Постанова Північний апеляційний господарський суд № 927/1024/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" березня 2021 р. Справа№ 927/1024/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Кравчука Г.А. Коробенка Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2020 (повний текст складено 14.12.2020) у справі №927/1024/20 (суддя Романенко А.В.) за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області до Комунального некомерційного підприємства "Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб" Чернігівської обласної ради про стягнення 5815,20грн, УСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (далі - позивач, Фонд) звернулось у Господарський суд Чернігівської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб" Чернігівської обласної ради (далі - відповідач, Центр), у якому просило суд стягнути з відповідача 5815,20 грн шкоди, завданої Фонду внаслідок необґрунтованого продовження лікарем Центру листка непрацездатності серії АКА №965584 на період з 06.02.2020 по 16.03.2020, що спричинило неправомірну виплату матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду. Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, представник відповідача посилався на те, що лікарем Центру листок непрацездатності було продовжено за наявності підстав, у період з 22.01.2020 по 16.03.2020 застрахованій особі ОСОБА_1 проведено оперативне втручання в легенево-хірургічному відділенні Центру. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07 грудня 2020 року у позові відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки проведеною позивачем перевіркою було встановлено порушення лікарем відповідача пунктів 4.1, 4.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455 (далі - Інструкція №455) та продовжено листок непрацездатності ОСОБА_1 на період з 06.02.2020 по 16.03.2020 без відповідного рішення МСЕК, що призвело до надмірної виплати коштів Фонду і завданню збитків (шкоди); між неправомірною поведінкою відповідача і завданою шкодою є прямий причинний зв`язок, оскільки між правильністю видачі листка непрацездатності залежить виплата коштів; існує вина завдавача шкоди. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 01 лютого 2021 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи. 26 січня 2021 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що пацієнт ОСОБА_1 був направлений на огляд МСЕК на 114 день безперервного листка непрацездатності, що не суперечить п.4.1 Інструкції, 26.12.2019 йому встановлена ІІ група інвалідності "безтерміново", листок непрацездатності закритий, надалі пацієнт набув статусу "працюючий інвалід" і подальшому відсутні були підстави для направлення його для повторного огляду МСЕК, тому дії лікаря були правомірними і відповідали нормам законодавства. Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Чернігівським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області було проведено позапланову перевірку щодо обґрунтованості видачі (продовження) листків непрацездатності, виданих КНП "Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб" Чернігівської обласної ради. При проведенні перевірки службовою особою позивача встановлено, що застрахованій особі ОСОБА_1 , працівнику ДП "УкрСіверБуд", з приводу одного захворювання різними медичними закладами видано наступні листки непрацездатності: - серія АДЧ №850484, відкрито лікарняний з 04.09.2019 по 09.09.2019, КНП "Чернігівська центральна районна лікарня"; - серія АДЧ №851709, продовжено лікарняний з 09.09.2009 по 11.09.2019, КНП "Чернігівська обласна лікарня"; - серія АДЧ №915800, продовжено лікарняний з 12.09.2019 по 21.09.2019, КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології"; - серія АДЧ №915845, продовжено лікарняний з 22.09.2019 по 31.10.2019, КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології"; - серія АДЧ №901634, продовжено лікарняний з 01.11.2019 по 10.12.2019, КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології"; - серія АДЧ №901937, продовжено лікарняний з 11.12.2019 по 26.12.2019, КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології". Пацієнт направлений на МСЕК 26.12.2019, за результатами огляду йому встановлено ІІ групу інвалідності та закрито листок непрацездатності з позначкою "стати до роботи 27.12.2019". КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" було видано листок непрацездатності АДЧ №830615, яким застрахованій особі ОСОБА_1 відкрито лікарняний в період з 28.12.2019 по 21.01.2020. КНП "Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб" видано листок непрацездатності АКА №965584, яким продовжено лікарняний в період з 22.01.2020 по 16.03.2020. При перевірці листка непрацездатності АКА №965584 Фондом зафіксовано факт порушення вимог п.4.1. та п.4.2. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. За висновком Фонду, лікувальним закладом КНП "Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб" Чернігівської обласної ради необґрунтовано на період з 06.02.2020 по 16.03.2020 (40 календарних днів) продовжено лікарняний застрахованій особі ОСОБА_1 , якого звільнено від роботи протягом п`яти місяців з дня настання тимчасової непрацездатності (з 04.09.2019) за одним і тим самим захворюванням (його ускладненнями) за останні 12 місяців, без направлення на огляд МСЕК. За висновком позивача, станом на 05.02.2020 загальні терміни непрацездатності застрахованої особи ОСОБА_1 становили 5 місяців, у зв`язку з одним і тим самим захворюванням (його ускладненнями) за останні 12 місяців. За наслідками позапланової перевірки, позивачем, у присутності ОСОБА_2 , медичного директора амбулаторно-поліклінічної служби КНП "Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб", складено довідку, від підписання якої відповідач відмовився. Відповідач надав письмові заперечення №10-01/991 від 04.06.2020 та повідомив про незгоду з висновком Фонду в частині необґрунтованості видачі листка непрацездатності АКА №965584 застрахованій особі ОСОБА_1 щодо продовження лікарняного на період з 06.02.2020 по 16.03.2020. За результатами проведеного розслідування лікувальним закладом установлено, що вказаний пацієнт направлений на огляд МСЕК лікуючим лікарем КНП "Чернігівський медичний центр сучасної онкології" на 114 день непрацездатності, в зв`язку із стійким захворюванням (листок непрацездатності АДЧ №901937), що узгоджується з п.4.1. Інструкції №455. Звертав увагу, що згідно з п.4.3 Інструкції №455 в разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів на МСЕК, що і було зроблено в даному випадку. Застрахованій особі 26.12.2019 встановлено ІІ групу інвалідності "безтерміново" та закрито листок непрацездатності АДЧ №901937 з відміткою "27.12. - стати до роботи". З дати встановлення групи інвалідності пацієнт набуває статусу "працюючий інвалід" та всі дні втрати працездатності до огляду МСЕК зводяться до нуля. В подальшому така особа направляється на черговий огляд МСЕК на загальних підставах згідно з п.4.1 та п.4.2 Інструкції №455. Констатував, що не погоджується з тим, що листок непрацездатності АКА №985584 видавався необґрунтовано, провина лікаря ОСОБА_3 відсутня. Позивач з доводами лікувального закладу не погодився та вважає, що продовження тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , засвідчене лікарняним АКА №965584 на період з 06.02.2020 по 16.03.2020 без відповідного рішення МСЕК, суперечить п.4.1 та п.4.2 Інструкції №455. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплачена за рахунок Фонду вказаній застрахованій особі в період тимчасової непрацездатності з 06.02.2020 по 16.03.2020 на підставі листка непрацездатності АКА №965584 становила 5815,20грн, про що свідчить довідка роботодавця ДП "УкрСвірБуд" застрахованої особи №267 від 18.06.2020 (надана на запит Фонду). У зв`язку із викладеними обставинами позивач, посилаючись на статті 1166 та 1172 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача 5815,20грн матеріальних збитків, завданих неправомірною виплатою матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, внаслідок допущених відповідачем порушень п.4.1 та п.4.2 Інструкції №455 при видачі листка непрацездатності АКА №965584, зафіксованих позаплановою перевіркою. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, яке було б підставою покладення на нього обов`язку відшкодувати шкоду. Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. За доводами позивача, правовідносини сторін виникли у зв`язку із завданням шкоди внаслідок неправомірних дій працівника відповідача - завідувача легенево-хірургічним відділенням ОСОБА_3 , яким було продовжено листок непрацездатності з порушенням встановленого порядку. У статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідач не заперечував що, ОСОБА_3 є його працівником. Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду. г) вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду. За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності. Частина 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин). Щодо першої складової - протиправності поведінки, яка виразилась у продовженні лікарем Центру листка непрацездатності серії АКА №965584 на період з 06.02.2020 по 16.03.2020, з порушенням положень пунктів 4.1, 4.2 Інструкції №455: Пунктом 4.1 Інструкції №455 встановлено, що направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності. Згідно п.4.2 Інструкції №455 на МСЕК направляються інваліди для переогляду в зв`язку із змінами в стані здоров`я, працюючі інваліди - для зміни трудової рекомендації чи внесення доповнень до індивідуальної програми реабілітації інваліда тощо. Пунктом 4.3 цієї Інструкції визначено, що у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК, дата встановлення інвалідності обов`язково вказується у листку непрацездатності. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, перший листок непрацездатності був відкритий 04.09.2019, у подальшому неодноразово продовжувався та 26.12.2019 (на 114 день (3 місяці та 20 днів) безперервного листка непрацездатності) пацієнт був направлений на огляд МСЕК, за результатами якому йому встановлено ІІ групу інвалідності та закрито листок непрацездатності з позначкою "стати до роботи 27.12.2019". У подальшому, 28.12.2019, відповідачем було видано листок непрацездатності АДЧ №830615, яким застрахованій особі ОСОБА_1 відкрито лікарняний в період з 28.12.2019 по 21.01.2020 та листок непрацездатності АКА №965584, яким продовжено лікарняний в період з 22.01.2020 по 16.03.2020, а 19.02.2020 ОСОБА_1 проводилось оперативне лікування. Відповідно до п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. №83, медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя. Таким чином, в межах чотирьох місяців, як це встановлено п.4.1 Інструкції, №455 ОСОБА_1 було направлено для огляду у МСЕК, встановлено йому відповідну групу інвалідності, і були відсутні підстави для переогляду у МСЕК при продовження листка непрацездатності. Отже, позивачем не доведено протиправності дій працівника відповідача. Щодо другої складової - наявності шкоди, яка виразилась у надмірній (за доводами позивача) виплаті ОСОБА_1 грошових коштів. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Згідно визначень, наведених у ст. 1 вказаного Закону, об`єкт соціального страхування - страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування; страхові випадки за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг; страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик. Отже, ОСОБА_1 є суб`єктом соціального страхування - застрахованою особою, який набув права на отримання страхових виплат внаслідок тимчасової втрати непрацездатності. Згідно ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. Частиною 2 ст. 11 цього Закону визначено, що кошти Фонду використовуються, зокрема, на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом. Тобто, сплачувані соціальні виплати є обов`язком Фонду в разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіянням Фонду шкоди в розумінні статей 1166, 1172 ЦК України (наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладену у постанові від 06.11.2012 у справі №5028/18/110/2011). Матеріалами справи, зокрема, довідкою ДП "УкрСіверБуд", на якому працював ОСОБА_1 , підтверджується що вказаній застрахованій особі була виплачена сума страхової допомоги в розмірі 5815,20 грн (за період з 06.02.2020 по 16.03.2020), отже, кошти Фонду використані за цільовим призначенням. При цьому, як вірно відзначив суд першої інстанції, грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі за рахунок страхових внесків, не є власними коштами Фонду, відтак, майнові права позивача не порушені. Таким чином, позивачем не доведено факту завдання йому шкоди. Щодо третьої складової - причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду. З матеріалів справи вбачається, що на засіданні комісії із соціального страхування/рішення уповноваженого/ ДП "УкрСіверБуд" було прийняте рішення (оформлення протоколом №7) щодо призначення, у тому числі, ОСОБА_1 допомоги по тимчасові непрацездатності за період з 22.01.2020 по 16.03.2020. Отже, спірна виплата проводилась на підставі рішення вказаної комісії, а не на підставі дій/бездіяльності відповідача. Таким чином, позивачем не доведено й причинного зв`язку між здійсненою ним виплатою та не направленням ОСОБА_1 на огляд у МСЕК. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої щодо відсутності ознак у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови у позові. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін, повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив всі надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 07 грудня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12.03.2021. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.А. Кравчук Г.П. Коробенко