Постанова Вінницький апеляційний суд № 139/656/19

Справа № 139/656/19 Провадження № 22-ц/801/105/2021 Категорія: 9 Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 рокуСправа № 139/656/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П., за участі секретаря судового засідання Файчук Я. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсними рішень загальних зборів, за апеляційною скаргою управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Тучинської Н. В., повний текст рішення складено 02 листопада 2020 року, - в с т а н о в и в : 11 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної церкви, третя особа управляння у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації про визнання недійсними рішень загальних зборів. Позов мотивовано тим, що рішення, викладені у протоколах № 1 та № 2 від 05.03.2019 року та 26.04.2019 року про зміну підлеглості в канонічних та організаційних питаннях, перехід в інше канонічне підпорядкування та зміну назви; про переобрання керівного органу та ревізійної комісії; про прийняття Статуту Релігійної громади у новій редакції, ухвалені загальними зборами релігійної громади порушують її права, як члена цієї релігійної громади, оскільки: - таких рішень справжніми членами їхньої Парафії не приймалось; - рішення були прийняті без належного повідомлення про день та місце зборів і без участі позивача та інших справжніх членів релігійної громади; - рішення ухваленні на зборах суперечать рішенню прийнятому від 14.01.2019 року; - дані рішення не відповідають положенням Статуту парафії та суперечать вимогам чинного законодавства; - не були підписані настоятелем та єпархіальним архієреєм не затверджувались; - дані рішення та протоколи не містять жодного підтвердження кількісного та персонального складу присутніх, їх переліку, підписів, протоколів лічильної комісії; - оскаржувані рішення фактично насильно позбавляють позивачку місця де вона може молитись і здійснювати свої релігійні потреби, що унеможливлює здійснення її права на свободу світогляду і віросповідання у лоні Української Православної Церкви. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просила : -визнати недійсним, викладене в Протоколі № 1 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 05 березня 2019 року рішення з питання № 4 порядку денного щодо зміни підлеглості в канонічних та організаційних питаннях, перехід в інше канонічне підпорядкування та зміну назви. -визнати недійсним, викладене в Протоколі № 2 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 26 квітня 2019 року рішення з питання № 7 порядку денного щодо переобрання керівного органу та ревізійної комісії. -визнати недійсним, викладене в Протоколі № 2 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 26 квітня 2019 року рішення з питання № 8 порядку денного щодо прийняття Статуту Релігійної громади у новій редакції. Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2019 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача були залучені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /т.1 а. с. 69-70/. Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2019 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 /т. 1 а. с. 75/. Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним, викладене в Протоколі № 1 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 05 березня 2019 року рішення з питання 4 порядку денного щодо зміни підлеглості в канонічних та організаційних питаннях, перехід в інше канонічне підпорядкування та зміну назви. Визнано недійсним, викладене в Протоколі № 2 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 26 квітня 2019 року рішення з питань 7 та 8 порядку денного щодо переобрання керівного органу та ревізійної комісії та щодо прийняття Статуту Релігійної громади у новій редакції. Не погодившись з даним рішенням суду, начальник управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецький І., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові зазначає: -судом не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.01.2020 року у справі № 598/157/15-ц та не враховано, що відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних рішень відбулось втручання у право позивачки на свободу віросповідання; -було допущено порушення частини першої статті 2 ЦПК України, так як суд захистив право позивачки, яке не було порушено; -неправильно застосовано ч.8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Крім того, суд не звернув уваги, що відповідно до змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійних організацій» загальні збори можуть бути скликані будь-яким членом цієї громади, а не лише настоятелем; участь у зборах церковнослужителей, засновників парафії, а також мирян, членів парафії не є обов`язковою; керування роботою загальних зборів не обов`язково має здійснюватись лише настоятелем Релігійної громади; підписання рішень настоятелем, секретарем та п`ятьма членами зборів не є обов`язковим. Статут Релігійної громади УПЦ с. Жван, в частині, яка суперечить статті 8 та статті 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» взагалі не може застосовуватись до спірних правовідносин. Також суд припустився порушень частини першої-другої статті 263 ЦПК України, так як не зазначив норму матеріального права, яка була порушена використанням 26 квітня 2019 року найменування Релігійної громади УПЦ с. Жван відмінного від того, яке було встановлено під час проведення загальних зборів членів Релігійної громади УПЦ с. Жван 05 березня 2019 року. Також суд не вірно застосував терміни «парафіальні збори» та «загальні збори», а також не звернув уваги, що позивач не вірно визначив коло відповідачів та вийшов за межі позовних вимог в частині висновку, що статут не підлягає реєстрації. 17 грудня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги управлінням у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. /т. 3 а. с. 131-138/. 