Постанова 4852 № 280/6104/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/6104/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2020 р. (суддя Батрак І.В.) в справі № 280/6104/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області (далі ГУ ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення №0800-0210-8/8308 від 06.03.2020 р. про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язання провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 р. у розмірі 86% суддівської винагороди на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі ТУ ДСА) №08-02/748 від 24.02.2020 р., з урахуванням фактично виплачених сум; зобов`язання виплатити позивачу відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх сплати» з 19.02.2020 р. компенсацію втрати частини доходів з виплати сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у заниженому розмірі. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2020 р. позов задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.02.2020 № 08-02/748; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.02.2020 № 08-02/748; в іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить частково скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції не зазначено ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах рішення, з якої дати відповідач має провести перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці, не мотивуючи цього, хоча в позові вона просила здійснити перерахунок з 19.02.2020 р. Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що вона не зверталась до відповідача з питання перерахунку із зазначенням конкретних відсотків, є неправильними, адже звертаючись із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 27.02.2020 р., у заяві просила провести перерахунок на підставі довідки в розмірі 86% від розміру суддівської винагороди, вказаної у довідці. Вказує, що відповідачем на підставі рішення суду першої інстанції в цій справі проведено перерахунок з 19.02.2020 р. із застосуванням загального проценту розрахунку пенсії від заробітку 50%. Також вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про передчасність позовних вимог про зобов`язання нарахування компенсації. Вважає, що оскільки вона набула право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, розмір такого утримання належить перерахувати саме з 86% суддівської винагороди. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є суддею у відставці Василівського районного суду Запорізької області та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди. Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 19.12.2016 у справі №311/3173/16-а, яка набрала законної сили 15.02.2017, зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області призначити та виплачувати з 16 вересня 2016 року позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. 24.02.2020 ТУ ДСА України в Запорізькій області видана довідка №08-02/748 на ім`я позивача, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020, складає 94590,00 грн., у тому числі посадовий оклад 63060,00 грн. та доплата за вислугу років 31530,00грн. У лютому 2020 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки. У повідомленні №0800-0210-8/8308 від 06.03.2020, яке було надіслано позивачу, відповідач зазначив, що підстави для проведення перерахунку щомісячного утримання суддям у відставці відсутні. Враховуючи, що перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, суд першої інстанції вважав, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII, тому дійшов висновку, що зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області №08-02/748 від 24.02.2020, яка викладена у повідомленні №0800-0210-8/8308 від 06.03.2020, тому визнав протиправною відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, оскільки така відмова порушує гарантоване державою право позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке підлягає судовому захисту та відновленню з урахуванням правових висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи. Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що позивач просить суд визнати протиправним рішення відповідача від 06.03.2020 у формі «Повідомлення» №0800-0210-8/8308 про відмову в проведенні перерахунку призначеного позивачу довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, проте, як вбачається з повідомлення ГУ ПФУ в Запорізькій області №0800-0210-8/8308 від 06.03.2020, позивачу надана відповідь на звернення № 791 від 27.02.2020 щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою №08-02/748 від 24.02.2020. Суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог для належного захисту прав, свобод, інтересів позивача та визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці позивача на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.02.2020 № 08-02/748. Для відновлення порушених права позивача суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24.02.2020 № 08-02/748. Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди, то суд першої інстанції вказав, що під час відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області №08-02/748 від 24.02.2020 відповідачем не вирішувались питання визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, що свідчить про передчасність даної позовної вимоги, оскільки з відповідним зверненням позивач до відповідача не звертався та відповідач таке звернення не розглядав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити позивачу відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх сплати» з 19.02.2020 компенсацію втрати частини доходів з виплати сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у заниженому розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що ці позовні вимоги є передчасними, оскільки позивачу на цей час не нараховано та не здійснено виплату перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 19.12.2016 р. у справі №311/3173/16-а, яка набрала законної сили 15.02.2017 р., зобов`язано управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області призначити та виплачувати з 16.09.2016 р. ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. 24.02.2020 р. ТУ ДСА України в Запорізькій області ОСОБА_1 видана довідка №08-02/748, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 18.02.2020 р. складає 94 590,00 грн., у тому числі посадовий оклад 63 060,00 грн., доплата за вислугу років 31 530,00 грн. 27.02.2020 р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку ТУ ДСА України в Запорізькій області від 24.02.2020 р. №08-02/748. Відповідачем направлено позивачу повідомлення №0800-0210-8/8308 від 06.03.2020 р. про відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного утримання суддям у відставці. На час апеляційного перегляду справи відповідачем на підставі рішення суду першої інстанції в цій справі проведено перерахунок щомісячного довічного утримання позивача з 19.02.2020 р. із застосуванням загального проценту розрахунку пенсії від заробітку 50%. Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання наявності підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди, а також підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VI). За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VI суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VI). Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; Разом з цим, розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI). Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11. 2019 р., було виключено зазначені вище пункти 22 та 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункту 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт четвертий частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Перерахунок, про який просить позивач, має бути проведений з 19.02.2020 р. - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. у справі № 2-р/2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав, відповідно до Закону № 1402-VIII, на підставі довідки Територіального управління ДСА в Запорізькій області від 24.02.2020 р. №08-02/748 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Ця справи підпадає під ознаки типової адміністративної справи, яка розглянута Верховним Судом як зразкова в порядку статті 290 КАС України з прийняттям рішення від 16.06.2020 р. по справі № 620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020 р., а тому судом враховуються правові висновки Верховного Суду, що викладені у такому рішенні. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII позивач як суддя у відставці набула право на перерахунок розміру її щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді. Суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання позивачу як судді у відставці в розмірі 86% та без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, адже питання відсоткового розміру виплати та наявності обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці предметом розгляду відповідачем по суті не було. Судом визнаються необґрунтованими доводи позивача про те, що висновки суду першої інстанції про те, що вона не зверталась до відповідача з питання перерахунку із зазначенням конкретних відсотків, є неправильними, адже звертаючись із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 27.02.2020 р., у заяві просила провести перерахунок на підставі довідки в розмірі 86% від розміру суддівської винагороди, вказаної у довідці. Судом досліджено надані на вимогу суду апеляційної інстанції ГУ ПФУ у Запорізькій області заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та додані до заяви документи. Суд вказує, що позивачем в заяві про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2020 р. не ставилось питання про перерахунок у конкретному відсотковому розмірі, до такої заяви додані довідка ТУ ДСА про суддівську винагороду, паспорт, трудова книжка або документ про стаж, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру. Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи з конкретних відсотків, заявлені передчасно, оскільки предметом позову є відмова органу Пенсійного фонду взагалі здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі оновленої довідки без посилань на відсотки. Суд вважає доречними доводи апелянта про не зазначення судом в резолютивній частині рішення дати здійснення перерахунку, проте у зв`язку з фактичним проведенням відповідачем перерахунку з 19.02.2020 р., ця обставина не впливає на правильність рішення суду першої інстанції. Стосовно здійснення компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне. Суд погоджує висновок суду першої інстанції про передчасність позовних вимог в частині проведення компенсації втрати частини доходів. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі - Порядок №159). Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Аналогічні положення закріплені також і в пунктах 2, 3 Порядку №159. Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). За приписами статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тобто, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення. Основною умовою, передбаченою статтею 2 Закону №2050-ІІІ для виплати громадянину компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, в цьому випадку - органом пенсійного фонду, добровільно чи на виконання судового рішення. Тобто, компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи. Зважаючи на те, що щомісячне довічне грошове утримання позивачу як судді у відставці на час постановлення судом першої інстанції не перераховувалась та не виплачувалась у перерахованому розмірі, є правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію на ці суми є такими, що спрямовані на майбутнє, відповідно, є передчасними. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2020 р. в справі № 280/6104/20 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2020 р. в справі № 280/6104/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 15.03.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 15.03.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко