Постанова 4821 № 702/299/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/300/21Головуючий по 1 інстанції Справа №702/299/19 Категорія: 305010000 Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., Бондаренка С.І. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самоправних дій, - в с т а н о в и в: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог вказував, що для обгородження території домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , позивачем з участю найнятого працівника, восени 2018 року були установлені та забетоновані 14 металевих стовпчиків із труб діаметром 52 мм та 110 мм. Металеві стовпчики були встановлені та забетоновані по межі, яка існувала станом на дату 19.10.1995, коли рішенням Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області йому була виділена в постійне користування присадибна земельна ділянка для будівництва площею 0,25 га. 11 березня 2019 року позивачем було виявлено, що хтось вирвав із землі 7 забетонованих металевих стовпчиків. З підозрою, що це могли робити сусіди, позивач звернувся до правоохоронних органів із повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, що полягало в умисному нанесені йому матеріальної шкоди. Через деякий час позивач виявив, що хтось, не виключено сусіди, знову вирвали із землі ще 7 забетонованих металевих стовпчиків, які розділяли їхні земельні ділянки, про що позивач знову письмово повідомив працівників районного відділення поліції. Вказує, що із 14 (чотирнадцяти) вирваних із землі забетонованих металевих стовпчиків, які мали висоту від 2.20 до 2.50 метра, в наявності є лише 10 (десять) штук. На установку та бетонування металевих стовпчиків для огородження його території ним були втрачені наступні будівельні матеріали: відсів гранітний - 1.0 м3 по ціні 2000 грн, з урахуванням доставки, 6 мішків цементу марки 500 на суму 390 грн., та на доставку витрачено 200 грн коштів, 300 грн витрат понесено на оплату працівнику, що допомагав здійснювати роботи по бетонуванню стовпчиків, металеві стовпчики із труб діаметром 52 мм. були придбані по ціні 85 грн. за один погонний метр. Враховуючи те, що йому невідомо знаходження чотирьох металевих стовпчиків, позивач наполягає на відшкодуванні відповідачами коштів за десять погонних метрів труб діаметром 52 мм. на загальну суму 850 грн. та за їх доставку на суму 200 грн. Таким чином, загальна сума нанесених йому матеріальних збитків становить 3940 грн. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно завдану матеріальну шкоду в розмірі 3940 грн. 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 доповнив позовну заяву та зазначив, що у березні місяці 2019 співмешканці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зруйнували, вирвавши із землі 14 металевих стовпчиків, які були забетоновані по межі, що розділяє їхні земельні ділянки. На час подання позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самоправних дій вищевказаними громадянами від 06.04.2019 року на території земельної ділянки (поблизу межі) позивача знаходились десять стовпчиків. На дату 11.08.2019 року в наявності у позивача два деформованих металеві стовпчики висотою по 2,50 м.п. кожний, а вісім відсутні. Металеві стовпчики (труба сталева діаметром 52 м.п.) були придбані ним по ціні 85 грн за 1м.п. труби. Кожен стовпчик має висоту в середньому 2,50 м.п. Враховуючи те, що 8 стовпчиків сумарно складають 20 м.п. по ціні 85 грн за м.п. труби діаметром 52 м.п. та становлять вартість 1700 грн. Просить додатково стягнути з відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдану солідарно матеріальну шкоду у розмірі 1700 грн. Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року задоволено заяву позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 . Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви з новими вимогами, яка подана 03 вересня 2020 року позивачем - ОСОБА_1 та повернуто її позивачу. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не надано будь-яких доказів придбання позивачем будівельних матеріалів зазначених ним в позовній заяві, для встановлення даних стовпчиків за власний кошт, вартість їх транспортування, підтвердження належними та допустимими доказами їх вартості та кількості використаних матеріалів з зазначенням їх ідентифікуючих ознак, доказів вартості оплати праці найманого працівника. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, а справу направити на розгляд до іншого суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що ним до суду першої інстанції надано достатньо доказів, які підтверджують неправомірність дій відповідачів щодо демонтажу стовпів, які ним поставлено. При цьому відсутність чеків, розписок тощо, які б підтверджували купівлю будівельних матеріалів не може бути підставою для відмови у позові. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно архівного витягу №256/01-24 від 03.08.2009 року встановлено, що згідно заяви ОСОБА_1 від 05.09.1995 року та рішення № 27 від 19.10.1995 виконавчого комітету Лукашівської сільської ради народних депутатів, ОСОБА_1 виділено присадибну земельну ділянку і надано дозвіл на будівництво житлового будинку і господарських споруд, зобов`язано ОСОБА_1 до одержання будівельного паспорту та реєстрації його у виконкомі сільської ради не розпочинати будь-які будівельні роботи на виділеній земельній ділянці. Згідно довідки №70 від 23.02.2017 року виданої виконкомом Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, земельна ділянка, яка надана в користування ОСОБА_1 з розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва у вигляді приміщення гаража і житлового будинку, дійсно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; довідки №366 від 15.10.2015 року виданої виконкомом Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, по АДРЕСА_1 зведені без отриманих дозвільних документів дві будівлі, на земельній ділянці, виділеній рішенням виконкому Лукашівської сільської ради від 19.10.1995 року №27 для будівництва, належать ОСОБА_1 , 10.03.1956 року. За даними висновку, затвердженого начальником Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області від 26.03.2019 року, за показами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено, що вони 11.03.2019 року звалили 7 металевих стовбців, які були встановлені ОСОБА_1 і які після повалення перемістили їх на земельну ділянку останнього. Також вони 15 та 16 березня 2019 року повалили ще 7 стовбців встановлених ОСОБА_1 та після чого перемістили повалені стовбці на земельну ділянку ОСОБА_1 . Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав. Згідно зі статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватись правил добросусідства, тощо. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України). Таким чином, стаття 1166 ЦК України визначає, що за зобов`язанням, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди, діє презумпція вини завдавача шкоди. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що на виділеній йому земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , ним були встановлені, а відповідачами демонтовані 14 металевих стовпів, з яких 10 стовпів були переміщені ними на його ділянку, в подальшому залишилось 2, отже наразі 8 стовпів не вистачає. Отже, зважаючи на зміст доповнень до позовної заяви, у позивача не вистачає 8 стовпів. Згідно із частиною третьою статі 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, із запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Як видно із пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викладені у Висновку, затвердженого начальником Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області від 26.03.2019 року, вони звалили вказані стовпи у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 встановив їх самовільно без їхнього дозволу при цьому вони були розміщені на території земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 . Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вважаючи, що їхнє право на володіння, користування або розпорядження майном порушене ОСОБА_1 , мали право звернутися до суду з відповідним позовом, проте самостійно вчинили дії щодо демонтажу металевих стовпів, які належать позивачу. Судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 , заперечуючи свою вину в завданні збитків позивачу, повинна була надати докази, які б підтверджували цей факт. Однак доказів, які би спростовували відсутність вини відповідача, матеріали справи не містять. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до Висновку експерта №8/108 від 02.06.2020 року ринкова вартість матеріалів, зазначених у позові станом на 01.03.2019 року могла становити: -1 м.п. труби діаметром 52 мм з чорного металу, бувшої у використанні, товщиною стінки 2,2 мм - 33,50 грн; -1 м.п. труби діаметром 110 мм з чорного металу, бувшої у використанні, товщиною стінки 4 мм - 129,75 грн; -1 м3 гранітного відсіву - 280 грн; -0,5 м3 річкового піску - 153, 80 грн; -1 мішок цементу марки 500 - 66,15 грн. Дослідивши вимоги позовної заяви та доповнення до позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він вказує на відсутність та право на компенсацію йому труб діаметром 52 мм по 2,5 м.п. у кількості 8 штук вартістю 1700 грн; відсів граніту 1 м3 разом з доставкою вартістю 2000 грн; 6 мішків цементу марки 500 вартістю 390 грн та його доставка вартістю 200 грн; витрати на оплату працівнику, що допомагав здійснювати роботи по бетонуванню труб вартістю 300 грн. Отже, враховуючи обґрунтування позову та наявність підстав для відповідальності за завдану шкоду, а саме наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позову. Враховуючи позовні вимоги та визначений експертизою вартість будівельних матеріалів, підлягають задоволенню вимоги позивача в наступній частині: 8 труб 2,5 м.п. кожна діаметром 52 мм вартістю 33, 50 грн за п.м. на суму 670 грн; відсів граніту 1м3 на суму 280 грн; 6 мішків цементу марки 500 на суму 396,90 грн (виходячи з того, що необхідно забетонувати 14 труб), а всього відшкодуванню позивачу підлягає сума 1346,90 грн. Щодо вимог позивача про відшкодування вартості доставки матеріалів та послуг по наданні допомоги робітником, то колегія суддів вважає вказані доводи недоведеними позивачем, враховуючи, що саме на нього у деліктних правовідносинах покладено обов`язок доведення розміру шкоди. В цій частині ОСОБА_1 шкоду не доведено. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України). У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 року 2 категорії, судові витрати повинні бути стягнуті з відповідача ОСОБА_2 на користь держави пропорційно задоволеним вимогам. Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (на 23,88%), на користь держави з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам у сумі 458,75 грн. Крім того, позивачем понесені витрати по оплаті проведення судової експертизи на суму 3164 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.16904462441 від 28.04.2020 року (т.1 а.с. 232). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи (ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на оплату проведення експертизи у розмірі 755,56 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самоправних дій - задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 1346,90 грн. Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 458,75 грн. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 755,56 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 березня 2021 року. Судді: