Постанова 4851 № 520/13979/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Мар`єнко Л.М. 02 березня 2021 р.Справа № 520/13979/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 по справі за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В с т а н о в и в: 19.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить: - встановити, що розмір пенсії 1.291,97 грн., нарахований Лозівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області (далі Лозівський ОУПФУ Харківської області) з 27.12.2009 року, при виконанні судового рішення не відповідає документам пенсійної справи і підлягає нарахуванню в розмірі 1.310,10 грн.; - при перерахунку пенсії з 01.09.2010 року необхідно перераховувати російські рублі в гривні з 01.11.1992 року; - загальний розмір пенсійних нарахувань за період з 27.12.2009 року до 01.09.2016 року необхідно обчислити в матеріалах пенсійної справи з помісячною розбивкою згідно додатку № 10 до експертизи № 9738 в загальній сумі 291.792 грн.; - коефіцієнт заробітної плати за період з 01.01.1990 року до 01.01.1995 року нараховувати на підставі сум заробітної плати, які вказані в додатку до експертизи № 8, зокрема коефіцієнт за грудень 1993 року нараховувати на підставі суми заробітної плати 40.953,15 грн. в розмірі 5,6; - за період 2015 року нараховувати розмір пенсії 4.100,05 грн., з якого сплатити податок на прибуток в повному розмірі від суми пенсії 67,04 грн. та військовий збір 6,76 грн.; - всі вказані обчислення пенсійних виплат здійснити на підставі ст. 27 Закону згідно наявного страхового стажу та заробітної плати, який вказаний в додатку до експертизи № 1-9 та вказано в матеріалах пенсійної справи; - постановити окрему ухвалу про підробку заступником начальника Лозівського ОУПФУ Харківської області ОСОБА_2 відомостей пенсійної справи, в яких не обчислена сума 10.646,41 грн., яка може бути виплачена тільки як сума недорахованої пенсії, нарахованої згідно відомостей, вказаних в матеріалах пенсійної справи. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року по справі № 520/13979/19 позовну заяву повернуто ОСОБА_1 26.05.2020 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року по справі № 520/13979/19 скасовано, справу направлено для продовження розгляду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі № 520/13979/19 закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Лозівського ОУПФУ Харківської області Гавриленко І.М. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Судове рішення вмотивовано тим, що предмет заяви у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, тобто постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017 року у справі № 629/4236/15-а. В свою чергу, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання постанови суду від 19.07.2017 року. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року про закриття провадження у справі, та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд не розглядаючи справу по суті закриває провадження у справі, посилаючись на рішення суду від 14.05.2019 року, чим позбавляє його можливості захистити свої порушені права при розгляді справи. Крім того, зазначає, що суд вказує, що оскаржувану ухвалу не може бути оскаржено окремо від судового рішення. Однак, відповідно до ст. 241 КАС України ухвала суду від 10.08.2020 року є судовим рішенням, яке підлягає апеляційному оскарженню. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 628 від 22.08.2018 року Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України Лозівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Також відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу Лозівське ОПФУ Харківської області 18.07.2019 року припинено, про що внесено запис до реєстру №14761120003001525. Таким чином, правонаступником Лозівського ОПФУ Харківської області є Головне управління ПФУ в Харківській області, у зв`язку з чим 21.12.2020 року судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 52 КАС України Головне управління залучено до участі у справі у якості відповідача. За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч.1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом установлено, що постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017 року, що набрала законної сили 03.10.2017 року, у справі № 629/4236/15-а частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 (а.с. 57-58). Судовим рішення, зокрема, визнано неправомірними дії Лозівського ОУПФУ Харківської області при нарахуванні пенсійних виплат ОСОБА_1 . Зобов`язано Лозівське ОУПФУ Харківської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з врахуванням курсу рубля з 01.11.1992 року. Стягнуто з Лозівського ОУПФУ Харківської області на користь ОСОБА_1 недораховану та невиплачену пенсію за період з 27.12.2009 року по 31.08.2016 рік в розмірі 10.646,41 грн. Стягнуто з Лозівського ОУПФУ Харківської області на користь ОСОБА_1 вартість проведеної судово-економічної експертизи в сумі 8.701,56 грн. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Лозівського управління Державної казначейської служби Харківської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1.291,08 грн. 10.12.2018 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до заступника начальника Лозівського ОУПФУ Харківської області Гавриленка І.М., в якому просив: - встановити факт підробки документів посадовою особою заступником начальника Лозівського ОУПФУ Харківської області Гавриленка І.М.; - постановити окрему ухвалу про виготовлення і надання посадовою особою пенсійних документів, в яких надано завідомо неправдиві відомості, що підпадає під дію ст. 366 КК України; - зобов`язати Пенсійний фонд України Харківської області нарахувати пенсію відповідно до законодавства; - зобов`язати заступника начальника управління відшкодувати йому моральну шкоду у сумі 100.000 грн. та судові витрати, при перерахунку пенсії згідно судового рішення враховувати офіційний індекс інфляції, згідно інформації державної служби статистики. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.03.2019 року у справі № 629/2745/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до заступника начальника Лозівського ОУПФУ Харківської області Гавриленка І.М. про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі (а.с. 89). Постановою Харківського апеляційного суду від 14.05.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.03.2019 року у справі № 629/2745/18 скасовано, провадження у справі закрито. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 14.05.2019 року залишено без змін. За висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 629/2745/18 КАС України встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. При цьому в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом, ні в порядку адміністративного, так і іншого виду судочинства. Тобто, у даному випадку, якщо ОСОБА_1 вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинених на виконання постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017 року, яка була ухвалена в адміністративній справі № 629/4236/15, або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти позов в порядку цивільного судочинства. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Як установлено судовим розглядом, фактично підставою звернення позивача ОСОБА_1 до суду із даним позовом слугувало невиконання пенсійним органом рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017 року по справі № 629/4236/15-а, що набрало законної сили 03.10.2017 року, яким визнано неправомірними дії Лозівського ОУПФУ Харківської області при нарахуванні пенсійних виплат ОСОБА_1 , зобов`язано Лозівське ОУПФУ Харківської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з врахуванням курсу рубля з 01.11.1992 року, стягнуто з Лозівського ОУПФУ Харківської області на користь ОСОБА_1 недораховану та невиплачену пенсію за період з 27.12.2009 року по 31.08.2016 рік в розмірі 10.646,41 грн. Таким чином, колегія суддів зауважує, що вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - заступника начальника Лозівського ОУПФУ Харківської області Гавриленко І.М. щодо встановлення розміру його пенсії 1.291,97 грн. з 27.12.2009 року, при виконанні судового рішення; необхідності перераховування російських рублів в гривню з 01.11.1992 року при перерахунку пенсії з 01.09.2010 року; необхідності обчислення пенсійних нарахувань за період з 27.12.2009 року по 01.09.2016 року з помісячною розбивкою згідно додатку № 10 до експертизи № 9738 в загальній сумі 291.792 грн.; нарахування коефіцієнту заробітної плати за період з 01.01.1990 року до 01.01.1995 року на підставі сум заробітної плати, які вказані в додатку до експертизи № 8, зокрема коефіцієнт за грудень 1993 року нараховувати на підставі суми заробітної плати 40.953,15 грн. в розмірі 5,6; нарахування за період 2015 року розмір пенсії 4.100,05 грн., з якого сплатити податок на прибуток в повному розмірі від суми пенсії 67,04 грн. та військовий збір 6,76 грн.; обчислення всіх вказаних пенсійних виплат здійснювати на підставі ст. 27 Закону згідно наявного страхового стажу та заробітної плати, який вказаний в додатку до експертизи № 1-9 та вказано в матеріалах пенсійної справи; постанови окремої ухвалу про підробку заступником начальника Лозівського ОУПФУ Харківської області ОСОБА_2 відомостей пенсійної справи, в яких не обчислена сума 10.646,41 грн., яка може бути виплачена тільки як сума недорахованої пенсії, нарахованої згідно відомостей, вказаних в матеріалах пенсійної справи - вже вирішені судом в рамках розгляду справи № 629/4236/15-а, фактично охоплені цим судовим розглядом і спрямовані на належне його виконання. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Колегія суддів зазначає, що набрання судовим рішенням законної сили породжує правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов`язковим, є незмінним, остаточним та підлягає обов`язковому виконанню. Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. З метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України). Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Отже, приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-2 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України). Колегія суддів зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 року у справі № 820/4261/18 та від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17, - «Зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.». Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням наведеного та тієї обставини, що вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - заступника начальника Лозівського ОУПФУ Харківської області Гавриленко І.М. у даній справі, охоплені судовим розглядом в рамках розгляду справи № 629/4236/15-а та фактично спрямовані позивачем на належне виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017 року, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Доводи апеляційної скарги означені висновку суду не спростовують. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуальності права (ч. 1 ст. 315 КАС України). При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 12 березня 2021 року.