Постанова 4813 № 522/12621/20

Номер провадження: 22-ц/813/1310/21 Номер справи місцевого суду: 522/12621/20 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.03.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І., за участю секретаря Фабіжевської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеса від 05 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за участю третьої особи: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської Аліни Миколаївни про визнання договору недійсним та визнання переважного права на купівлю квартири, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст заяви про забезпечення позову. 03 серпня 2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення позивача ОСОБА_1 з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом накладення арешту на майно за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 7253951101. Позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що 30 вересня 2019 року між ОСОБА_1 , як орендарем та ОСОБА_3 , як орендодавцем було укладено договір найму житлового приміщення, який станом на дату подання даної заяви, не розірвано, жодних переговорів між сторонами з даного приводу не проводилось, орендарем належним чином виконуються зобов`язання по Договору, проте відповідач, порушуючи взяті на себе обов`язки та порушуючи переважне право добросовісного орендаря на купівлю орендованої квартири, здійснив продаж квартири, у якій на законних підставах проживає позивач. Так, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачами може бути вчинено дії щодо перепродажу квартири іншим особам, та силовим способом виселення позивача з орендованого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 7253951101. У задоволені інших вимог про забезпечення позову відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не були досліджені всі подані позивачем докази та не були з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів того, що дійсно існує реальна загроза відчуження майна, яке є предметом спору; застосування запобіжного заходу майнового характеру до позову немайнового характеру є прямим порушення процесуального закону. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції вірно встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 69,2 кв.м., на яку позивач просить накласти арешт, зареєстрована за ОСОБА_3 . 30 вересня 2019 року між ОСОБА_1 як орендарем та ОСОБА_3 як орендодавцем було укладено договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 9.1. Договору, цей Договір набрав чинності з моменту його підписання та діє до 01.10.2020 року. Водночас, 27 липня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу даної квартири. Отже, заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову у вигляді арешту квартири, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Суд першої інстанції вірно встановив, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову у вигляді арешту квартири передбачений нормами чинного законодавства, та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи. Таке забезпечення позову, враховуючи його предмет та ціну позову, можна вважати співвмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як відсутність арешту вказаного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість для відповідача відчужити майно третім особам, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду. Суд першої інстанції також вірно встановив, що наразі відсутні підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачу збитки. Разом з тим, твердження позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення позивача з спірної квартири, суд вважає неспроможними, оскільки жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій спрямованих на виселення позивача з квартири, суду не надано, жодного обґрунтування вжиття таких заходів в заяві не зазначено, а тому в цій частині заяви про забезпечення позову необхідно відмовити, оскільки суд не вбачає підстав для задоволення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Додатково судова колегія наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співвмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на суд є одним з аспектів доступу до правосуддя, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання та інше. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Таким чином, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи - позивача. Вжиття заходів до забезпечення позову сприяє запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечує можливість відновлення його порушених прав. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яким він звернувся або має намір звернутися. При цьому, заходи про забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позовними вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків забезпечення позову. Апеляційний суд вважає, що задоволені судом першої інстанції заходи забезпечення позову, є співмірними із позовними вимогами та обставинами, які викладені у заяві про забезпечення позову. Щодо доводів апеляційних скарг, то судова колегія зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний об`єкт правовідносин. Твердження скаржників в апеляційних скаргах про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг. Заява про забезпечення позову розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційних скарг його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеса від 05 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15 березня 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дрішлюк