Постанова 4818 № 639/4083/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 11 березня 2021 року м. Харків справа № 639/4083/20 провадження №22-ц/818/55/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Кругової С.С., Тичкової О.Ю., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 30 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Гаврилюк С.М. в залі суду в м. Харків, В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом . В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 08.10.2019 о 05 год. 50 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 211540-110-42, д.н.з. НОМЕР_1 , по пров. Подільському, 17/1 у м. Харкові, порушив ПДР та допустив зіткнення з транспортним засобом FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.11.2019 відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника автомобіля ВАЗ 211540-110-42, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.». Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження від 29.0.12020, матеріальний збиток завданий ОСОБА_1 внаслідок ДТП, вчиненої відповідачем ОСОБА_2 складає 111840,93 грн. Страхова компанія перерахувала на користь позивача частину суми страхового відшкодування у розмірі 95421,31 грн (матеріальний збиток відповідно до розрахунку страхового відшкодування складає 97421,31 грн, а розмір франшизи 2000,00 грн). Таким чином сума невиплаченого відшкодування на дату подання позову становить 19057,30 грн (у тому числі 2000,00 грн франшиза та 2637,60 грн витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження ). У зв`язку із чим просить стягнути з відповідача суму невиплаченого відшкодування у розмірі 19057,30 грн (у тому числі 2000,00 грн франшиза та 2637,60 грн витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження ), а також понесені судові витрати. Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 30 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19057 (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят сім) грн 30 коп. на відшкодування збитків завданих ДТП 08.10.2019, витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6600 (шість тисяч шістсот) грн 00 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було позбавлено відповідача його права на змагальність судового процесу, виклик свідка подій, долучення доказів, а саме відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, залучення належного відповідача. Також вказує, що позивач приховав той факт, що в ДТП, що мала місце 08.10.2019 на позивача також був складений протокол у зв`язку із порушенням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху. Окрім того, на думку ОСОБА_2 , коло належних відповідачів має бути ширшим та необхідно долучити ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» в якості відповідача 2, КП «Тролейбусне депо № 2» в якості відповідача

3. Вказує, що вартість матеріального збитку завищена на 32921,88 грн. та не погоджується із покладеними судом в основу рішення суду висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 22785 від 29 січня 2020 року. ОСОБА_1 надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що на підтвердження своїх заперечень проти задоволення позову відповідачем всупереч вимог ст.81 ЦПК України не було надано до суду першої інстанції належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, про що зазначено судом першої інстанції у рішенні. На підставі вимог чинного законодавства судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про виклик свідків, долучення відеозапису до матеріалів справи, оскільки вказані клопотання були подані з пропуском встановленого законом строку. Судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення співвідповідачів та третіх осіб до участі у справі, оскільки вказані клопотання були необґрунтованими та суперечили нормам ЦПК України. Відповідач, хоча й не згодний з розрахунком матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП та викладених у Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №22785, проте він не скористався своїм правом на подання клопотання про призначення судової експертизи, що і було зазначено судом в оскаржуваному рішенні. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ­­­­­­­­­­­­­­­­­­ не підлягає задоволенню. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованим, підтверджені належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 08.10.2019 о 05-50 годині, керуючи автомобілем ВАЗ 211540-110-42, д.н.з. НОМЕР_1 , по пров. Подільському, 17/1 у м. Харкові, на порушення вимог пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306), не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Відповідно до постанови Червонозавдоського районного суду м. Харкова від 25.11.2019 по справі № 646/7332/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн, а також стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 грн (а.с. 15). Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.12.2019 по справі № 646/7327/19 було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 59-61). Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 211540-110-42ВАЗ 211540-110-42, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_3 , яким керував ОСОБА_2 , на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 08.10.2019, була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.», що підтверджується полісом № АО/0646342 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 16) Відповідно вказаного полісу сума франшизи складає 2000,00 грн, а сума страхового відшкодування за шкоду, завдану майну 100000,00 грн. На замовлення позивача, 29.01.2020 експертом Харківського науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 22785, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2019, становить 111840,93 грн (а.с. 19-29). Витрати на послуги експерта склали 2637,60 грн, які сплачені позивачем на розрахунковий рахунок ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса (а.с. 30). Так, з листа ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що Страхова компанія прийняла рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 95421,31 грн, з урахуванням франшизи у розмірі 2000,00 грн та на підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 17). 26.02.2020 Страховою компанією перераховано на рахунок ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 95421,31 грн (а.с. 18). 31.03.2020 представником позивача на адресу ОСОБА_2 направлено лист-претензію про відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП 08.10.2019 у сумі 19057,30 грн (16419,70 грн (у т.ч. 2000 грн франшизи) + 2637,60 грн = 19057,30 грн; з яких 16419,70 грн (у т.ч. 2000 грн франшизи) сума матеріального збитку, непокритого страховою виплатою; 2637,60 грн витрати на проведення автотоварознавчої експертизи). Та надано термін на виплату вказаної суми відповідачеві у добровільному порядку протягом 30 днів з дня отримання вказаної претензії (а.с. 31-32, 33). Згідно частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до частини другої статті 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (частина перша статті 1188 ЦК України). Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку зобов`язаний сплатити позивачеві відповідач, становить 19057,30 грн (16419,70 грн (у т.ч. 2000 грн франшизи) + 2637,60 грн = 19057,30 грн; з яких 16419,70 грн (у т.ч. 2000 грн франшизи) сума матеріального збитку, непокритого страховою виплатою; 2637,60 грн витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, тобто витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій підлягають стягненню з відповідача. Доводи апелянта про те, що позивач приховав той факт, що в ДТП, що мала місце 08.10.2019 на позивача також був складений протокол у зв`язку із порушенням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху спростовуються матеріалами справи. Так, з матеріалів справи дійсно вбачається, що ОСОБА_1 08.10.2019 о 05-50 годині, керуючи автомобілем FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_2 , по пров.Подільському, 17/1 у м. Харкові, на порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306), не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на контактний провід тролейбуса, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення № 213948 від 08 жовтня 2019 року. Однак, постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.12.2019 по справі № 646/7327/19 було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 59-61). Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що наїзд на контактний провід тролейбуса автомобілем позивача стався до зіткнення із автомобілем відповідача та не знаходиться у причинному зв`язку із діями відповідача. Оскільки ОСОБА_2 є завдавачем шкоди, то саме на нього покладений обов`язок спростувати той факт, що шкода завдана не з його вини. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Доводи апелянта про те, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 22785 не є належним та допустимим доказом, оскільки відповідачем доказів на спростування вищевказаного висновку та відповідачем не надано, він також не звертався до суду з клопотанням про призначення відповідної судової автотоварознавчої експертизи. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно вимог статті 78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Стаття 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін. Доводи апелянта про те, що його, як відповідача було позбавлено права на змагальність судового процесу, виклик свідка подій, долучення доказів, а саме відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, залучення належного відповідача не спростовують висновків суду. Так, в суді першої інстанції представник відповідача браву участь у судових засіданнях, надав відзив на апеляційну скаргу, заявляв клопотання про залучення відповідачів у справі та мав право користуватися іншими цивільно-процесуальними правами. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. ОСОБА_1 просив покласти понесені ним витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в суді апеляційної інстанції на відповідача ОСОБА_2 . У відповідності до п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Пунктом 1 частини 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 05 лютого 2021 року між Адвокатським об`єднанням «Корневи і партнери» в особі керуючого партнера Корневої О. С. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги та Додаток № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05 лютого 2021 року. Також представником позивача надано копію рахунку № 1 від 11.02.2021, копію квитанції від 12.02.2021, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги, з яких вбачається, що загальна сума наданих послуг склала 3300,00 грн, які сплачено позивачем. Такі витрати на правову допомогу, суд вважає співмірними з наданими правовими послугами. Отже, беручи до уваги положення ст.ст. 133, 137 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги та пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи у суді апеляційної інстанції на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 3300,00 грн. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 30 жовтня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3300 (три тисячі триста) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П.Пилипчук Судді С.С. Кругова О.Ю. Тичкова