Постанова 4813 № 496/2883/19

Номер провадження: 22-ц/813/399/21 Номер справи місцевого суду: 496/2883/19 Головуючий у першій інстанції Буран В. М. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.03.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Кузьмук А.В., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , переглянувши справу №496/2883/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2020 року у складі судді Бурана В.М., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 5 серпня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що вона та відповідач ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на відсутність домовленості щодо утримання дитини, проживання батька окремо від дитини, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 16,5% з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до повноліття дитини (т.1 а.с.1-2). Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху для уточнення позовних вимог у відповідності до чинного законодавства (т.1 а.с.11-12). 23 серпня 2019 року позивачем ОСОБА_1 подано уточнення позовної заяви, відповідно до яких позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до повноліття дитини (т.1 а.с.16-17). Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 3 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.22). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 7 листопада 2019 року провадження у справі зупинено до розгляду заяви ОСОБА_3 про відвід судді (т.1 а.с.49). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді (т.1 а.с.50-52). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25 листопада 2019 року провадження у справі відновлено (т.1 а.с.57). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2019 року провадження у справі зупинено до розгляду заяви ОСОБА_3 про відвід судді (т.1 а.с.67-68). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 6 січня 2020 року провадження у справі відновлено (т.1 а.с.70). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2020 року провадження у справі зупинено до розгляду заяви ОСОБА_3 про відвід судді (т.1 а.с.89-90). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30 січня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 6 лютого 2020 року провадження у справі відновлено (т.1 а.с.92). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21 лютого 2020 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визнання рухомого майна особистою власністю, поділ майна подружжя (т.1 а.с.121-122). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про передачу справи про стягнення аліментів на утримання дитини за територіальною підсудністю до іншого суду (т.1 а.с.124-125). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16 березня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді (т.1 а.с.128-129). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27 травня 2020 року заяву ОСОБА_3 про відвід судді залишено без розгляду (т.1 а.с.150-151). Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 2 червня 2020 року за заявою ОСОБА_3 повернуто судовий збір, сплачений за подання зустрічного позову (т.1 а.с.161-162). Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав з підстав недоведеності ухилення від утримання дитини, зазначивши у відзиві, що до серпня 2019 року вони з дружиною та сином проживали разом, він виконував свій обов`язок по утриманню дитини, забезпечував сім`ю, оскільки був єдиним, хто працював. З жовтня 2019 року позивач стала уникати спілкування, позбавила його можливості бачити дитину, порушує його права к батька на виховання та спілкування з сином. Вважає, що син має проживати з ним, тому на стягнення з нього аліментів на утримання дитини не згоден (а.с.82-84, 99-102). Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2020 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 5 серпня 2019 року до повноліття сина, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн. (т.1 а.с.190-195). Висновок суду мотивовано обов`язком утримувати дитину до досягнення повноліття, матеріальним станом сторін, відсутністю у відповідача інших утриманців тощо. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції (т.1 а.с.199-208, т.2 а.с.2-11). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у відсутності обґрунтування висновку щодо ухилення батька від виконання обов`язку по утриманню дитини, щодо розміру аліментів у частці, рівній ј. Первісно заявляючи вимоги про стягнення аліментів на утримання сина у розмірі 16,5% від його заробітку, ОСОБА_1 достовірно знала про наявність у нього на утриманні дочки від першого шлюбу, батьків пенсіонерів тощо. Суд безпідставно надав позивачу можливість уточнити позов та пред`явити вимоги про стягнення аліментів у розмірі ј частки всіх видів його заробітку, реагуванням на упередженість суду було неодноразове подання ним заяв про відвід судді. ОСОБА_1 з незрозумілих для нього причин позбавила його можливості бачити сина, спілкуватися з ним, брати участь у його вихованні. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує відповідністю висновків суду про стягнення аліментів у заявленій частці від заробітку (доходу) обставинам справи; безпідставністю заявлення відводів судді з підстав упередженості тощо. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду в частині стягнення аліментів та залишення без змін в частині стягнення судового збору з огляду на наступне. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. ОСОБА_3 , 1985 року народження, та ОСОБА_1 , 1988 року народження, зареєстрували шлюб 29 серпня 2015 року (т.1 а.с.8). ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). Подружжя не проживає разом з літа 2019 року. Дитина ОСОБА_4 наразі проживає з матер`ю, батько дитини проживає окремо. ОСОБА_3 з 11 травня 2019 року працює у Національному антикорупційному бюро України (Одеське територіальне управління), за місцем роботи отримує заробітну плату (т.1 а.с.35). Доказів наявності у ОСОБА_3 інших доходів не надано. ОСОБА_1 з 15 червня 2012 року працює в Одеському окружному адміністративному суді, з 15 серпня 2016 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Відомості про доходи, рівно як і перебування у відпустці після 14 листопада 2019 року відсутні (т.1 а.с.55). ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої у шлюбі з ОСОБА_8 ; на утримання дочки ОСОБА_9 сплачує на користь ОСОБА_8 аліменти у розмірі ј частки всіх видів заробітку доходу, щомісячно, починаючи з 23 березня 2015 року до повноліття дочки, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с.12-14,16). Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України). Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина (ч.ч.1,3 ст.181 СК України). ОСОБА_3 визнає свій обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Пред`явлення до суду позову про стягнення аліментів вказує на те, що сторони як батьки дитини не досягли домовленості щодо способу виконання ними обов`язку утримувати дитину. Позов до суду подано матір`ю, з якою проживає дитина, відтак, право вибору способу стягнення аліментів належить саме ОСОБА_1 , вимоги заявлено у присудженні аліментів у частці від доходу батька. Таким чином, за рішенням суду кошти на утримання дитини ОСОБА_4 підлягають присудженню у частці від доходу батька ОСОБА_3 . Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, визначено статтею 182 СК України, частиною 1 даної норми матеріального права передбачено необхідність врахування, зокрема, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків тощо. ОСОБА_3 крім сина ОСОБА_5 має на утриманні дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої сплачує аліменти. Наявність іншої дитини при визначенні розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_5 судом першої інстанції не враховано. Щодо наявності у ОСОБА_3 непрацездатних батьків, то дана обставина приймається, однак наразі при визначення розміру аліментів не враховується, так як в справі відсутні докази, із аналізу яких можливо було б зробити висновок про те, що батьки потребують матеріальної допомоги сина. Позивачем пред`явлено вимоги про стягнення аліментів у частці, рівній 1/4 від заробітку (доходу) відповідача, при цьому в справі відсутні відомості про доходи, належне на праві власності нерухоме та рухоме майно, грошові кошти тощо, що в сукупності привело б до висновку про те, що відповідач з урахуванням наявності у нього на утриманні іншої дитини спроможний сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що частка від заробітку (доходу) ОСОБА_3 при присудженні аліментів підлягає визначенню рівною 1/6, так як не встановлено обставин для визначення частки у більшому розмірі. Поряд з цим, у будь-якому разі законодавчо гарантований розмір аліментів на одну дитину (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) має бути дотримано. Доводи ОСОБА_3 щодо перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні не є підставою для відмови у стягненні аліментів на утримання дитини. Щодо місця проживання дитини та, як наслідок, права одного з батьків просити про стягнення аліментів на утримання дитини на свою користь, то наразі дитина проживає з матір`ю, батьки дитини не досягли домовленості про проживання дитини з батьком, судове рішення щодо визначення місця проживання дитини з батьком відсутнє. Відповідно до положень частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Судовий збір на відповідача ОСОБА_3 покладено правильно, так як ОСОБА_1 як позивач у справі про стягнення аліментів від сплати судового збору звільнена відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини змінити. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м. Одесі Україна, аліменти у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_5 до повноліття сина ОСОБА_5 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2020 року в частині стягнення судового збору залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 березня 2021 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Л.Г.Ващенко Г.Я.Колесніков