Постанова 4851 № 520/10693/19

Головуючий І інстанції: Полях Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2021 р. Справа № 520/10693/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Бершова Г.Є., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.04.20 по справі № 520/10693/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" до Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" (вул. Польова, буд. №140, м. Харків, 61140) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить суд скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2019 р. № 00000991412 про донарахування 223 602,00 грн. податку на прибуток та застосування 55 900, 50 грн. штрафних санкцій і № 00001011412 про донарахування податку на додану вартість у сумі 21 727,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що судження контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" (далі за текстом ТОВ "ХКД-Трейд") та контрагентами не відповідають дійсності. Висновки відповідача, зроблені на підставі зібраної податкової інформації без врахування фінансово-господарських документів контрагентів-постачальників щодо формування ними податкового кредиту чи зобов`язань, є необґрунтованими. Позивач наголосив на тому, що всі господарські операції мають реальний характер. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "ХКД-Трейд" зареєстроване в Департаменті реєстрації Харківської міської ради, реєстраційний номер №14801020000033044 від 07.02.2007 р. Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень № 5117 та № 5118 від 23.05.2019 р., п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41. п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу головного управління ДФС у Харківській області №3692 від 23.05.2019 р. та висновку про розгляд заперечень ТОВ "ХКД-Трейд" до акта перевірки від 19.04.2019 р. №1339/20-40-14-12-09/34859931, контролюючим органом в період з 24.05.2019 р. по 30.05.2019 р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ХКД-Трейд". За результатами перевірки контролюючим органом був складений акт №1954/20-40-14-12-09/34859931 від 06.06.2019 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" (код за ЄДРПОУ 34859931) з питань, що стали предметом оскарження акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 19.04.2019 р. №1339/20-40-14-12-09/34859931" (т. 1 а.с. 26-96). Перевіркою були встановлені такі порушення ТОВ "ХКД-Трейд": - п.п.44.1 ст.44, п.п.14.1.36, п.п.14.1.54, п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, з урахуванням, п.7, п.8 П(С)БО 15 "Доходи", (затвердженого наказом Міністерства фінансів Україну від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153), підприємством безпідставно завищено суму доходів в частині реалізації товару, без встановлення реальності факту (законного джерела) походження товарів в загальному розмірі 46 418 705 грн., в т.ч.: за півріччя 2016 року на суму 2 564 840 грн., за 9 місяців 2016 року на суму 4 554 420 грн., за 2016 рік на суму 9 904 345 грн., за 2017 рік на суму 15 642 555 грн., за 2018 рік на суму 20 871 805 грн.; - п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, п.ІІ П(С)БО 16 "Витрати" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248), ТОВ "ХКД-Трейд" безпідставно завищено суму витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку в загальному розмірі 47 660 938 грн., в т.ч.: ·за півріччя 2016 року на суму 3 665 817 грн., ·за 9 місяців 2016 року на суму 5 088 078 грн., ·за 2016 рік на суму 10 518 776 грн., ·за 2017 рік на суму 15 720 987 грн.,. ·за 2018 рік на суму 21 421 175 грн.; - п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - занижено податок на прибуток на загальну суму 223 602 гри., в т.ч.: ·за півріччя 2016 року на суму 178 573 грн., ·за 9 місяців 2016 року на суму 96 058 грн., ·за 2016 рік на суму 110 598 грн., ·за 2017 рік на суму 14 118 грн., ·за 2018 рік на суму 98 886 грн.; - п.п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ (із змінами і доповненнями) в результаті завищено податкові зобов`язання на суму ПДВ 9 283 741 грн., у тому числі на 97 891 грн. за квітень 2016 року, на 265 050 грн. за травень 2016 року, на 150 027 грн. за червень 2016 року, на 95 504 за липень 2016 року, на 168 285 грн. за серпень 2016 року, на 134 127 грн. за вересень 2016 року, на 401 768 грн. за жовтень 2016 року, на 435 389 грн. за листопад 2016 року, на 232 828 грн. за грудень 2016 року, на 154 507 грн. за січень 2017 року, на 202 355 грн. за лютий 2017 року, на 362 186 грн. за березень 2017 року, на 254 867 грн. за квітень 2017 року, на 422 242 грн. за травень 2017 року, на 363 651 грн. за червень 2017 року, на 303 160 за липень 2017 року, на 190 219 грн. за серпень 2017 року, на 181 442* грн. за