Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/6014/20

12.03.21 33/812/102/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 489/6014/20 Номер провадження № 33/812/102/21 Головуючий суддя апеляційного суду Т.В. Крамаренко Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання - Цуркан І.І., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2021 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Вірменії, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 407309, 22 листопада 2020 року о 00:40 год. в м. Миколаєві, вул. Кругова, 44, водій ОСОБА_3 керував т/з Mersedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки т/з та проїхати до медичного закладу відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з 454 грн. судового збору на користь держави. Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, порушення судом норм чинного законодавства, просив вказану постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що водій своєї провини не визнає, оскільки вважає що працівники поліції до нього прискіпливо відносяться. Факт керування транспортним засобом та моменту зупинки ні чим не підтверджено. Вважає, що справа була розглянута без належного виклику та допиту свідків, тоді як покази свідків викладені на друкованих бланках не можуть вважатись належним доказом. Крім того, наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутній DVD-диск з відеозаписом з нагрудного реєстратора поліцейського. ОСОБА_3 також зазначає, що покази свідків зазначені на бланках різняться з викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення в якому зазначено, що останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі. Проте, в поясненнях свідків зазначено, що водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Drager та у медичному закладі також відмовився. Також зауважує про те що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки алкогольного сп`яніння водія, які не передбачені відповідною інструкцією. До того ж, звертає увагу, що працівниками поліції не були роз`яснені права та обов`язки, посвідчення водія не вилучалось. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила)). Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні вимоги містить Інструкція Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Згідно з п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року роз`яснено, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 407309, 22 листопада 2020 року о 00:40 год. в м. Миколаєві, вул. Кругова, 44, водій ОСОБА_3 керував т/з Mersedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки т/з та проїхати до медичного закладу відмовився в присутності двох свідків (а.с.1). Факт достовірності викладених у протоколі відомостей та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджено підписами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наявними в протоколі про адміністративне правопорушення та їх поясненнями, що є у матеріалах справи (а.с.4-5). Протокол підписано свідками без застережень. У протоколі також наявний підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та зазначено, що він «вважає себе тверезим водієм», проте відсутні його пояснення та заперечення щодо ознак сп`яніння чи іншого, а також сам факт керування транспортним засобом. Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується відеозаписами із нагрудної камери працівника поліції, які надано на запит Миколаївського апеляційного суду та на яких зафіксовано як ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного пристрою, так і у медичному закладі. Більш того, коли працівник поліції зауважив, що може водій і тверезий, але ОСОБА_3 все одно відмовився від проходження будь-якого вище зазначеного огляду на стан сп`яніння. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_3 таким правом не скористався, протокол про адміністративне правопорушення підписав, але письмові пояснення по суті порушення не надав, зазначив лише, що «вважає себе тверезим водієм». За такого, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 407309 від 22 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_3 , керуючи автомобілем, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку. Таким чином, сукупністю проаналізованих доказів підтверджено, що ОСОБА_4 було порушено п. 2.5 Правил, тобто вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. За такого доводи апеляційної скарги щодо помилкового встановлення судом обставин адміністративного правопорушення та про недотримання працівниками поліції під час складання протоколу вимог закону не заслуговують на увагу та відхиляються. Посилання в апеляційний скарзі на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки сп`яніння, які не передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме зазначення такої ознаки як «млява мова», а не «порушення мови» також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки працівниками поліції також зафіксовано таку ознаку - «запах алкоголю з порожнини роту», яка передбачена Інструкцією та наявність якої є підставою для проведення огляду водія на стан сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не були допитані свідки, які підписали протокол про адміністративне правопорушення також не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких клопотань про надання пояснень у суді цими свідками від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надходило, а тому у суду не було підстав для їх виклику. При цьому факт складання протоколу про адміністративне правопорушення в їх присутності ОСОБА_4 не заперечується, що також підтверджується їхніми підписами в протоколі. Є неслушними також доводи апеляційної скарги щодо надрукованих пояснень свідків на бланках, оскільки, дані, які містяться в них підтвердженими іншими доказами, перш за все, даними відео з нагрудної камери поліцейського на яких зафіксовано і самі події, і факт наявності свідків при цьому. Твердження про те, що не було запропоновано проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів є помилковими, оскільки спростовується записом з відеокамери поліцейського, на якому зафіксовано, що працівником поліції пропонувалось ОСОБА_7 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, так і в медичному закладі, від чого останній відмовився про що також свідчить його підпис ОСОБА_1 у протоколі серії ДПР18 № 407309. Посилання ОСОБА_1 на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо зупинки його транспортного засобу та керування ним в стані алкогольного сп`яніння є безпідставними з оглядну на таке. Так, на запит апеляційного суду Управлінням патрульної поліції в Миколаївській області надіслано відео з нагрудної камери поліцейського. Відео містить чотири фрагменти, на першому чітко видно, як поліцейський підходить до водія ОСОБА_1 , який сидить саме на місці водія за кермом транспортного засобу. Коли було зупинено та залучено свідків працівниками поліції, на прохання останніх водій вийшов з автомобіля та свідкам пояснили, що було зупинено транспортний засіб та у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Після чого при свідках чітко та зрозуміло у ОСОБА_1 з`ясували чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою спеціального приладу алкотестеру «Drager» або у медичному закладі, на що останній відмовився. До того ж, будь-яких заперечень з приводу зупинки чи не керування транспортним засобом ОСОБА_3 не висловлював. Крім того, на відео також засвідчено роз`яснення поліцейським прав водію, але питань чи заперечень з його боку не поставало, а лише відповів «все зрозуміло». В подальшому було зачитано протокол про адміністративне правопорушення, який підписано власноручно ОСОБА_4 , в графі про вилучення документів зазначено, що не вилучалися в якій також стоїть підпис водія. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_3 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2021 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко