Постанова 4857 № 500/1299/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1299/20 пров. № А/857/1063/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Большакової О.О., Пліша М.А., за участю секретаря судових засідань Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (головуючий суддя: Мірінович У.А., місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення 26.11.2020) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування акту, податкових повідомлень-рішень, встановив: ОСОБА_1 , 04.06.2022 звернувся з позовом до суду в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а. с. 39), просив визнати протиправними дії ГУ ДФС у Тернопільській області та скасувати податкові повідомлення-рішення № № 00005931302, 00005931303 від 06.05.2019 про нарахування та стягнення податкового зобов`язання та фінансових санкцій. Обґрунтовує позов тим, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 , щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період 01.01.2017 по 31.12.2017, результати якої оформлено актом від 05.04.2019 № 423/19-00-33-02-/ НОМЕР_1 та встановлено порушення в частині несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по анульованому (прощеному) ПАТ «ВіЕс Банк» боргу за Кредитним договором № KF49458 від 27.052008. Позивач зазначає, що ним не отримано від ПАТ «ВіЕс Банк» жодних повідомлень про прощення (анулювання) боргу за даним Кредитним договором та зазначає про те, що борг перед ПАТ «ВіЕс Банк» погашено ним ще у 2015 році в результаті реалізації іпотечного майна, будь-яких додаткових коштів, які б могли бути об`єктом оподаткуванням ним не отримано. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позов задоволено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та винести постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що позивач отримав додаткове благо у вигляді прощеного боргу за Кредитним договором № KF49458 від 27.05.2008, укладеного з ПАТ «ВіЕс Банку» в сумі 139711,64 грн, а тому ним донараховано на суму прощеного боргу податок на доходи фізичних осіб в сумі 25148,10 грн, військовий збір в сумі 2095,67 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції. Вказує, що оскільки боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про таке прощення (анулювання) зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. Позивачем, 02.03.2021 подана заяву про розгляд справи без його участі. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеною з таких мотивів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оподатковуваним доходом є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто момент прощення боргу) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно до п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктами 164.1.2 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (п.п. 164.1.3. ст. 164 Податкового кодексу України). Відповідно до пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. За правилами п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Згідно п.п. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто момент прощення боргу) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані суми процентів, пені, штрафів тощо. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 826/6780/19. Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 20.04.2018 № 03-1/5462 (вх. № 3779/10 від 25.04.2018) ПАТ «ВіЕс Банк» повідомлено Головне управління ДФС у Тернопільській області, що фізична особа ОСОБА_1 фактично отримував дохід за ознакою « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, анульовано (прощено) заборгованості (основне тіло кредиту) боржника перед банком за самостійним рішенням банку, як кредитора за ознакою « 127» - інші доходи, зокрема, сума процентів, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням (а. с. 44). У листі від 20.04.2018 № 03-1/5462 ПАТ «ВіЕс Банку» надав детальний розрахунок сум доходів, зазначених у звітній формі № 1-ДФ, згідно з яким станом на 09.11.2017 ОСОБА_1 прощено борг в сумі 139711,64 грн, валюта прощення - USD (долари США) та повідомив Головне управління ДФС у Тернопільській області, про конкретні складові заборгованості позивача станом на дату прощення, а саме: залишок основного боргу за кредитним договором станом на 09.11.2017 становив 51056,26 доларів США, що на дату прощення еквівалентно 13601,60 грн, несплачених відсотків 138,91 доларів США, що на дату прощення еквівалентно 13601,60 грн (по курсу НБУ на день прощення 26,636246) (а. с. 44). Листом № 09-3/16292 від 09.11.2017, Банк повідомив боржника - ОСОБА_1 про необхідність подання річної податкової декларації боржником у відповідності до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України так як він включає суму такого анульованого боргу до податкового розрахунку (а. с. 7). Водночас, Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області листом № 30/13164/04 від 10.04.2017 повідомив, що згідно перевірки бази АСВП встановлено, що на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 40196284 згідно виконавчого листа № 2-3973/10 від 22.06.2010 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості в сумі 55160,29 грн (а. с. 8). Цим листом також повідомлено, що 31.03.2015 державним виконавцем на підставі пункту 8 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки від реалізації майна 46316,28 грн перераховано стягувачу, 4631,62 грн перераховано виконавчого збору і 200,00 грн - витрат на проведення виконавчих дій, а іншого майна боржника не виявлено. Відповідачем, 12.10.2018 ОСОБА_1 направлявся запит про надання інформації № 3346/6/19-00-13-05/21031, на адресу: АДРЕСА_1 копію, (а. с. 45). У цьому запиті контролюючий орган зазначив, що позивачем за 2017 рік не подано податкову звітність, що свідчить про порушення правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів платежів. Запропоновано задекларувати отриманий дохід і самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб. У відповідь на зазначений запит, позивач надав контролюючому органу письмові пояснення від 02.05.2019 про те, що доходу в сумі 136011,6 грн як додаткове благо, за ознакою доходу « 126» від ПАТ «ВіЕс Банк» у 2017 році він не отримував (а. с. 13). Цю відповідь отримано відповідачем 02.05.2019. Суд апеляційної інстанції зазначає, що листом від 20.04.2018. № 03-1/5462 (вх. № 3779/10 від 25.04.2018) ПАТ «ВіЕс Банк» повідомило Головне управління ДФС у Тернопільській області, що фізична особа ОСОБА_1 фактично отримував дохід за ознакою « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульовано) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, в розмірі 136011 грн 60 коп. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ПАТ «ВіЕс Банк» з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, направив позивачу лист-повідомлення № 09-03/16292 від 09.11.2017 про необхідність подання річної податкової декларації у зв`язку з прощенням (анулюванням) боргу. Таким чином, наведене підтверджує, що позивач був повідомлений про зобов`язання самостійно сплатити податок з доходів, сума яких анульована кредитором та відобразити їх у своїй річній податковій декларації згідно пп. «д» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України. Отже, ПАТ «ВіЕс Банк» (кредитор), виконано вимоги пп. «д» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України, в частині повідомлення боржника (позивача) про необхідність суму прощеного (анульованого) боргу, яка включається до оподатковуваного доходу платника податку, відобразити у своїй річній податковій декларації, а тому покликання позивача що ним не отримано від ПАТ «ВіЕс Банк» жодних повідомлень про прощення (анулювання) боргу за даним кредитним договором, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Покликання позивача на те, що кредитний борг погашено ним перед ПАТ «ВіЕс Банк» ще у 2015 році, в результаті реалізації іпотечного майна, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки жодних доказів вказаним обставинам ОСОБА_1 не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не здобуті вони і судом апеляційної інстанції. Натомість, прощення суми основного боргу, підтверджується зібраними по справі доказами. Враховуючи те, що ПАТ «ВіЕс Банк» дотримано вимоги пп. «д» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України в частині повідомлення кредитором боржника про прощення боргу, а відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки згідно листа від 20.04.2018. № 03-1/5462 основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням склала 136011,60 грн, то саме вказана сума підлягала включенню до оподатковуваного доходу платника податку. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, на протиправність дій контролюючого органу, щодо зарахування до загального річного оподатковуваного доходу усієї суми кредитної заборгованості списаної кредитором у розмірі 139711,64 грн оскільки, згідно листа від 20.04.2018 № 03-1/5462, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням склала 136011,60 грн (кредит), а сума у розмірі 3700,04 грн - відсотки за кредитом. Таким чином, у спірних правовідносинах у позивача виник обов`язок щодо включення до річного оподатковуваного доходу платника податку, лише основної суми списаної заборгованості по кредиту у розмірі 136011,60 грн, яка відповідно до приписів пп. «д» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України є додатковим благом. Відповідно до п. 167 ст. 167 ПК України, ставка податку становила 18% бази оподаткування. Тобто, позивачу необхідно було сплатити податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 24482,09 грн (136011,60*18%=24482,09). Відповідно до п. п. 123.1, 123.2 ст. 123 ПК України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Оскільки, позивачем умисно не сплачено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, до нього необхідно застосувати штрафні санкції в розмірі 6120,52 грн (24482,09*25%). З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06.05.2019 № 0005931303 підлягає скасуванню в частині нарахування грошового зобов`язання в розмірі 666 грн 01 коп та за штрафними санкціями в розмірі 166 грн 51 коп. Оскільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням склала 136011,60 грн, а не 139711,64 грн, як зазначив у акті перевірки контролюючий орган, що у свою потягнуло не вірний розрахунок податкового зобов`язання, яке повинен сплатити позивач (136011,60*18%=24482,09; 25148,10-24482,09=666,52) та штрафних санкції (24482,09*25%=6120,52; 6287,03-6120,52=166,51). Щодо податкового повідомлення рішення від 06.05.2019 № 00005931302, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Згідно пп.1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору с особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Згідно пп.1.2, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки під час судового розгляду встановлено, що позивач отримав суму доходу у розмірі 136011,60 грн, як додаткове благо та не задекларував вказану суму доходу у 2017 році, відповідно на вказану суму підлягає нарахування військовий збір у розмірі 2040,17 грн (136011,60*1,5%) та штрафної санкції в розмірі 510,04 грн (2040,17*25%) . Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем протиправно нараховано позивачеві як додаткове благо суму відсотків списаних (анульованих) кредитором у розмірі 3700,04 грн та відповідно протиправно нараховано суму податкових зобов`язань на вказану суму, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.05.2019 № 00005931302 в частині збільшення суми за податковим зобов`язанням в розмірі 55,50 грн (136011,60*1,5%=2040,17; 2095,67-2040,17=55,50) та штрафними санкціями в розмірі 13,88 грн (2040,17*25%=510,04; 523,92-510,04=13,88) є протиправним та в цій частині підлягає скасуванню. За встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що необхідно визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06.05.2019 № 00005931302 в частині нарахування грошового зобов`язання в розмірі 55 грн 50 коп та штрафними санкціями в розмірі 13 грн 88 коп; визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення відповідача від 06.05.2019 № 00005931303 в частині нарахування грошового зобов`язання в розмірі 666 грн 01 коп та штрафними санкціями в розмірі 166 грн 51 коп. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі, хоча і правильно дійшов висновку, що дохід вважається лише основна сума боргу, яка підлягає оподаткуванню, а тому позов підлягає задоволенню частково. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 10 від 03.06.2020 (а. с. 10). Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, судовий збір необхідно стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області, на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 100 грн. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову частково. Керуючись ст. ст. 313, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 500/1299/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06.05.2019 № 00005931302 в частині нарахування грошового зобов`язання в розмірі 55 грн 50 коп та штрафними санкціями в розмірі 13 грн 88 коп. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06.05.2019 № 00005931303 в частині нарахування грошового зобов`язання в розмірі 666 грн 01 коп та штрафними санкціями в розмірі 166 грн 51 коп. У задоволенні решти позову відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 100 грн (сто гривень). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. О. Большакова М. А. Пліш Повне судове рішення складено 12.03.2021.