вересень 2017 року, на 165 525 грн. за жовтень 2017 року, на 235 710 грн. за листопад 2017 року, на 292 647 грн. за грудень 2017 року, на 440 225 грн. за січень 2018 року, на 432 253 грн. за лютий 2018 року, на 302 536 грн. за березень 2018 року, на 288 115 грн. за квітень 2018 року, на 413 111 грн. за травень 2018 року, на 361 213 грн. за червень 2018 року, на 270 445 грн. за липень 2018 року, на 314 916 грн. за серпень 2018 року, на 392 124 грн. за вересень 2018 року, на 326 481 грн. за жовтень 2018 року, на 358 570 грн. за листопад 2018 року та на 274 372 грн. за грудень 2018 року; - п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 п.201.1, п. 201.7 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ, із змінами та доповненнями, ТОВ "ХКД-Трейд" безпідставно завищено суму податкового кредиту на загальну суму 9 320 274 грн., у тому числі на 112 697 грн. за квітень 2016 року, на 270 509 грн. за травень 2016 року, на 116 160 грн. за червень 2016 року, на 93 124 за липень 2016 року, на 78 127 грн. за серпень 2016 року, на 135 085 грн. за вересень 2016 року, на 411 964 грн. за жовтень 2016 року, на 426 435 грн. за листопад 2016 року, на 217 772 грн. за грудень 2016 року, на 149 065 грн. за січень 2017 року, на 183 609 грн. за лютий 2017 року, на 403 377 грн. за березень 2017 року, на 247 137 грн. за квітень 2017 року, на 366 705 грн. за травень 2017 року, на 340 378 грн. за червень 2017 року, на 359 031 за липень 2017 року, на 239 836 грн. за серпень 2017 року, на 194 889 грн. за вересень 2017 року, на 155 029 грн. за жовтень 2017 року, на 68 748 грн. за листопад 2017 року, на 300 864 грн. за грудень 2017 року, на 452 362 грн. за січень 2018 року, на 404 072 грн. за лютий 2018 року, на 284 108 гри. за березень 2018 року, на 378 142 грн. за квітень 2018 року, на 541 306 грн. за травень 2018 року, на 377 359 грн. за червень 2018 року, на 266 186 за липень 2018 року, на 351 955 грн. за серпень 2018 року, на 392 034 грн. за вересень 2018 року, на 324 691 грн. за жовтень 2018 року, на 369 828 грн. за листопад 2018 року та на 307 690 грн. за грудень 2018 року; - п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 420 886 грн., у тому числі на 3 219 грн. за травень 2016 року, на 20 891 грн. за березень 2017 року, на 47 945 за липень 2017 року, на 49 617 грн. за серпень 2017 року, на 1З 447 грн. за вересень 2017 року, на 8 217 грн. за грудень 2017 року, на 12 137 грн. за січень 2018 року, на 43 639 грн. за квітень 2018 року, на 128 195 грн. за травень 2018 року, на 16 146 грн. за червень 2018 року, на 33 150 грн. за серпень 2018 року, на 10 965 грн. за листопад 2018 року та на 33 318 грн. за грудень 2018 року; - п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 399 159 грн., у тому числі на 4 533 грн. за червень 2016 року, на 3 953 за липень 2016 р. на 17 921 грн. за серпень 2016 року, на 18 943 грн. за вересень 2016 року, на 7 646 грн. за жовтень 2016 року, на 34 829 грн. за листопад 2016 року, на 18 964 грн. за грудень 2016 року, на 18 698 грн. за січень 2017 року, на 15 422 грн. за лютий 2017 року, на 7 730 грн. за квітень 2017 року, на 49 576 грн. за травень 2017 року, на 21 308 грн. за червень 2017 року, на 10 496 грн. за жовтень2017 р. на 166 962 грн. за листопад 2017 року, на 172 за лютий 2018 року, на 49 грн. за березень 2018 р. на 370 за липень 2018 року, на 90 гри. за вересень 2018 року та на 1 497 грн. за жовтень 2018 року; - п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних (розрахунків коригувань) у Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2018 року на загальну суму ПДВ 115 грн. з перевищенням терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів (т.1 а.с. 94 95). На підставі висновків, викладених в акті перевірки №1954/20-40-14-12-09/34859931від 06.06.2019 р. контролюючим органом були складені податкові повідомлення-рішення: - податкове повідомлення рішення № 00000991412 від 13.06.2019 р. р., яким була збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 279 502,50 грн., з яких за податковим зобов`язанням 223 602,00 грн., а за штрафними санкціями 55 900,50 грн. (т. 1 а.с. 22-23); - податкове повідомлення рішення № 00001011412 від 13.06.2019 р. р., яким була збільшена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість 27 158,75 грн., з яких за податковим зобов`язанням 21 727,00 грн., а за штрафними санкціями 5431,75 грн. (т. 1 а.с. 24-25). Не погоджуючись із такими рішеннями контролюючого органу позивач скористався процедурою досудового оскарження, визначеного статтею 56 Податкового кодексу України. Так, позивачем на адресу Державної фіскальної служби України була направлена скарга (вх. № 25950/6 від 26.06.2019 р.) на податкові повідомлення рішення № 00001011412 від 13.06.2019 р. та № 00000991412 від 13.06.2019 р. Розглянувши зазначену скаргу контролюючий орган прийняв рішення №40535/6/99-99-11-04-01-285 від 22.08.2019 р., яким скаргу було частково задоволено, податкове повідомлення-рішення від 13.06.2019 р. № 00001021412 було скасовано, а податкові повідомлення рішення № 00001011412 від 13.06.2019 р. та № 00000991412 від 13.06.2019 р. залишено в силі (т. 1 а.с. 97 114). Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся за захистом порушених прав до Харківського окружного адміністративного суду. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що неможливо встановити реальність господарських операцій та взагалі їх хід (від придбання товару (послуг) до їх подальшої реалізації), оскільки позивачем не надано письмових доказів та пояснень щодо проходження господарських операцій. Колегія суддів частково не погоджується із таким рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно підлягає частковому скасуванню з огляду на таке. Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, визначення компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Згідно з п. 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Судом встановлено, що в перевіряємий період ТОВ "ХКД-Трейд" мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім Євро Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрофімпорт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтарт", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Октава Центр", Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекслайн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліліон Вест", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Візард", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трейд-Март", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундмонолітбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Артеселіт-Інвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нізан Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтертрейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Світ Стар". З розрахунку по податковому повідомленню-рішенню від 13.06.2019 року №00000991412, наданому відповідачем, судом встановлено, що в оскаржуване ППР увійшли господарські операції з трьома контрагентами: ТОВ "Арт Світ Стар" на суму 190722,20 грн.; ТОВ "Укрпрофімпорт" на суму 28058,20 грн. та ТОВ "Імекслайн" - 4822,01 грн. Щодо правовідносин з ТОВ "Арт Світ Стар" колегія суддів зазначає таке. Між ТОВ "ХКД-Трейд" та ТОВ "Арт Світ Стар" укладено договір поставки від 01.05.2016 року №01/05-2016, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2. договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. Колегією суддів встановлено, що у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Світ Стар" є вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 р. по справі №757/24218/17-к. (т.2 а.с. 1 25, т. 30 а.с. 68 117). В зазначеному вироку міститься інформація, що особа, яка визнала вину, була організатором вчинення фіктивного підприємства, координувала діяльність інших співучасників. Так в зазначеному вироку міститься інформація що "приблизно у липні 2015 року у невстановленому слідством місці, з метою реалізації злочинного плану, особі, яка визнала вину, було запропоновано виступити за грошову винагороду одноосібним засновником, директором та головним бухгалтером вже існуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Світ Стар". Зазначеним вироком затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 27.04.2017 року між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, вироком встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали на меті вести фінансово-господарську діяльність. Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З огляду на встановлені обставини та положення частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту у перевіреному періоді за наслідками господарських операцій, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не може вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Наведена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, що містяться у постанові від 17.11.2015 (справа № 21-277а15) та з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 17.04.2018 у справі № 826/1374/16. Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця (замовника послуг) права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Відповідно до статті 1 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України. Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено, що право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів. Датою виникнення такого права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 ПК України). До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст. 198 ПК України). Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Відповідно до приписів ст. 200.1. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності. На підставі викладеного та враховуючи наявність вироку у відношенні контрагента позивача ТОВ "Арт Світ Стар", колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині правовідносин з ТОВ "Арт Світ Стар". Щодо відносин з ТОВ "Укрпрофімпорт" колегія суддів зазначає таке. Так, між ТОВ "Укрпрофімпорт" (постачальник) та ТОВ "ХКД-Трейд" (покупець) укладено договір поставки від 15.10.2017 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2. договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано податковому органу податкові накладні, видаткові накладні, ТТН. Оплату здійснено у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "Укрпрофімпорт", що підтверджено платіжними дорученнями. Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Імекслайн" колегією суддів встановлено таке. Так, між ТОВ "Імекслайн" (постачальник) та ТОВ "ХКД-Трейд" (покупець) укладено договір поставки від 15.03.2017 року №1503/2017, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2. договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано податковому органу податкові накладні, видаткові накладні, ТТН. Оплату здійснено у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "Імекслайн", що підтверджено платіжними дорученнями. Відповідач, вказуючи на нереальність господарських операцій з даним контрагентом, зазначає про недоліки в ТТН та недостатню кількість трудового ресурсу. З цього приводу колегія суддів зазначає, що певні недоліки в первинних документах не можуть свідчити про нереальність господарської операції в цілому, якщо іншими документами у їх сукупності можна підтвердити реальний характер господарських операцій. Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ґрунтуються на податковій інформації, з якої встановлено певні ознаки нереальності здійснення контрагентами позивача господарських операцій. Проте, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та податкового законодавства, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії". Не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України. Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит. Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13.06.2019 року №00000991412 підлягає скасуванню в частині нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій щодо ТОВ "Укрпрофімпорт" та ТОВ "Імекслайн" (у загальному розмірі 41100,00 грн. - 32880,00 грн. за основним платежем та 8220,00 грн. за штрафними санкціями). Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.06.2019 року № 00001011412 про донарахування податку на додану вартість у сумі 21 727,00 грн. колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Статтею 58 ПК України встановлено вимоги до податкового повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення має містити: 1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок; 2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом); 3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної; 4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; 5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій. Судом апеляційної інстанції витребовувався детальний розрахунок до вказаного вище податкового повідомлення-рішення із конкретним зазначенням контрагентів та сум ПДВ за результатами операцій з ними, з метою обґрунтування суми зобов`язання із ПДВ та суми штрафних санкцій в розрізі контрагентів. Відповідачем не надано такого розрахунку, а також не надано пояснень, яким чином розраховувалось дане повідомлення-рішення, які операції, за які періоди та з якими контрагентами до нього увійшли. Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.06.2019 року № 00001011412, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що воно підлягає скасуванню у зв`язку з його безпідставністю. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає частковому скасуванню. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі № 520/10693/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2019 року №00001011412 та податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2019 року № 00000991412 в розмірі 41100,00 грн. (сорок одна тисяча сто) грн. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХКД-Трейд" - задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2019 року №00001011412. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2019 року № 00000991412 в розмірі 41100,00 грн. (сорок одна тисяча сто) грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі №520/10693/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов