Постанова 4851 № 520/556/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В. 02 березня 2021 р.Справа № 520/556/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Прем`єра» до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, - в с т а н о в и в: 15.01.2020 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Прем`єра» (далі ТОВ «Меблева фабрика Прем`єра», підприємство) звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС від 25.11.2019 року № UA807000/2019/003369/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2019/01639. Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що декларантом ТОВ «Меблева фабрика Прем`єра» до Харківської митниці були надані усі необхідні документи для обчислення митної вартості товару за основним методом за ціною договору (вартості операції), який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі МК України). Митна вартість товару підтверджена документально, що свідчить про безпідставність застосування резервного методу обчислення митної вартості товару, оскільки збільшивши його митну вартість, відповідач поклав на ТОВ «Меблева фабрика Прем`єра» необґрунтовані податкові зобов`язання. Також позивач зазначив, що в обраний декларантом метод визначення митної вартості товару відповідає умовам, наведеним у главі 9 МК України, що свідчить про необґрунтованість та неузгодженість з встановленими ч. 6 ст. 54 МК України випадками прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. У прийнятому рішенні, відповідач у якості джерела визначення митної вартості товару посилається на митні декларації від 27.09.2019 року, від 30.09.2019 року та від 22.11.2019 року та вказує про здійснення коригування за другорядними методами, однак останнім не надано доказів, що при застосуванні такого методу, за основу взята вартість саме з ідентичними товарами з дотриманням умов, визначених ст. 59 МК України. Посилання відповідача, що визначена автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) митна вартість такого товару є дійсною його вартістю позивач вважає необґрунтованими та документально не підтвердженими. Позивач також звертає увагу, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає приписам закону, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товарів, а відтак, прийнята на підставі такого коригування Картка відмови у прийнятті митної декларації є незаконною, оскільки декларантом були надані усі документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним методом. У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів стало спрацювання автоматизованої системи аналізу управління ризиками (далі - АСАУР) за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості, спрацювання якої є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. За результатами аналізу співставлення вказаних документів було встановлено, що задекларований рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари в митному відношенні раніше. Договір транспортного експедирування від 07.10.2019 року № 0710-ПМГ-МФП не було надано до митного оформлення разом з ЕМД № UA807170/2019/063842. Також митному органу не було надано жодного банківського платіжного документа щодо оплати рахунку від 12.11.2019 року №

307. Відповідач також зазначив, що подані позивачем разом з позовною заявою документи на підтвердження розміру понесених витрат на транспортування та транспортно-експедиційних послуг від 12.11.2019 року № 307 та довідка про транспортні витрати від 20.11.2019 року № 2011 містять суперечливі відомості, які унеможливлюють об`єктивне обчислення числових показників складових митної вартості, що свідчить про наявність підстав для запиту у декларанта додаткових документів відповідно до ч.3 ст. 53 МК України. У відповідності до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, що стало підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом відповідно до положень ст. 64 МК України. Товар позивача було оформлено та випущено у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за новою митною декларацією від 26.11.2019 року № UA 807170/2019/065085, яка на цей час має юридичну силу. Скасування картки відмови UA № 807170/2019/01639 не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митного оформлення товар позивача, оскільки цей товар вже оформлений за іншою митною декларацією, що свідчить про неналежний та неправильний спосіб захисту прав позивача. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року було допущено заміну відповідача у справі на Слобожанську митницю Держмитслужби. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року адміністративний позов ТОВ «Меблева фабрика Прем`єра» задоволено. Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ТОВ «Меблева фабрика Прем`єра» за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 2.102,00 грн. Судове рішення вмотивоване тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю зазначеною декларантом та не містить інформації щодо вартості операції з ідентичними товарами, яка була взята за основу для визначення митної вартості спірного товару. Документів про вартість операції з ідентичними товарами, які б підтверджували обґрунтованість митної вартості визначеної митницею відповідачем не надано та у рішенні про коригування митної вартості не наведено. У прийнятому рішенні про коригування митної вартості товару відповідач, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, не зазначив наявної в митного органу інформації, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом та не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів та обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, як і не надав доказів, що при застосуванні 2 методу визначення митної вартості за основу взята вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов визначених ст. 59 МК України. Не погоджуючись із судовим рішенням, Слобожанською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позовну заяву. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що 05.08.2019 року між позивачем та ANHUAI CO.LTD було укладено контракт № UA/CH-02/05.08, відповідно до якого продавець зобов`язався продати, а покупець- придбати товар, найменування, кількість, ціна та умови поставки якого вказуються у специфікаціях (а.с.11-15). Відповідно до специфікації від 05.08.2019 року № 1 сторонами узгодження поставку товару на загальну суму у розмірі 258.762,99 юаней (а.с.16-19). Згідно комерційного інвойсу від 14.10.2019 року № UA/CH-02/05.08, попереднього рахунку, пакульваного листа, коносаменту, сертифікату проходження, посвідченими Торгівельно-промисловою платою Китаю товар був оплачений та відправлений покупцю, що підтверджується переказом SWIFT від 02.09.2019 року та від 26.09.2019 року (а.с.20-32). На виконання вимог митного оформлення товару позивачем було сформовано та подано до контролюючого органу попередню митну декларацію та надані документи на підтвердження транспортних витрат на доставку, сертифікати аналізу товару, сертифікат про справжність інвойсу (а.с.33-47). 25.11.2019 року відповідачем було направлено запит (повідомлення) № 1346 про зобов`язання позивача подати достовірні відомості щодо документального підтвердження відсутності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарі; умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; відносини пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів (а.с.48). Позивачем на виконання запиту було надано митну декларацію країни експортера з додатками, повідомлено про неможливість надати інші документи, а також надано нову митну декларацію (а.с.49-53). За результатом розгляду поданих декларантом документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 року № UA807000/2019/003369/2 за другорядним методом (резервний метод) у відповідності до ст. 64 МК України (а.с.7-8). При цьому, митним органом у графі 33 вказано, що у відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 МК України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60, 62, 63 МК України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутні у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україні. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація з врахуванням спрацювання ризику АСАУР код 117-2 за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № UA500090/2019/17198 від 27.09.2019 року; UA807170/2019/52291 від 30.09.2019 року; UA209200/2019/30626 від 22.11.2019 року. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 року №

689. Розрахунок митної вартості складає: тов. № 1:4,51 дол. США/кг (31,7446 CNY/кг), тов. № 2: 4,00 дол. США/кг (28,1548 CNY/кг), тов. № 3: 4,06 дол. США/кг (28,5771 CNY/кг). У подальшому, на виконання цього рішення коригування митної вартості, відповідачем прийнято рішення у формі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807171/2019/01639 (а.с.9-10). З метою уникнення простою позивачем було подано нову митну декларації від 26.11.2019 року UA807170/2019/065085 (а.с.54-57). Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає. Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України). На виконання ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За приписами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України). Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 МК України). Згідно ст. 55 МК України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються ст. 57 МК України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. За приписами ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1, 4 ст. 337 МК України). В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 320 МК України, форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак, самі по собі не є підставою для коригування митної вартості. Колегією суддів встановлено, що обставиною прийняття оскаржуваного рішення та джерелом інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості була наявна у останнього інформація, з врахуванням спрацювання ризику АСАУР, код 117-2, за фактами митних оформлень ЄАІС: МД від 27.09.2019 року № UA500090/2019/17198; від 30.09.2019 року UA807170/2019/52291; від 22.11.2019 року UA209200/2019/30626. Колегія суддів зазначає, що митним органом не надано судам першої та апеляційної інстанцій пояснень, стосовно співставлення задекларованого позивачем рівня митної вартості товару з рівнем митної вартості на товари, за наявної у митному органі цінової інформації (ЄАІС), оформлені в митному відношенні раніше за фактами поставки товарів на митну територію України від 27.09.2019 року, від 30.09.2019 року та від 22.11.2019 року, в частині, який саме метод визначення митної вартості був застосований та чи був він застосований самим декларантом при застосуванні означених митних оформлень, як джерело інформації для прийняття оскаржуваного рішення. Разом з тим, враховуючи вищезазначені норми, сам лише факт спрацювання систему управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Виходячи з наведеного, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Колегією суддів встановлено, а відповідачем не заперечується, що під час митного оформлення товару та визначення його митної вартості, позивачем до митного оформлення було подано наступні документи, а саме: зовнішньоекономічний договір від 05.08.2019 року № UA/СН-02/05.08; доповнення до зовнішньоекономічного договору специфікація від 05.08.2019 року № 1; комерційний інвойс від 14.10.2019 року № UAСН-02-05-08; рахунок-проформа від 05.08.2019 року б/н; пакувальний лист продавця на товар б/н від 14.10.2019 року; коносамент від 20.10.2019 року № SPZ2718323; сертифікат про походження товару від 22.10.2019 року № G197254658250035; банківські платіжні доручення про переказ SWIFT від 02.09.2019 року та від 26.09.2019 року; декларація про походження товару від 14.10.2019 року № UAСН-02-05-08;рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 12.11.2019 року № 307; довідка про транспортні витрати від 20.11.2019 року № 2011; договір про надання послуг митного брокера від 19.02.2019 року; договір транспортного експедирування № 0105/2017 та сертифікат аналізу. Ураховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 року по справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Проте, Слобожанською митницею Держмитслужби не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості. Колегія суддів не бере уваги надані відповідача витяги з ЄАІС, які дозволили співставити товар, оформлений за цими деклараціями, з товаром позивача та провести відповідне коригування митної вартості товару позивача з огляду на наступне. Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі № 260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Колегія суддів зазначає, що Слобожанською митницею ДФС фактично не обґрунтовано взагалі підстави витребування додаткових документів, оскільки з текстів оскаржених рішень про коригування митної вартості наведене не вбачається. Відповідно доводи відповідача щодо не надання підприємством додаткових документів не можуть вважатися обґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Враховуючи наведене вище, положення ч. 2 ст. 77 КАС України, з урахуванням того, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості рішення від 25.11.2019 року № UA807000/2019/003369/2 Слобожанською митницею Держмитслужби не зазначені фактичні підстави не застосування основного методу, доводи відповідача щодо надання позивачем неповного пакету документів, не відповідність наданих документів, не надання позивачем додаткових документів, не відповідність визначеної митної вартості товару, не можна вважати обґрунтованими. З урахуванням вищезазначеного, оскаржуване рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 25.11.2019 року № UA807000/2019/003369/2 не відповідає ст. 53, ст. 54, ст. 55, ст. 58 МК України. Також колегія суддів зазначає, що фактично, враховуючи зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митний орган приймаючі дане рішення, не визначився чому саме не відповідають надані позивачем документи. Щодо посилань відповідача, в апеляційній скарзі на те, що при декларуванні позивачем для підтвердження понесених транспортних витрат, було надано рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 307 від 12.11.2019 року, однак не надано платіжного документа на підтвердження факту оплати, колегія суддів зазначає наступне. Оскаржуване рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 25.11.2019 року № UA807000/2019/003369/2 не містить інформації щодо не надання позивачем документів щодо сплати вартості транспортно-експедиційних послуг та це не було підставою прийняття оскаржуваного рішення. Колегія суддів зазначає, що суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, колегія суддів зазначає, що під час декларування до митного органу надано довідку про транспортні витрати перевізника та рахунок на їх оплату. Для спростування позиції відповідача, викладеній в апеляційній скарзі, стосовно можливої зміни вартості транспортних послуг у зв`язку з не проведенням позивачем своєчасних розрахунків за транспортні послуги, товариством надано суду копію платіжних доручень від 19.11.2019 року № 312 на суму 61.289,49 грн та від 25.11.2019 року № 146944 на суму 29.418,96 грн. Сума платежів та його призначення відповідає сумі виставленого рахунку № 307 від 12.11.2019 року у розмірі 90.708,45 грн. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення рішення про корегування митної вартості товарів від 25.11.2019 року № UA807000/2019/003369/2, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, отже таке рішення підлягає скасуванню. Щодо посилання відповідача на те, що в процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено посадовою особою митниці, виявлено що рівень подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість, колегія суддів зазначає наступне. Відомості з інформаційних баз мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. При цьому, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару Таким чином, позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. Згідно із ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. У той же час, на порушення ч. 2 ст. 55 МК України, оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару, не містить роз`яснення прав щодо оскарження рішення, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, оскільки, за приписами зазначеної норми, у рішенні про коригування митної вартості мають бути наявні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Враховуючи, що позивач надав Слобожанській митниці Держмитслужби для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та витребовувати у позивача додаткові документи. Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару від 25.11.2019 року № UA807000/2019/003369/2 прийняте необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, воно за змістом не відповідає приписам ч. 2 ст. 55 МК України, а відтак, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню та як наслідок, є протиправною та підлягає скасуванню і оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2019/01639, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін . На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, - без змін. Постанова Другого апеляційного адміністративного суд набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 12 березня 2021 року.