Ухвала КАС ВС № 9901/64/21

УХВАЛА 12 березня 2021 року Київ справа №9901/64/21 адміністративне провадження №П/9901/64/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 10.03.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі у тексті цієї ухвали також ОСОБА_1 , позивач) до Президента України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі у тексті цієї ухвали також ВККС, Комісія), Вищої ради правосуддя (далі у тексті цієї ухвали також ВРП, відповідачі), у якій позивач просить: - зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України передати до Вищої ради правосуддя матеріали кандидата ОСОБА_1 на посаду Луганського окружного адміністративного суду; - зобов`язати Вищу раду правосуддя внести Президенту України подання Вищої ради юстиції від 23.09.2016 №119/0/12-16 про призначення строком на 5 років на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ; - визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо невидання Указу про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на п`ять років на підставі подання Вищої ради юстиції від 23.09.2016 №119/0/12-16 про призначення на посади суддів вперше, серед якого, крім іншого, запропоновано призначити строком на п`ять років у місцевих адміністративних судах на посади судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ; - зобов`язати Президента України розглянути подання Вищої ради юстиції від 23.09.2016 №119/0/12-16 в частині призначення строком на п`ять років на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частинами першою, другою, третьою, п`ятою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За визначенням, яке міститься у пункті 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Отже, професійна діяльність суддів є публічною службою. У даному випадку позивач оскаржує бездіяльність Президента України щодо невидання Указу про призначення його на посаду судді, тобто предмет цього спору стосується прийняття громадянина на публічну службу, а тому, з огляду на вищевикладені приписи процесуального закону, для звернення до адміністративного суду з цим позовом застосовується місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, варто зауважити, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Так, Верховна Рада України прийняла Закон України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який згідно з пунктом 1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону набрав чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», тобто з 30.09.2016. Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» матеріали та подання ВРЮ про призначення суддів строком на п`ять років, не розглянуті до дня набрання чинності цим Законом, повертаються до ВРП для вирішення питання про призначення суддів на посади відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін. Положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено підхід до формування суддівського корпусу, а саме, якщо до 30.09.2016 особа призначалась на посаду судді вперше строком на п`ять років та в подальшому, після закінчення цього строку, могла бути обрана на посаду судді безстроково, то після 30.09.2016 року призначення на посаду судді безстроково відбувається одразу. Виходячи з наведеного, Президент України з 30.09.2016 втратив повноваження здійснювати перше призначення осіб на посаду професійного судді строком на п`ять років на підставі подань ВРЮ, які надійшли до Президента України до вищевказаної дати. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» опубліковано 16.07.2016 у газеті «Голос України» №132- 133, а тому констатується, що про вищевказані зміни у законодавстві, в тому числі стосовно втрати Президентом України відповідних повноважень та встановлення з 30.09.2016 іншого порядку призначення осіб на посаду судді вперше, повідомлені усі зацікавлені особи. Водночас, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що про нерозгляд подання ВРЮ Президентом України, у якому містилась рекомендація про призначення його на посаду судді, а отже й про порушення своїх прав, йому стало відомо лише з листа Вищої ради правосуддя від 30.09.2020. Посилаючись на ці обставини, та вважаючи, що у даному випадку має застосовуватись передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, позивач наполягає на дотриманні ним цього строку, який, на його думку, є непропущеним, оскільки цей позов подано 09.03.2021. Однак, твердження про необхідність застосування у даному конкретному випадку шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є помилковим, оскільки ця справа стосується прийняття ОСОБА_1 на публічну службу і щодо цієї категорії справ процесуальний закон встановлює місячний строк звернення до суду, який, до того ж, повинен обчислюватися саме з того дня, коли позивач дізнався, або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зважаючи на вищевикладене, та беручи до уваги те, що з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 09.03.2021, тобто понад встановлений процесуальним законом місячний строк для звернення до адміністративного суду, у даному випадку є підстави вважати, що цей позов подано після закінчення строків, установлених законом. Жодних доводів і аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також вимог стосовно поновлення цього строку, позовна заява не містить й з її матеріалів не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду і доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку до позовної заяви не додано. За правилами частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Окрім цього, згідно з приписами частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до частин першої, другої статті 169 цього ж Кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За наведеного, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачу десятиденний з дня вручення цієї ухвали строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску. Також надати позивачу десятиденний з дня вручення цієї ухвали строк, для подання до Касаційного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду. Керуючись статтями 122, 123, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ : Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху. Встановити позивачу десятиденний з дня вручення цієї ухвали строк для подання до Касаційного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду та для усунення недоліків позовної заяви. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя Н.В. Коваленко