Постанова 4873 № 911/1644/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" березня 2021 р. Справа№ 911/1644/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Кравчука Г.А. Козир Т.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1644/20 (суддя Бацуца В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до Комунального підприємства «Васильківтепломережа» про стягнення 57188,83 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Васильківтепломережа» про стягнення 57188,83 грн, з яких 46436,66 грн пені, 3937,85 грн 3% річних, 6814,32 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №420012234 від 20.12.2018 в частині своєчасної оплати поставленої електричної енергії. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1644/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» 5972,28 грн. пені, 6814,32 грн. інфляційних збитків, 3752,26 грн. 3 % річних та судові витрати 607,89 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем було здійснено оплату поставленої електричної енергії з порушенням строку, встановленого договором про постачання електричної енергії споживачу №420012234 від 20.12.2018. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум пені, 3% річних та втрат від інфляції та періодів їх нарахування, суд встановив, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції. Так, за перерахунком суду загальна сума пені (з урахуванням строків позовної давності) становить 5972,28 грн, 3% річних - 3752,26 грн, втрат від інфляції - 6814,34 грн (розмір яких перевищує заявлену до стягнення суму інфляційних втрат на 02 коп.). Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково та ухвалити нове рішення з урахуванням здійсненого відповідачем контррозрахунку заборгованості. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, у визначеному судом розмірі, скаржник зазначає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2419,88 грн, нараховані за період з 03.12.2019 по 12.12.2019, в межах строку позовної давності з 10.06.2019 та з урахуванням того, що за період з 26.04.2019 по 30.11.2019 обліковується попередня оплата з наростаючим підсумком в сумі 342222,19 грн; позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають стягненню в розмірі 227,75 грн, нараховані за період з 03.12.2019 по 12.12.2019 з урахуванням того, що за період з 26.04.2019 по 30.11.2019 обліковується попередня оплата з наростаючим підсумком в сумі 342222,19 грн. При цьому, скаржник не визнає нараховану позивачем суму інфляційних втрат, нараховану позивачем за період з 02.02.2019 по 28.02.2019 в розмірі 4471,12 грн, та суму 3% річних, нараховану позивачем за період з 02.02.2019 по 28.02.2019 в розмірі 1984,44 грн, з 01.03.2019 по 06.03.2019 - 440,97 грн, з 05.03.2019 по 06.03.2019 в розмірі 182,02 грн, посилаючись на те, що договір про постачання електричної енергії споживачу №420012234 був укладений 04.03.2019, а тому обов`язку щодо сплати вартості поставленої електричної енергії до укладення договору не виникло; акти приймання-передач. Також скаржником не визнається сума інфляційних втрат, нарахована за період з 07.05.2019 по 31.05.2019 в розмірі 2343,20 грн та сума 3% річних, нарахована позивачем за період з 07.05.2019 по 14.06.2019 в розмірі 1073,04 грн, посилаючись на те, що з 26.04.2019 по 30.11.2019 обліковується попередня оплата з наростаючим підсумком в сумі 342222,19 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1644/20. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі в порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного. 20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», як Постачальником, та Комунальним підприємством «Васильківтепломережа», як Споживачем, укладено договір №420012234 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), у відповідності до п.2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Інформація про об`єкти Споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього Договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в Додатку № 1 до цього Договору (пункт 2.1). Відповідно до пункту 2.2. Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору споживача про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Пунктом 2.4 Договору визначено, що договірні величини (обсяги) постачання електроенергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, наведених в Додатку № 3 до даного Договору. Згідно з пунктом 3.1 Договору постачання електричної енергії Споживачу на умовах Договору починається з 01.01.2019. Відповідно до пункту 3.3 Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Пунктом 5.1 Договору визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Відповідно до пункту 5.2. Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Згідно з пунктом 5.4. Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.5). Пунктом 5.6 Договору визначено, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на розрахунковий рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Розрахунковий рахунок Постачальника вказується в даному Договорі та зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни. Пунктом 5.7 Договору передбачено, що порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку Постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, Споживач може ознайомитися на сайті Постачальника. Неотримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів. Відповідно до пункту 5.10 Договору Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Споживач може змінити спосіб оплати через діючого Постачальника на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом вибору відповідної комерційної пропозиції Постачальника. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію Споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії. Пунктом 13.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Термін дії даного Договору не може бути більшим за термін дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений Споживачем з Оператором системи розподілу. Умовами Комерційної пропозиції №31916457 (Додаток №2 до Договору) визначено наступне: термін постачання: до 31.12.2019. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із Сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або перегляд умов комерційної пропозиції; ціна (тариф) електричної енергії: при розрахунку плати за спожиту електричну енергію в обсягах, що менше, або дорівнюють заявленим Споживачем застосовується ціна, визначена з урахуванням наступних складових: вартість електричної енергії, що куплена Постачальником для Споживача в ДП "Енергоринок" за результатами розрахункового періоду; вартість послуг Постачальника, що визначається шляхом множення обсягу поставленої Споживачу електричної енергії на тариф 0,055 грн/кВт/ год. без ПДВ за розрахунковий період. Вартість електричної енергії, спожитої понад заявлені Споживачем обсяги, визначається з урахуванням коефіцієнту збільшення = 1,5. При розрахунку величини попередньої оплати використовується визначена Постачальником орієнтована ціна, розрахована на перших два розрахункових періоди, виходячи з Прогнозованої оптової ринкової ціни, а на подальші періоди ціна, що фактично склалася за результатами періоду, що передує, в якому формується відповідний рахунок; порядок оплати: попередня оплата - 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок - проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу споживання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, що підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника; розмір пені та/або штрафу: подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення; термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати: рахунок на попередню оплату надається Постачальником Споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду. Рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається Постачальником Споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки підлягають оплаті Споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання. Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивачем протягом січня - грудня 2019 року було надано відповідачу послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 3862142,64 грн. Зокрема, згідно з наявними в матеріалах справи актами прийняття-передавання електричної енергії та рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію №8547940216 за січень 2019 від 26.01.2019 надано послуги з постачання електричної енергії на суму 894223,57 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 8646199243 за лютий 2019 від 25.02.2019 - на суму 1107387,08 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 8598963679 за березень 2019 від 26.03.2019 - на суму 897631,85 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 8698005975 за квітень 2019 від 24.04.2019 - на суму 575176, 96 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 6061389356 за травень 2019 від 23.05.2019 - на суму 11211,77 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 8945068792 за червень 2019 від 24.06.2019 - на суму 17288,24 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 8946162909 за липень 2019 від 26.07.2019 - на суму 14654,68 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 6113694407 за серпень 2019 від 30.08.2019 - на суму 18845,04 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 6163968537 за вересень 2019 від 27.09.2019 - на суму 12763,07 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 6263484997 за жовтень 2019 від 23.10.2019 - на суму 23333 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 6264248508 за листопад 2019 від 25.11.2019 - на суму 626914 грн., рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 6068903472 за грудень 2019 від 16.01.2020 - на суму 35241,26 грн. У квітні 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 11/10-2689 від 07.04.2020 з вимогою сплати заборгованість з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 448114,30 грн (368058,05 грн за використану активну електричну енергію, 80056,25 грн - нарахування штрафних санкцій). У відповідь на вищевказану претензію відповідач у своєму листі №279 від 23.04.2020 повідомив позивача про сплату 17.04.2020 заборгованості у розмірі 365516,51 грн та невизнання сум нарахованих штрафних санкцій. Колегією суддів встановлено, що за період дії договору та на його виконання відповідач станом на 17.04.2020 виконав свій обов`язок по оплаті спожитої електричної енергії, перерахувавши позивачу 3862142,64 грн. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 5.8 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Положеннями Комерційної пропозиції № 31916457 (Додаток № 2 до Договору) визначено розмір пені та/або штрафу: подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегією суддів встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені, оскільки помилково включено день фактичної оплати заборгованості. Так, за розрахунком суду апеляційної інстанції, який є ідентичним з розрахунком, викладеним в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором за загальний період з 02.02.2019 по 13.12.2019 становить 44275,34 грн. Разом з тим, в суді першої інстанції відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені. Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до частин 2-5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позовна давність для позивача для звернення до суду із вимогою про захист свого права на стягнення суми пені від суми заборгованості почала свій перебіг: - за рахунком-фактурою № 8547940216 від 26.01.2019 - з 02.02.2019; - за рахунком-фактурою № 8646199243 від 25.02.2019 - з 05.03.2019; - за рахунком-фактурою № 8698005975 від 24.04.2019 - з 07.05.2019; - за рахунком-фактурою № 6264248508 від 25.11.2019 - з 03.12.2019. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовною заявою у даній справі лише 04.06.2020. Отже, перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення пені від суми основної заборгованості починається з 04.06.2019 та обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду і починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, а отже, з урахуванням заявленої відповідачем позовної давності період нарахування пені за загальний період складає з 04.06.2019 по 13.12.2019. Перевіривши розрахунок пені, здійснений місцевим господарським судом, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача в частині стягнення пені, у відповідності до ст. 258 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з цим розрахунком, вважає його арифметично правильним, погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 5972,28 грн пені; позовні вимоги в частині стягнення 40464,38 грн не підлягають задоволенню. За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості електричної енергії не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені, оскільки помилково включено день фактичної оплати заборгованості. Так, за розрахунком суду апеляційної інстанції, який є ідентичним з розрахунком, викладеним в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, загальний розмір суми інфляційних втрат становить 6814,34 грн (розмір яких перевищує заявлену до стягнення суму інфляційних втрат на 02 коп.), 3% річних - 3752,26 грн, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 6814,32 грн та 3 % річних у розмірі 3752,26 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 185,59 грн не підлягають задоволенню. Викладені в апеляційній скарзі заперечення правильності висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, у визначеному судом розмірі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Доводи відповідача про те, що договір про постачання електричної енергії споживачу №420012234 був укладений 04.03.2019 є безпідставними та такими, що спростовуються наявною в матеріалах справи копією договору про постачання електричної енергії споживачу №420012234, у відповідності до якої даний правочин укладено 20.12.2018. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Васильківтепломережа» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1644/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство «Васильківтепломережа». Матеріали справи №911/1644/20 повернути Господарському суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Г.А. Кравчук Т.П. Козир