Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/1543/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3396/21 Справа № 192/1543/20 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське», Солонянської районної державної адміністрації, Башмачанської сільської ради, треті особи: Солонянська районна державна нотаріальна контора, відділ у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності на земельну ділянку,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське», Солонянської районної державної адміністрації, Башмачанської сільської ради, треті особи: Солонянська районна державна нотаріальна контора, відділ у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності на земельну ділянку. Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернено позивачу. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки позивачка відповідно до ухвали судді від 21 вересня 2020 року у встановлений строк не виконала вимоги визначені ст. 175 ЦПК України, тому у відповідність до ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає визнанню такою, що неподана та поверненню позивачці. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно, не всебічно та не об`єктивно, формально розглянув позовну заяву на предмет її відповідності ст. 175 ЦПК України. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Так, судом встановлено, що 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське», Солонянської районної державної адміністрації, Башмачанської сільської ради, треті особи: Солонянська районна державна нотаріальна контора, відділ у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності на земельну ділянку. Ухвалою судді від 21 вересня 2020 року позовна заява залишена без руху та позивачці надано строк для усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали судді. 02 жовтня 2020 року на адресу суду позовна заява з усуненими недоліками, яка не містить в собі повне усунення недоліків викладених в ухвалі судді від 21 вересня 2020 року, оскільки вказана позовна заява не містить в собі виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме щодо даних третьої особи. Також позивачкою так і не конкретизовано підстави позови щодо Аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське», діяльність якого припинена. Повертаючи позовну заяву, районний суд виходив з того, що оскільки позивачка відповідно до ухвали судді від 21 вересня 2020 року у встановлений строк не виконала вимоги визначені ст. 175 ЦПК України, тому у відповідність до ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає визнанню такою, що неподана та поверненню позивачці. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Вимоги до позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України. Зокрема, ч. 3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10). У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України). Згідно положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3). Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 4.12.95 у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. У рішенні від 13 січня 2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 98 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції. Отже, виходячи з вказаних норм, повертаючи позовну заяву з підстав того, що відсутнє підтвердження позивачів, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, і вказані дії суду унеможливили доступ позивачів до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що 02 жовтня 2020 року позивачкою на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху надана позовна заява з виправленими недоліками, а отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2020 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2021 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко