Постанова 4856 № 240/10160/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10160/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович Суддя-доповідач - Сушко О.О. 12 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру №1842 (на правах відділу, м.Бердичів) Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії Територіального сервісного центру №1842 Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перереєстрації автомобіля ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу-легковий седан та причепу марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , викладеній у листі-відповіді №К-23 від 12 березня 2020 року, неправомірними; зобов`язати Територіальний сервісний центр №1842 Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області зареєструвати автомобіль ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску, шасі (кузов,рама,коляска) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу - легковий седан та пречеп марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року випуску,шасі (кузов,рама,коляска) № НОМЕР_2 за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ). Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перереєстрації транспортного засобу, у зв`язку із отриманням автомобіля та причепу у власність в порядку спадкування, однак отримав відмову з підстав необхідності надання заяви від співвласника вказаного транспортного засобу, яку вважає протиправною, адже, на його думку є єдиним власником та при поданні заяви ним було дотримано всіх вимог Порядку №1388. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримав у спадщину від ОСОБА_2 : - легковий автомобіль марки ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу - легковий сєдан, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікатор - НОМЕР_5 , що зареєстрований МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в місті Києві 18 липня 2003 року, належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КІС № НОМЕР_6 . виданого МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в місті Києві 18 липня 2003 року; - причіп марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , тип транспортного засобу - бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_7 , що зареєстрований МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в місті Києві 18 липня 2003 року, належав спадкодавцю па підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , виданого МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в місті Києві 18 липня 2003 року. 05.03.2020 позивач звернувся до Територіального сервісного центру №1842 із заявою щодо реєстрації транспортного засобу ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 , ідентифікатор-389031/4404С та причепу марки ПФ, моделі 01 Фермер, 1996 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , ідентифікатор-539545/4404С. Листом від 12.03.2020 за №К-23 позивача було повідомлено про те, що згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_10 виданого 18.07.2003р. МРЕВ 5 м. Київ на автомобіль ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_4 , та свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_8 виданого 18.07.2003р. МРЕВ 5 м. Київ на причіп ФЕРМЕР, д/н НОМЕР_9 власниками вище зазначених транспортних засобів являються дві фізичні особи, а саме громадянка ОСОБА_2 , та відповідно до запису у графі особливі відмітки свідоцтв про реєстрацію співвласником є ОСОБА_3 та роз`яснено, що відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" необхідно надати письмову заяву співвласника, у даному випадку громадянки ОСОБА_3 . Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно із ст.34 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі -Закон №3353-ХІІ) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України (частина четверта статті 34 Закону України №3353-XII). Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів (частина дев`ята статті 34 Закону України №3353-XII). Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 було затверджено "Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (далі - Порядок №1388), згідно пункту 1 якого визначено, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Пунктом 8 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух"). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: зокрема, свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати. За змістом пункту 6 Порядку №1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг. Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвідчується нотаріально. У графі "Особливі відмітки" свідоцтва про реєстрацію або тимчасового реєстраційного талону транспортних засобів щодо іншого співвласника може бути зроблено запис: "(прізвище, ім`я, по батькові, або найменування юридичної особи) є співвласником". Відповідно до пункту 7 Порядку №1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). При цьому, позивач відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 квітня 2016 року отримав у спадщину від ОСОБА_2 легковий автомобіль марки ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску та причіп марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року, однак із заявою щодо перереєстрації вказаного автомобіля звернувся до відповідача лише через чотири роки - 05 березня 2020 року, тобто з порушенням, визначеного Законом №3353-ХІІ та Порядком №1388 десятиденного строку. Крім того, із свідоцтва про спадщину від 19.04.2016 слідує, що позивач є спадкоємцем легкового автомобілю та причіпу, що належали на праві власності ОСОБА_2 . Однак, як встановлено із матеріалів справи, а саме: із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 виданого 18.07.2003р. МРЕВ 5 м. Київ на автомобіль ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_4 , та свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_8 виданого 18.07.2003р. МРЕВ 5 м. Київ на причіп ФЕРМЕР, д/н НОМЕР_9 власниками вище зазначених транспортних засобів являються дві фізичні особи, а саме громадянка ОСОБА_2 , та відповідно до запису у графі особливі відмітки свідоцтв про реєстрацію співвласником є ОСОБА_3 . Відтак, враховуючи положення пункту 6 Порядку №1388, позивачу при зверненні із заявою щодо перереєстрації автомобіля необхідно було надати належним чином оформлену письмову заяву іншого співвласника - ОСОБА_3 , адже транспортні засоби, що належать декільком фізичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб, тоді як у разі відсутності одного із співвласників необхідна письмова заява іншого. Разом з тим, є необґрунтованими доводи позивача щодо належності йому автомобіля, як єдиному власнику, адже відповідно до свідоцтва про право на спадщину позивач є спадкоємцем майна зазначеного у заповіті ОСОБА_2 , тоді як автомобіль ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску та причіп марки ПФ, моделі 01 ФЕРМЕР, 1996 року зареєстрований на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відтак, відмова відповідача у реєстрації за позивачем легкового автомобіля марки ВАЗ, моделі 2106, 1993 року випуску та причіпу марки ПФ, є обґрунтованою, оскільки не суперечить вимогам Порядку №1388, в частині необхідності надання письмової заяви співвласника транспортного засобу. Аналіз наведених правових норм та встановлених у справі обставин, дає підстави для висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням процедури, визначеної Порядком № 1388. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.