31 грудня 2020 року адвокатом Червоняком С. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано заяву про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також відзив /т. 3 а. с. 148-150/. Наведені адвокатом Червоняком С. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому суд апеляційної інстанції вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та приєднати його до матеріалів справи. У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Позивач та її адвокат просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Треті особи ОСОБА_6 та її адвокат Бабій В.В., Черватюк О.Б., Куцилим С.С. просили задовольнити апеляційну скаргу, і у задоволенні позову відмовити. Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, оглянувши матеріали реєстраційної справи № 1-159-000488-38 релігійної організації «Релігійна громада храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван», перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. Релігійна громада Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви є юридичною особою, зареєстрованою за ідентифікаційним кодом 40151010, керівником якої вказано Бабій Володимир Федорович. /т. 1 а.с. 221-224/. 20 грудня 2010 року на підставі рішення виконавчого комітету обласної ради від 09.12.1991 року № 319, розпорядження обласної державної адміністрації від 18.03.2002 року № 83, Наказу начальника відділу у справах релігій облдержадміністрації від 20.12.2010 року № 189 згідно із ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» зареєстровано Статут релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Вінницької єпархії Української православної церкви у новій редакції, про що видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції № 1090/2145 /т.1 а. с.225/. 12 січня 2017 року зареєстрована остання редакція Статуту релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви. /т. 1.а. с. 48-56/. На підставі наявних в матеріалах справи протоколів зборів, списків, що додаються до протоколів, заяв про реєстрацію нових редакцій Статуту судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є членом Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Української православної церкви, принаймні з 2010 року. 14 січня 2019 року на парафіальних зборах релігійної організації Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Вінницької єпархії Української православної церкви прийнято рішення про висловлення від імені Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Української православної церкви вірність Українській Православній Церкві. /т. 1 а. с. 34/. 05 березня 2019 року загальними зборами Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-подільської Єпархії Української православної церкви в присутності 102 чоловіка за підтримки 102 голоси ухвалено: враховуючи релігійні переконання членів загальних зборів громади і результати голосування, змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-подільської Єпархії Української православної церкви та перейти під канонічне підпорядкування Православної Церкви України, змінивши при цьому назву на Релігійна організація «Релігійна громада Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Вінницько-Тульчинської Єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) /т.1.а.с.11-15/. 26 квітня 2019 року загальними зборами Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-подільської Єпархії Української православної церкви, без зазначення кількості присутніх чоловік, за підтримки 38 голосів ухвалено обрати керівний орган та ревізійну комісію Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-подільської Єпархії Української православної церкви у такому складі: голова Парафіальної ради: ОСОБА_4 , заступник голови Парафіальної ради ОСОБА_5 , скарбник ОСОБА_6 ревізійна комісія: голова ревізійної комісії- ОСОБА_7 , члени ревізійної комісії- ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , а також прийняти Статут у новій редакції та змінити назву на релігійна організація «Релігійна громада Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Вінницько-Тульчинської Єпархії Української православної церкви (Православна Церква України) та доручити голові загальних зборів підписати Статут від імені членів релігійної громади. /т. 1 а. с. 16-25/ 19 червня 2019 року до Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_5 (третя особа у цій справі) як особа, уповноважена загальними зборами Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви, подав заяви з повідомленням про зміну Релігійною громадою підлеглості у канонічних та організаційних питаннях та перехід під канонічне підпорядкування Православній Церкві України зі зміною назви на «Релігійна громада Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) /т. 1 а.с. 115/ та з клопотанням про реєстрацію статуту Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви у новій редакції у зв`язку зі зміною підлеглості /т. 1, а.с. 116/. Додатками до цих заяв ОСОБА_5 подав, зокрема, Протокол № 1 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 05 березня 2019 року /т. 1, а.с. 117-120/, Протокол № 2 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 26 квітня 2019 року /т. 1, а.с. 123-131/, Список віруючих громадян, які були присутні на загальних зборах Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви щодо поновлення списку Парафіяльних зборів і прийняття статуту у новій редакції /т. 1, а.с. 121-122/, Статут Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) /т. 1 а. с. 135-147/. Станом на день розгляду справи в суді вказані заяви ОСОБА_5 . Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької ОДА не розглянуті, нова редакція Статуту релігійної громади с. Жван не зареєстрована. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення з одного боку, а з іншого на вимогах статуту, і оскільки, ухвалені рішення в формі протоколів № 1 від 05 березня 2019 року та № 2 від 26 квітня 2019 року не відповідають вимогам Статуту Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-подільської Єпархії Української православної церкви та ч.ч.4, 5, 6 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» і щодо процедурних питань та порядку, і щодо форми та змісту, і щодо законності взагалі наявні підстави для задоволення позовних вимог. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги та наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з таких міркувань. У п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року №14 « Про судове рішення» зазначено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Надаючи обґрунтування на доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Предметом спору у даній справі є визнання недійсним, викладене в протоколі № 1 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 05 березня 2019 року рішення з питання № 4 порядку денного щодо зміни підлеглості в канонічних та організаційних питаннях, перехід в інше канонічне підпорядкування та зміну назви; визнання недійсним, викладене в протоколі № 2 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 26 квітня 2019 року рішення з питання № 7 порядку денного щодо переобрання керівного органу та ревізійної комісії; визнання недійсним, викладене в протоколі № 2 загальних зборів Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 26 квітня 2019 року рішення з питання № 8 порядку денного щодо прийняття Статуту Релігійної громади у новій редакції. Взаємовідносини церкви й держави визначається Декларацією про державний суверенітет України, Конституцією України та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви. Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо. Згідно частин першої та другої статті 8 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Так, встановлюючи в чому саме полягає порушення прав ОСОБА_1 , що потребує судового захисту, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги висновки Верховного Суду, у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, в постанові від 27.01.2020 року у справі № 598/157/15-ц про те, що прийняття на загальних зборах членів релігійної громади рішень лише про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях, і як наслідок, про прийняття статуту цієї релігійної громади у новій редакції, без ухвалень рішень щодо відвідування церкви не свідчить, що відбулось втручання у право особи на свободу віросповідання. Доводи позивача про те, що оскаржувані рішення/протоколи фактично насильно позбавляють позивачку місця де вона може молитися і здійснювати свої релігійні потреби, позбавляють можливості користуватись будівлею Храму та земельною ділянкою, а також старовинними іконами та церковним інвентарем, без якого неможливе здійснення релігійних обрядів та церемоній, колегія суддів вважає недоведеними, оскільки як свідчать покази учасників справи, перешкод у відвідуванні будівлі Храму у позивачки немає. У судовому засіданні позивач та відповідач пояснили, що перешкод у відвідування церкви у позивачки немає. З огляду на те, що на загальних зборах Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви 05 березня 2019 року та 26 квітня 2019 року не приймалось рішень щодо відвідування церкви, колегія суддів приходить висновку, що право позивачки на свободу віросповідання порушено не було. Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем пред`явлено позов лише до Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви, а не до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які організували оскаржувані загальні збори членів релігійної громади, їх проводили, головували на них, підписували відповідні протоколи, що є самостійною підставою для відмови в позову, суд апеляційної інстанції відхиляє, адже у спірних правовідносинах належним відповідачем є саме Релігійна громада Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви. Як зазначив у судовому засіданні адвокат позивача, не відображення у протоколі від 26.04.2019 року фактичної кількості присутніх позбавило можливості позивачку визначитись з належним колом учасників справи та залучити до участі в справі усіх осіб, які ухвалювали спірні рішення. Враховуючи, що оскаржувані рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів як органу юридичної особи, колегія суддів приходить висновку, що належним відповідачем у справі про визнання недійсним рішення загальних зборів є саме юридична особа, а не його окремі учасники. Суд апеляційної інстанції вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги в частині того, що висновок суду першої інстанції про те, що поданий на реєстрацію Статут Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) також містить невідповідності, через які він не може бути зареєстрований, зроблений з порушенням частини другої статті 264 ЦПК України, так як питання законності реєстрації Статуту не є предметом спору у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги правового значення не мають, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції встановлено факт відсутності порушення прав позивачки у даній справі. Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено порушення її права чи інтересу оскаржуваними рішеннями відповідача, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Ураховуючи наведене, аргументи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації задовольнити частково. Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2020 року у даній справі скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Жван Мурованокуриловецького району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсними рішень загальних зборів, - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1152,60 гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: В. В. Оніщук В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 16 березня 2021 року.