Постанова 4804 № 263/13133/19

22-ц/804/718/21 263/13133/19 Головуючий у 1 інстанції Шевченко О.А. Доповідач Принцевська В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого суді Принцевської В.П. суддів Лопатіної М.Ю., Биліни Т.І. секретар Сидельнікова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Страхової Компанії АТ «СК» «МЕГА-ГАРАНТ» матеріальної шкоди в сумі 4745,99 грн., моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 90000,00 грн., матеріальних витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн., а також франшизу за договором страхування в сумі 2000,00 грн. На обґрунтування зазначив, що 31.05.2018 року о 09-00 годині водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул.Митрополитській і повертаючи наліво по вул.Торгову в Центральному районі м.Маріуполя, діючи в порушення п.10.1 та п.16.6 ПДР України, будучи неуважним, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою і відповідно не реагуючи на її зміну, допустив зіткнення з моторолером ТХМ 125С, реєстраційний номер НОМЕР_2 , піж керуванням позивача ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку по вул.Митрополитській. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком відповідної експертизи. У результаті позивач поніс витрати на лікування в сумі 6745,99 грн. Крім того, своїми діями ОСОБА_2 заподіяв позивачу моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях і фізичному болі, пов`язаними з заподіяними травмами в результаті описаного ДТП. Позивач оцінив зазначену моральну шкоду в 100000,00 грн. Крім того, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в Страхової Компанії АТ «СК» «МЕГА-ГАРАНТ», та сума страхового відшкодування на момент подання позову не виплачена. Також заподіювачем шкоди, застрахувавши свою відповідальність, відшкодовується сума франшизи, визначена в договорі страхування. На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2020 року частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто зі Страхової Компанії АТ «СК» «МЕГА-ГАРАНТ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4095,3 грн. та моральну шкоду в розмірі 204,76 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу за страховим полісом №АМ 4310415 від 29.05.2018 року в сумі 2000,00 грн., моральну шкоду в сумі 7795,24 грн., витрати на правову допомогу 7000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. З вказаним рішенням не погодився позивач і оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з`ясував обставини справи і ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив змінити рішення суду і стягнути зі страхової компанії АТ «СК» «МЕГА-ГАРАНТ» на його користь матеріальну шкоду в сумі 4745,99 грн., а в відшкодування моральної шкоди стягнути 10000 грн. (ліміт страхового відшкодування з моральної шкоди). Також просив сстягнути з відповідача ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 90000 грн. В іншій частині рішення просив залишити без змін. В судовому засіданні позивач і його представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги і просили їх задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача. Відповідач ОСОБА_2 до суду не зявився, повідомлений прпо час імісце розгляду справи судовою повісткою. Представник страхової компанії АТ «СК» «МЕГА-ГАРАНТ» до суду також не зявився, звернувся з заявою про розгляд справи без його присутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника та представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним залишити без задоволення апеляційну скаргу з наступних підстав. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Відповідно до положень п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Положеннями ст.ст. 1166, 1167 ЦК України передбачено право юридичної та фізичної особи на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи; шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи; моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Порядок розрахунку розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений законодавчо, та регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з ч. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому ним Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до положень статті 12 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відтворення пошкодженої речі. Судом правильно встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Потерпілим за вказаним кримінальним провадженням є позивач ОСОБА_1 . Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №385 КУ «Міська лікарня №4 ім.І.К.Мацука», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився у стаціонарі травматологічного відділення з 13.06.2018 року по 02.07.2018 року із діагнозом: закрита травма грудної клітини, закритий перелом 3-9 ребер зліва зі зсувом, лівобічний гемо пневмоторакс, закритий перелом лівої ключиці із зсувом. Зазначено, отримував: гепацеф, артрокол. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого КУ «Міська лікарня №4 ім.І.К.Мацука», ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 31.05.2018 року по 12.06.2018 року з діагнозом: перелом 3-4-5-6-7-8-9 ребер зліва, закритий перелом лівої ключиці, гема пневмоторакс зліва, забій та садна обох колінних суглобів, гомілок та стегна, забій потилично теменної області голови, правої п`ятки, правої кисти руки, лобка. Травми спричинені внаслідок ДТП. 02.06.2018 року проведено операцію дренування плевральної порожнини по Бюлау, лікування: дексалгін, цефтриаксон, антитоксин протистолбняковий. Відповідно до полісу №АМ/4310415 терміном дії з 29.05.2018 року по 20.11.2019 року, ОСОБА_2 застрахував транспортний засіб MERCEDES BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , франшиза 2000,00 грн. Згідно квитанції ФОП ОСОБА_3 від 25.04.2019 року ОСОБА_4 сплатив за представництво в суді в цивільному провадженні 7000,00 грн. Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Судом правильно встановлено, що вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає. Вбачається, що Полісом №АМ/4310415 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачена франшиза в розмірі 2000,00 грн. Пунктом 36.6. статті 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхувальником або особою, яка відповідальна за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про компенсацію збитків в розмірі франшизи в сумі 2000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з вимогами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо). Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача. Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього або у зв`язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача. На підтвердження завданої моральної шкоди позивач посилався на психологічні хвилюваня, які він переніс під час ДТП, та фізичний біль, завданий травмами в результаті ДТП. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов`язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства. Виходячи з матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи що потерпілий до теперішнього часу отримує моральні страждання, тому суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції. Суд повно і всебічно дослідив матеріали справи і виходячи з положень статті 128 КПК України, та норм ЦК України, визначив розмір моральної шкоди, з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, тому дійшов висновку щодо стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в загальній сумі 8000,00 грн. Щодо позовних вимог заявлених до Страхової Компанії АТ «СК» «МЕГА-ГАРАНТ» слід зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Згідно ч.2 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі», мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Як вбачається із наданих суду позивачем фіскальних чеків на підтвердження придбання ним лікарських засобів, доказами по справі обґрунтовано придбання ліків на суму 1475, 62 грн. Однак, оскільки дана сума менша мінімального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, визначеного Законом, то погоджуючись із наданим відповідачем розрахунком, суд вважає за необхідне стягнути з АТ «СК» «МЕГА-ГАРАНТ» страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого ОСОБА_1 , у розмірі 4095,3 грн, із такого розрахунку: розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на дату настання страхового випадку, 31.05.2018 року, - 3723 грн. /30*33 дні = 4095,3 грн.). Згідно із статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ"пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Таким чином, враховуючи викладене, стягненню з АТ «СК» «МЕГА-ГАРАНТ» підлягає 204,76 грн. (4095,3 грн.*0,05=204,76 грн.) моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд повно і всебічно дослідив обставини справи і ухвалив рішення з додержанням вимог процесуального і матеріального Закону, тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Судді