Постанова 4850 № 200/4335/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 року справа №200/4335/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 р. (повний текст рішення складено 04 червня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/4335/20-а (головуючий І інстанції суддя Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач 28.04.2020 року звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії за рахунок виплати з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 січня 2018 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року (а.с. 1-3). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі № 200/4335/20-а позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягали у зменшенні розміру пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 , за рахунок виплати з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року 50 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років (із врахуванням раніше виплачених сум) з 01 січня 2018 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Вирішено питання відшкодування судових витрат (а.с. 44-51). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції винесене без додержання вимог чинного законодавства, є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Зазначає, що, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу у березні 2018 року положення п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 були чинними, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача. Позивачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скарги, в якій просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 4-5). Позивач проходила службу в Державному департаменті з питань виконання покарань. 29 вересня 2011 року ОСОБА_1 , яка перебувала у званні майора і обіймала посаду заступника начальника Орджонікідзевського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції, звільнена у відставку. За протоколом ГУ ПФУ в Донецькій області від 17 квітня 2018 року за пенсійною справою № 0506009126 з 30 вересня 2011 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262 у розмірі 55% грошового забезпечення в загальному розмірі 1 661,90 грн. (а.с. 27). Основний розмір пенсії становив 1 353,58 грн, тобто 55% суми її грошового забезпечення, яка складала 2 461,05 грн. (а.с. 27). На виконання вимог ст. 63 Закону № 2262, постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 і від 21 лютого 2018 року № 103, згідно з Порядком № 45, Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції видало ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з якої вбачається, що розмір грошового забезпечення за посадою заступник начальника Орджонікідзевського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції за нормами, чинними на 01 березня 2018 року, становив 9 499,00 грн., в тому числі посадовий оклад 5 445,00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням майор 1 340,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) 2 714,00 грн. (а.с. 28). На підставі ст. 63 Закону № 2262, постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 і від 21 лютого 2018 року № 103, Головне управління ПФУ в Донецькій області здійснило ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років. З протоколу про перерахунок пенсії від 17 квітня 2018 року за пенсійною справою № 0506009126 вбачається: до перерахунку розмір пенсії становив 1 661,90 грн.; після проведення перерахунку основний розмір пенсії становив 55% грошового забезпечення (вислуга років 20 років) і дорівнював 5 224,45 грн. За змістом постанови КМУ № 103 підвищення складає 3 562,55 грн. (5 224,45 грн. 1 661,90 грн.); з них виплачується: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення 1 781,28 грн.; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення 2 671,91 грн.; з 01 січня 2020 року 100% щомісячно від підвищення 3 562,55 грн. (а.с. 27, 29). Як вбачається з довідки ГУ ПФУ в Донецькій області від 14 травня 2020 року № 135/03-1-14 за січень-березень 2018 року позивачу нарахована і виплачувалась пенсія по 1 661,90 грн. щомісячно; за квітень 2018 року нарахована і виплачена пенсія в сумі 8 787,02 грн (1 661,90 грн. пенсія за місяць + 7 125,12 грн. додатково за Постановою № 103); за травень-грудень 2018 року нарахована і виплачена пенсія по 3 443,18 грн. щомісячно, за січень-грудень 2019 року нарахована і виплачена пенсія по 4 333,81 грн. щомісячно (а.с. 39). Позивач неодноразово заверталася до відповідача та Пенсійного фонду України з приводу виплати їй 100% перерахованого розміру пенсії з січня 2018 року, на що отримувала відповіді, які зводяться до того, що пенсія виплачується відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 6, 7, 8). Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно відмови у здійсненні позивачу перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на пенсійне забезпечення (в даному випадку це стосується можливості реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання пенсійного забезпечення, розмір якого визначається у певному порядку, відмінному від пенсій для решти категорій громадян) будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Відповідно до приписів пунктів 1 та 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Унормуванням частини першої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Частиною 4 статті 63 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017) передбачено, що призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Тобто, після 01.01.2017 повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, законодавець делегував Уряду, що узгоджується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3статті 116 Конституції України. За правилами пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Такі ж норми містяться у пункті 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393». Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 1 березня 2018 року. На підставі частини 4 статті 63 Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова КМУ № 103), яка набрала чинності 24.02.2018. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 передбачено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 103 встановлено, що у разі коли внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією постановою, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Отже, набрання чинності 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні частини 2 статті 51 Закону № 2262-XII стало обставиною, що зумовила зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону. Водночас, з огляду на норми пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, позивач набув право на підвищення пенсії починаючи з 01.01.2018. Таким чином, керуючись пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, відповідач розпочав виплату позивачу перерахованої пенсії з урахування розстрочки підвищення, а саме за січень-березень 2018 року позивачу нарахована і виплачена пенсія по 1 661,90 грн. щомісячно; за квітень 2018 року нарахована і виплачена пенсія в сумі 8 787,02 грн. (1 661,90 грн. пенсія за місяць + 7 125,12 грн. додатково за Постановою № 103); за травень-грудень 2018 року нарахована і виплачена пенсія по 3 443,18 грн. щомісячно, за січень-грудень 2019 року нарахована і виплачена пенсія по 4 333,81 грн. щомісячно (а.с. 39). Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 до Порядку № 45; зобов`язав Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним і нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. За правилами частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» і «Москаль проти Польщі»). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Суд розглядає адміністративні справи відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Рішення суду згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зважаючи на фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає правильним та достатнім обраний судом першої інстанції спосіб відновлення порушеного права ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягали у зменшенні розміру пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 , за рахунок виплати з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року 50 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років (із врахуванням раніше виплачених сум) з 01 січня 2018 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що у спірних відносинах він діяв правомірно. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 р. у справі № 200/4335/20-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 березня 2021 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв