдінг» склад палива, розташований за адресою: м. Львів, вул. Зубрицького Д.,

7. ТОВ «Мега опт торг» виписано позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та позивачем включені до складу податкового кредиту за період липень 2018 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за період липень 2018 року. На підтвердження факту переходу права власності на товар від Постачальника Підприємством надано видаткові накладні, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками постачальника та одержувача. Оплату придбаного у ТОВ «Мега опт торг» товару підтверджено долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, банківськими виписками та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №

631. Придбаний Підприємством товар (суміш вуглеводнів) переданий на зберігання ТОВ «Мега опт торг» відповідно до актів прийому-передачі, а також даних Книги складського обліку запасів. 27 серпня 2018 року між Підприємством (Покупець) та ТОВ «БПП Ойл» (Постачальник) укладено договір поставки № 27/08/2018, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність продукцію, іменовану надалі «Товар», а Покупець - прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Найменування, кількість та ціна Товару вказується у видаткових накладних. Поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Постачальника за власний рахунок та власними засобами Покупця. Склад Постачальника знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зубрицького Д.,

7. Товар, придбаний Покупцем може знаходиться на зберіганні на складі Постачальника і вартість зберігання включена в ціну товару. Згідно умов Договору позички складу палива від 5 червня 2018 року ТОВ «Оптімал трейдінг» (Позичкодавець) передало ТОВ «БПП Ойл» (Користувач) в строкове безоплатне користування частину складу палива, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Зубрицького Д.,

7. ТОВ «БПП Ойл» виписано ПП «НВПП «Спаринг-Віст-Центр» податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та включені позивачем до складу податкового кредиту. Факт переходу права власності на товар від Постачальника підтверджено долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, підписаних уповноваженими особами та скріплених печатками сторін. Відповідно до платіжного доручення №7562 від 14 вересня 2018 року здійснено оплату на суму 950 000 грн. Придбаний позивачем товар (суміш вуглеводнів; бензино-лігреїнова фракція) переданий на зберігання ТОВ «БПП Ойл» відповідно до актів прийому - передачі. Факт передачі та наявності майна на зберіганні у ТОВ «БПП ОЙЛ» підтверджено Актом звірки по майну на зберіганні станом на 31 грудня 2018 року. Згідно відомостей зазначених у листах ТОВ «БПП ОЙЛ», залишок суміші вуглеводнів станом на 28 березня 2019 року складав 359, 957 т. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що у серпні 2018 року продано товару на суму 10 000 016,57, у вересні 2018 року здійснена оплата на суму 950000 грн, після чого у червні 2019 року на ТОВ «БПП Ойл» повернуто товару на суму - 7982082,47 грн. На час розгляду справи судом першої інстанції перед ТОВ «БПП Ойл» існувала заборгованість - 1 067 934,10 грн. 3 грудня 2018 року Підприємством (Постачальник) укладено договір поставки №18/12-03-СВЦ з ТОВ «Екотест-центр» (Покупець). Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар «Суміш вуглеводнів» (бензино-лігроїнова фракція), а Покупець прийняти його і оплатити на умовах договору. Умови поставки, Товар узгоджуються за усною домовленістю між Покупцем та Постачальником у день отримання Товару. Постачальник забезпечує безоплатне зберігання Товару на складі ТОВ «БПП Ойл» до моменту його фактичної вибірки Покупцем, але не більше ніж впродовж 60 календарних днів від дати оформлення видаткової накладної. Товар зберігається на складі ТОВ «БПП Ойл» за адресою: м. Львів, вул. Зубрицького Д., 7, на договірній основі між Постачальником та Зберігачем. Також між Підприємством (Постачальник) та ТОВ «Екотест-центр» (Покупець) від 1 листопада 2018 року укладено договір поставки №18/11-01-СВЦ, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар «Суміш вуглеводнів» (бензино-лігроїнова фракція), а Покупець прийняти його і оплатити на умовах договору. Умови поставки, Товар узгоджуються за усною домовленістю між Покупцем та Постачальником у день отримання Товару. Постачальник забезпечує безоплатне зберігання Товару на складі ТОВ «Мега опт торг» до моменту його фактичної вибірки Покупцем, але не більше ніж впродовж 60 календарних днів від дати оформлення видаткової накладної. Товар зберігається на складі ТОВ «Мега опт торг» за адресою: м. Львів, вул. Зубрицького Д., 7, на договірній основі між Постачальником та Зберігачем. На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Екотест-центр» позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних. Отже, дослідивши документи, надані позивачем до перевірки і до матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем підтверджено реальність господарських правовідносин з контрагентами; суд визнав, що такі господарські операції були пов`язані з господарською діяльністю позивача, спричинили зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Щодо посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості на партію нафтопродуктів, сертифікатів відповідності, які б підтверджували якість, походження товару, а також відповідність державним стандартам України, то суди попередніх інстанцій визнали їх безпідставними, оскільки позивачем надано паспорт якості №9 від 07 червня 2018 року, виданий заводом - виробником ТОВ «Оптімус Конекшн», який містить усі необхідні реквізити, що визначають якість суміші вуглеводнів. Бензино - лігроїнової фракції. Номер нормативного документу: ТУ 23.2-31514949-004:2009. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Зокрема, скаржник зазначає, що позиція суду з приводу відсутності таких обставин, як: постачальники не мають основних засобів, необхідних виробничих та трудових ресурсів викладена у постановах Верховного Суду від 25 травня 2019 року у справі №815/662/16, від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14, від 30 січня 2020 року у справі № 814/1145/18, від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14, на думку податкового органу, судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не враховано вказану позицію Верховного Суду. При цьому, скаржник у касаційній скарзі лише цитує висновки Верховного Суду викладені у вказаних постановах. Наведені скаржником постанови Верховного Суду у справах №815/662/16, №825/3990/14, № 814/1145/18, № 816/4537/14 ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цій постанові Верховного Суду, є безпідставними. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Щодо правомірності прийняття відповідачем 16 травня 2019 року податкового повідомлення-рішення №007171406 про застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України Постановою Кабінет Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246) відповідно до пункту 8 якого податкова накладна складається та реєструється постачальником (продавцем) - платником податку. Згідно із пунктом 11 Порядку №1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку. Пунктами 13 та 14 Порядку №1246 встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. За приписами пунктів 2, 3 Порядку №1246, операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Порядок №1246 не містить визначення поняття «реєстрація податкової накладної». Водночас, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Враховуючи наведене, реєстрація податкової накладної в ЄРПН є обов`язком постачальника товарів чи послуг. Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в ЄРПН. Наведені положення Порядку дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до Єдиного реєстру податкових накладних є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до Єдиного реєстру податкових накладних. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом дій такого, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу. Таким чином, належним доказом реєстрації податкової накладної (наміру її реєстрації), з урахуванням положень пункту 201.10 статті 201 ПК України та Порядку №1246, є квитанція про прийняття податкової накладної, про неприйняття або про зупинення реєстрації такої із зазначенням причин, яка надсилається протягом операційного дня. Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами господарювання та ДФС визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 6 червня 2017 року № 557, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №557). Відповідно до пунктів 8, 9, 11 Порядку №557, у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення. Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. Законодавцем не передбачено будь-яких інших вимог до платника податку на додану вартість щодо вчинення ним додаткових дій після направлення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних. Технічні питання роботи сервера ДФС України, пов`язані з реєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, знаходяться поза межами впливу платника податку, а тому не можуть братися до уваги при вирішенні питання щодо виконання платником податку покладеного на нього обов`язку щодо реєстрації податкової накладної. Так, у даному випадку спірним є питання наявності в діях платника складу податкового правопорушення як підстави для накладення штрафу. Правозастосовна практика з цього питання є сформованою. Висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах полягають в тому, що при встановленні обставин вчинення платником усіх необхідних дій щодо своєчасної реєстрації податкової накладної, натомість її реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, у такому випадку відсутній склад податкового правопорушення, як наслідок - відсутні підстави для притягнення до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з роздруківками електронних документів щодо направлення податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ПП «НВПП «Спаринг-Віст центр»» податкові накладні від 21 грудня 2018 року № 57, від 22 грудня 2018 року № 64, від 22 грудня 2018 року № 66, від 27 грудня 2018 року № 73 направлено 15 січня 2019 року о 19:56 год., 19:57 год., 19:58 год., тобто в межах строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Відповідачем квитанції про прийняття або неприйняття даних податкових накладних надіслано лише 16 січня 2019 року о 14:09 год. та 14:18 год. При цьому, судами зазначено, що відповідно до інформації з офіційного сайту ДФС України 15 січня 2019 року у зв`язку із перенавантаженням серверу ДФС та необхідністю своєчасного прийому податкових накладних/розрахунків коригування, запити щодо отримання відомостей з ЄРПН обробляються із затримкою в часі. Отже, встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що платник податків, виконавши свій обов`язок щодо складання, підписання та направлення до податкового органу протягом встановлених ПК України строків податкових накладних не може нести відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за те, що такі податкові накладні були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних після спливу граничних строків. Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУ ДПС у Львівській області не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих 16 травня 2019 року: № 007161406, №007171406 та №007181406. Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «НВПП «Спаринг-Віст центр»» про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень. Частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В.Білоус Судді Н.Є.Блажівська І.Л.Желтобрюх