Ухвала КЦС ВС № 644/4407/17

Ухвала 12 березня 2021 року м. Київ справа № 644/4407/17 провадження № 61-3339ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , що діє від власного імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2 як її законний представник, ОСОБА_3 , на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , що діє від власного імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Міністерства Внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, третя особа -Служба безпеки України, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті проведення АТО в місті Дебальцеве Донецької області та внаслідок незаконних дій та бездіяльності Української влади та правоохоронних органів Держави Україна в місті Дебальцеве Донецької області, ВСТАНОВИВ: Зазначена касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини п`ятої статті 392 ЦПК України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Згідно з підпунктами 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову - 2017 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, за подання касаційної скарги розмір судового збору становить 16 000 грн (8 000 грн * 200 %). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження сплати судового збору скаржникам необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Скаржники узагальнено посилаються на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначають виключні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Ураховуючи наведене, скаржникам необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, скаржники просять поновити строк на касаційне оскарження відповідно до частини другої, третьої статті 390 ЦПК України, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини п`ятої статті 272 ЦПК України. Зазначають, що про наявність оскарженої постанови дізналися в червні 2020 року, після чого 18 червня 2020 року, 30 червня 2020 року, 17 серпня 2020 року зверталися з заявами до Харківського апеляційного суду про отримання постанови Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року по справі № 644/4407/17. На зазначені заяви Харківський апеляційний суд не відреагував, копію повного тексту постанови Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року не направляв. ОСОБА_1 зазначає, що він багаторазово намагався звернутися до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова для отримання копії повного тексту постанови Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року по справі № 644/4407/17, але охорона Орджонікідзевського районного суду м. Харкова не пропускала його до суду та не давала можливості зареєструвати заяву про ознайомлення зі справою. І тільки 10 лютого 2021 року вдалося отримати повний текст оскарженої постанови. Зазначені скаржниками причини пропуску процесуального строку не можуть бути визнані поважними з огляду на наступне. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша стаття 44 ЦПК України). ЄСПЛ зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року). ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів,щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року); одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року). Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Харківським апеляційним судом прийнято постанову 04 березня 2020 року, тому останнім днем строку на касаційне оскарження є 03 квітня 2020 року, а касаційну скаргу подано 01 березня 2021 року, тобто через одинадцять місяців після спливу строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Скаржники були обізнані про перегляд справи у апеляційному порядку, оскільки приймали в ньому участь та вчиняли процесуальні дії. Постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 березня 2020 року. До касаційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що суд апеляційної інстанції не направляв оскаржене рішення скаржникам. Додані до касаційної скарги копії заяв від 18 червня 2020 року, 30 червня 2020 року по справі № 644/4407/17 свідчать тільки те, що скаржники починаючи з 18 червня 2020 року зверталися до суду про отримання постанови Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, однак не підтверджують, що зазначена постанова не отримана ними раніше. Тобто перша заява про отримання оскарженого рішення апеляційного суду була подана більше ніж через три місяці після того, як його оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень За таких обставин наведенні скаржниками доводи не підтверджують наявності поважних причин пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не вказують чому вони були позбавлені можливості оскаржити постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 рокув установлений законом строк. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Отже, скаржникам необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якій зазначити інші підстави для поновлення строку, разом із належними доказами на підтвердження обставин, що перешкоджали подати касаційну скаргу до 03 квітня 2020 року. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржникам строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , що діє від власного імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2 як її законний представник, ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 рокузалишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснощоков