Постанова 4852 № 160/8863/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8863/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Романова Валерія Петровича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 р. (суддя Кучма К.С.) в справі № 160/8863/20 за позовом ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерство у справах ветеранів України, відділ реалізації політики щодо постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту реалізації державної соціальної політики Міністерства соціальної політики України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 , до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривий Ріг ради (далі УПСЗН), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерство у справах ветеранів України, відділ реалізації політики щодо постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту реалізації державної соціальної політики Міністерства соціальної політики України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денисова Людмила Леонтіївна, про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті позивачу як доньки ОСОБА_3 одноразової компенсації при настанні інвалідності І групи, що є різницею між виплатою за ІІІ групою інвалідності та І групою інвалідності, у розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент виплати, зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу як доньки ОСОБА_3 одноразову компенсацію при настанні інвалідності 1 групи, що є різницею між виплатою ІІІ групи інвалідності та І групою інвалідності, згідно зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 мінімальних заробітних плат з відрахуванням суми, яка отримана, - 124 810,70 грн., стягнення одноразової компенсації при настанні інвалідності І групи, що є різницею між виплатою ІІІ групи інвалідності та І групою інвалідності, згідно зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду І групи - у розмірі 30 мінімальних заробітних плат з відрахуванням суми, яка отримана - 124 810,70 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 р. в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Привівши норми законодавства, зміст рішень Конституційного суду України, апелянт вважає, що позивач має право на отримання компенсації при настанні І групи інвалідності її батька - інваліда війни ОСОБА_3 , яку він отримав у розмірі, значно нижчому, ніж за законом. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є донькою померлого інваліда війни І групи, ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 року ОСОБА_3 , який виконував обов`язки щодо військової служби в зоні відчуження, ліквідуючи наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, проходив строкову службу, та отримав захворювання, яке призвело до інвалідності І групи. 28.05.2000 р. ОСОБА_3 встановлено інвалідність III групи, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 10.01.2019 р. ОСОБА_3 встановлена І група інвалідності. Представник позивача Романов В.П. 27.05.2020 р. направив на адресу відповідача заяву щодо нарахування та виплату доньці померлого інваліда війни І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у 1986 р. ОСОБА_3 - ОСОБА_1 недоплаченої суми компенсації при настанні І групи інвалідності, яка була встановлена 10.01.2019 р., в якій просив згідно зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-XII нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при настанні смерті годувальника, інваліда І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у розмірі 60 мінімальних заробітних плаї (4 173 грн. х 60 = 250 380 грн.); нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при настанні смерті батька, інваліда І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у розмірі 3 мінімальних заробітних плат (4 173 грн. х 3 = 12 519 грн.). Листом від 05.06.2020 р. №Д-356-П відповідач повідомив позивача, що ОСОБА_3 у лютому 2019 року призначена та виплачена різниця компенсації у розмірі 189,70 грн. (379,30 грн. - 189,60 грн.) як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії 1-ї групи інвалідності. Одноразова компенсація ОСОБА_3 виплачена відповідно до норм чинного законодавства України. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки законодавством повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров`ю були делеговані Кабінету Міністрів України, неконституційними не визнавались, відповідачем відповідно до норм чинного законодавства здійснено виплату різниці одноразової компенсації при встановленні вищої групи інвалідності. Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_3 , має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_3 мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 1 групи, мав право на пільги, встановлені для ветеранів війни із інвалідністю внаслідок війни. ОСОБА_3 інвалідність ІІІ групи встановлена 28.05.2000 р. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 994416 ОСОБА_3 встановлена І група інвалідності «А» з 08.01.2019 р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник позивача Романов В.П. 27.05.2020 р. направив на адресу відповідача заяву про нарахування та виплату позивачу як доньці померлого інваліда війни І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у 1986 р. ОСОБА_3 недоплаченої суми компенсації при настанні І групи інвалідності, яка була встановлена 10.01.2019 р., в якій просив згідно зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-XII нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при настанні смерті годувальника, інваліда І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС, у розмірі 60 мінімальних заробітних плаї (4 173 грн. х 60 = 250 380 грн.); нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при настанні смерті батька, інваліда І групи, ліквідатора аварії на ЧАЕС у розмірі 3 мінімальних заробітних плат (4 173 грн. х 3 = 12 519 грн.). Листом від 05.06.2020 р. №Д-356-П відповідач повідомив позивача, що ОСОБА_3 у лютому 2019 року призначена та виплачена різниця компенсації у розмірі 189,70 грн. (379,30 грн. - 189,60 грн.) як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії 1-ї групи інвалідності. Одноразова компенсація ОСОБА_3 виплачена відповідно до норм чинного законодавства України. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ), який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Частинами першої та другою статті 48 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на час встановлення ОСОБА_3 ІІІ групи інвалідності (березень 2000 р.) було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім`ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Відповідно до частин першої та третьої статті 48 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на час встановлення ОСОБА_3 групи інвалідності січень 2019 р., одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Відтак на час встановлення батьку позивача інвалідності І групи законодавцем делеговано Уряду повноваження із встановлення порядку та розмірів компенсації. Приведена правова норма не визнавалась неконституційної, тому має застосовуватися до правовідносин щодо виплати особам, які мають право на отримання одноразової компенсації особам, передбаченої частиною першої приведеної статті. Відтак, розмір одноразової компенсації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. № 760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі Порядок № 760), пунктом 2 якого визначено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян. Пунктом 4 Порядку № 760 визначено, що одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 р. №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі постанова № 285). Відповідно до пункту 5 Порядку № 760 у разі встановлення вищої групи інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, особам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується різниця одноразової компенсації. За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 р. №285 установлено, що інвалідам І групи виплата одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, здійснюється у розмірі 379,30 грн., інвалідам ІІІ групи - 189,60 грн. Відповідачем на виконання вимог постанови № 285 визначено різницю між виплатою ІІІ групи інвалідності та І групи інвалідності в сумі 189,70 грн. (І групи - 379,30 грн.; ІІІ групи - 189,60 грн.) та здійснено виплату ОСОБА_3 в березні 2019 року. Враховуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що законодавством повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров`ю делеговані Кабінету Міністрів України, такі положення закону неконституційними не визнавались, відповідачем правомірно здійснено виплату різниці одноразової компенсації при встановленні вищої групи інвалідності ОСОБА_3 . Суд також погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача та її представника, що одноразова грошова компенсація має виплачуватись на підставі статті 48 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла на момент встановлення інвалідності ОСОБА_3 у 2000 р. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Суд визнає необґрунтованими доводи представника позивача стосовно неможливості обмеження соціальних прав громадян та зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 р. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Романова Валерія Петровича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 р. в справі № 160/8863/20 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 р. в справі № 160/8863/20 за позовом ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерство у справах ветеранів України, відділ реалізації політики щодо постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту реалізації державної соціальної політики Міністерства соціальної політики України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 , до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії стягнення коштів залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 11.03.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 11.03.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко