Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1177/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1177/20 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Косцової І.П., суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. У травні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби від 05.12.2019 року №UA508030/2019/000060/2 про коригування митної вартості товарів. В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору є необґрунтованими, оскільки під час митного оформлення позивачем надані всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, отже у відповідача не було правових підстав для її корегування. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивач надав до митного органу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену в декларації вартість товарів, отже рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Чорноморська митниця Держмитлужби просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги митний орган зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що в процесі перевірки поданих декларантом документів позивачеві було запропоновано надати додаткові документи у підтвердження заявленої ним митної вартості товару. У відповідь на таку пропозицію позивач надав не всі документи, а в наданих містились розбіжності. На думку контролюючого органу, подані декларантом документи не спростовують сумнівів митного органу у достовірності заявленої декларантом митної вартості товару, що стало підставою для коригування митної вартості такого товару. У візиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції розглянуву дану справу у письмовому провадженні. Фактичні обставини справи. З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та підприємством - нерезидентом ZHEJIANG OUSEN MACHINERY CO, LTD (продавець) укладений контракт №04092019 (далі - Контракт) на поставку товарів на митну територію України на умовах FOB - порт Нінбо (Китай) у відповідності до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» в редакції 2000 року - Інкотермс - 2000. Пунктом 3.2. Контракту встановлено, що розрахунки на кожну поставлену партію товарів здійснюються у безготівковій формі на протязі 30 банківських днів з моменту підписання сторонами інвойсу по кожній окремій партії товару, шляхом перерахування передоплати у розмірі 30% вартості партії товару на рахунок продавця. Решту вартості покупець сплачує після відвантаження товару. На виконання умов Контракту ФОП ОСОБА_1 імпортував на митну територію України товар, а саме: - поліетиленові шланги гнучкі (крапельна стрічка), не армовані, не сполучені з іншими матеріалами, не обладнані фітингами, у рулонах на картонній бабіні, обмотаній поліетиленовою плівкою, розміром: 0,16*10см*1000м*1,38L/H - 272 шт., 0,16*15см*1500м*1,38L/H - 450 шт., 0,16*20см*2000м*1,38L/H - 450 шт. Окремою складовою вартості імпортованих товарів позивачем заявлено витрати на транспортування вищезазначених товарів поза митною територією України з порту Нінбо (Китай) до митного кордону України в контейнері в сумі 43 092 грн., що підтверджується довідкою експедитора ТОВ «Форвард Транс» від 03.12.2019 року, рахунком на оплату №827 від 03.12.2019 року, платіжним дорученням про оплату вартості транспортно-експедиторських послуг від 04.12.2019 року №7. 05.12.2020 року уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару подано митну декларацію №UA508030/2019/008941, у якій заявлена митна вартість товарів за ціною договору (контракту) у розмірі 25 544 доларів США (основний метод визначення митної вартості). Разом з вказаною митною декларацією для оформлення товару позивачем надано: зовнішньоекономічний контракт №04092019 від 04.09.2019 року із нерезидентом ZHEJIANG OUSEN MACHINERY CO, LTD, інвойс від 04.09.2019 року №19ZOS438, комерційну пропозицію від 02.09.2019 року, пакувальний лист до інвойсу №19ZOS438, платіжні доручення в іноземній валюті від 18.09.2019 року №190918/COR/27246 на суму 8220 дол. США та від 29.10.2019 року №191029/COR/47814 на суму 17324 дол. США з повної оплати товарів згідно контракту від 04.09.2019 року №04092019 та інвойсу від 04.09.2019 року №19ZOS438, довідку про вартість перевезення. За результатами оцінки ризику щодо МД №UA508030/2019/008941 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формами контролю правильності визначення митної вартості товарів. У зв`язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митний орган направив електронне повідомлення декларанту про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. 05.12.2020 року Чорноморська митниця Держмитслужби склала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508030/2019/00221, оскільки документи, надані для підтвердження митної вартості, не містять усіх необхідних даних та не всі відомості і розрахунки підтверджені, тобто декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Того ж дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA508030/2019/000060/2. Законність такого рішення є предметом спору у даній справі. Джерела правового регулювання та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 Митного кодексу України). Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України. При цьому за приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України) Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України). Згідно ч. 1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Така ж правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15. Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Основний метод (ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України. Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Як вбачається з оскаржуваного рішення митного органу, підставами для його прийняття слугували наступні обставини: - відсутня інформація про страхування товару покупцем; - у додатково наданій комерційній пропозиції відсутня інформація щодо терміну дії цін, тобто неможливо прослідкувати чи діяли зазначені у комерційній пропозиції ціни на день виставлення комерційного інвойсу; - відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції); - відповідно до п. 3.2 контракту, за окремими партіями товару здійснюється передоплата в розмірі 30%; суми за наданими платіжними документами відрізняються від зазначеного відсотку; - декларантом не подані усі необхідні документи, а саме: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до п. 2.1 Контракту від 04.09.2019 року №04092019 поставка товару здійснюється на умовах FOB - порт Нінбо (Китай) у відповідності до Інкотермс -2000 - відповідно до якої продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Укладення договору перевезення та страхування до обов`язків продавця не входять. Тобто, покупець, ФОП « ОСОБА_1 » бере на себе всі ризики втрати або пошкодження товарів, як і інші витрати з моменту фактичного переходу через поручні судна в порту відвантаження. Як вбачається з обов`язків покупця за умовами FOB, останній зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження. При цьому договір страхування не є обов`язковим для покупця, що прямо передбачено вищеназваними умовами поставки товару. Тобто, відповідно до Інкотермс, страхування вантажу не є обов`язком покупця (позивача), так само як і не є обов`язком постачальника, а відтак, вимога митного органу щодо надання декларантом документів на страхування товарів є безпідставною. Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання митниці на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки відповідачем не наведені обставини, підтверджені належними доказам и, яким чином документи, надані декларантом, порушують чи не відповідають вимогам вказаної угоди. Посилання митного органу на відсутність у комерційній (бізнес) пропозиції інформації щодо терміну дії цін не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки відповідачем не доведено, що на час здійснення операцій були актуальними інші ціни. Не може бути визнаним обґрунтованим й посилання відповідача на те, що суми за наданими платіжними документами відрізняються від відсотку передоплати, зазначеного у контракті (30%), оскільки позивачем при митному оформленні імпортованих товарів було надано платіжні доручення в іноземній валюті від 18.09.2019 року №190918/COR/27246 та від 29.10.2019 року №191029/COR/47814, які підтверджуєть сплату вартісті поставленого товару у повному обсязі - 25 544дол. США, що зазначено в інвойсі від 04.09.2019 року №19ZOS438. Щодо посилання відповідача на відсутність митної декларації країни відправника, то судова колегія зазначає, що оформленням займався контрагент позивача, у самого позивача вона відсутня, тому не надання вказаного документу не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості. З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу можливість визначити заявлену митну вартість товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу свідчить про неправомірність рішення митного органу щодо її коригування. Таким чином колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.