Постанова 4812 № 483/88/21

15.03.21 22-ц/812/552/21 Єдиний унікальний номер судової справи 483/88/21 Номер провадження 22-ц/812/552/21 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 15 березня 2021 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Лівшенком О.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ухвалу, яка постановлена Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області 05 лютого 2021 року, під головуванням судді Куцарова В.І., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, УСТАНОВИЛА: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за період з 08 січня 2011 року по 16 січня 2013 року ОСОБА_1 хворіла, перенесла два інфаркти та мала безліч інших супутніх захворювань, зокрема Гіпертонічне захворювання ІІ-ІІІ ступеня, з дуже великим ризиком СН ІІА ст, Дисцирекуляторна енцефалопатія І ст. з церебрастеніческим сидромом, Цукровий діабет 2 типу, Ангіопатія сетчатки, Макулолодистрофія обох очей. У вказаний період ОСОБА_1 потребувала стороннього догляду, будучи пенсіонеркою отримувала невелику пенсію. Також мала у власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Наприкінці грудня 2012 року ОСОБА_1 потребувала операції, для проведення якої необхідні були значні грошові кошти. По сусідству з ОСОБА_1 проживав ОСОБА_3 , який, дізнавшись про її проблеми зі здоров`ям, скориставшись її безпорадним станом, запропонував свою допомогу, яка полягала у наданні ОСОБА_1 грошових коштів на операцію і лікування, а ОСОБА_1 за це мала в нотаріальному порядку укласти з ним договір довічного утримання, а також укласти з ним шлюб. У період з 03 січня 2013 року по 16 січня 2013 року ОСОБА_1 була здійснена операція, яку повністю оплатив відповідач надавши грошові кошти близько 45 000 грн. на ліки та відповідні препарати для операції. 14 червня 2013 року ОСОБА_3 змінив свої умови та наполіг на укладенні договору купівлі-продажу замість договору довічного утримання, або негайного повернення йому витрачених ним коштів. Враховуючи те, що позивач хворіла, потребувала стороннього догляду, а родичів, які могли б допомогти, у неї не було, 14 червня 2013 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що спірний договір укладений під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений Чорною Л.С., нотаріусом Першої Очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області 14 червня 2013 року, зареєстрований в реєстрі під №

168. Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що є така, що набрала законної сили ухвала Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2020 року про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не погодившись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки підстави позову у даній цивільній справі відрізняються від підстав позовної заяви у справі, в якій постановлена ухвала про закриття провадження у справі. За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. За нормами ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»). Пред`явлення позову (заяви) це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України. Після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175,176,177 ЦПК України; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності. Відмова у відкритті провадження, серед іншого, можлива за умови, що вже існує судове рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав. Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається. Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов`язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Таким чином, необхідність застосування п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі може бути лише наявність на час вирішення питання про відкриття провадження у справі рішення суду, яке набрало законної сили чи ухвала суду про закриття провадження у справі, постановлена між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Отже, для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Як убачається з матеріалів цивільної справи №483/999/18, у червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача 10 000 грн. компенсації моральної шкоди. Підставами позову у вищевказаній справі зазначено підписання спірного договору купівлі-продажу шляхом обману з боку відповідача з посиланням на ст.230 ЦК України. Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2020 року прийнято відмову представника позивача від позову, а провадження у справі закрито (а.с.4). У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з новим позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Підставою позову у цій справи зазначено підписання спірного договору купівлі-продажу під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах з посиланням на ст.233 ЦК України. Отже, хоча спір виник між тими ж сторонами, і матеріально-правові вимоги в даних позовах є тотожними, підстави позову є різними. За такого, висновок суду першої інстанції про те, що є таке, що набрало законної сили, судове рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є помилковим, а тому визначених п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження в даній справі у суду не було. Таким чином, відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Питання про розподіл судових витрат апеляційним судом не вирішується, оскільки розгляд справи не закінчено. Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 лютого 2021 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: П.П. Лисенко Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 16 березня 2021 року