Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/6393/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2021 року м. Чернівці справа № 727/6393/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Кулянди М.І., Перепелюк І.Б. секретар Паучек І.І. позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 24 грудня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Одовічен Я.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10 000 доларів США. Посилався на те, що 3 січня 2020 року між сторонами укладено попередній договір, згідно якого ОСОБА_2 зобов`язувався у строк не пізніше 31 березня 2020 року продати ОСОБА_1 житловий будинок та дві земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 . На виконання умов вказаного попереднього договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 завдаток у сумі 5000 доларів США. У строк до 31 березня 2020 року вказані вище житловий будинок та дві земельні ділянки не були продані ОСОБА_2 ОСОБА_1 з вини продавця. Вважав, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача відшкодування в розмірі завдатку, що був отриманий ним за попереднім договором та сума штрафу в розмірі 100 процентів від суми забезпечення виконання зобов`язання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 24 грудня 2020 року в позові відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що основний договір купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок між сторонами не було укладено у строк, обумовлений у попередньому договорі, тому зобов`язання за попереднім договором між сторонами припинились. Внесення завдатку, як способу забезпечення виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, тобто укладеного між сторонами основного договору (у даному випадку договору купівлі-продажу), яким визначено предмет та істотні умови. Однак, договір купівлі-продажу в установленому законом порядку між сторонами укладений не був, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати передані кошти завдатком. В такому випадку, такі кошти, відповідно до ч.2 ст.570 ЦК України - є авансом, який підлягав поверненню позивачу у цьому ж сплаченому розмірі. Оскільки, виходячи із встановлених обставин, правова природа отриманих відповідачем коштів визначена законом, то те, що сторонами вони зазначені як завдаток правового значення не має і не може тягти за собою наслідків, передбачених ст.571 ЦК України. Цільове призначення земельних ділянок по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказана обставина свідчить про їх нероздільність та неможливість окремого використання відносно будинковолодіння. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту безпідставного ухилення (відмови) ОСОБА_2 від укладення основного договору у визначений пунктом 1 попереднього договору термін. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення штрафу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у цій частині. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що не оформлення спадкових прав відповідачем на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, площею 0,0457 га, на якій знаходиться житловий будинок не є перешкодою для відчуження цього житлового будинку. Закон пов`язує перехід права власності на земельні ділянки під будинком з укладенням правочину відчуження житлового будинку і не вимагає укладення окремого правочину відчуження земельної ділянки. Отже, відповідач мав можливість розпорядитися і земельними ділянками і житловим будинком в межах строку, визначеного попереднім договором. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інший учасник справи відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 3 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено попередній договір. Згідно пункту 1 вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язався у строк не пізніше 31 березня 2020 року продати ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язався купити у ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,0265 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:1170, та площею 0,0264 га, кадастровий номер - 7310136300:18:003:1169, які знаходяться за по АДРЕСА_1 (а.с.7). На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 5000 доларів США (а.с.7). Згідно пункту 5 попереднього договору сторони домовились про те, що якщо ОСОБА_2 відмовляється від укладення договору купівлі-продажу у визначений у пункті 1 цього попереднього договору (чи додатково погоджений) термін та на вищезазначених (чи додатково погоджених) умовах, сплачена сума завдатку підлягає поверненню протягом п`яти днів від дати пред`явлення вимоги та ОСОБА_2 особисто, чи через представника, зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 100 % від суми забезпечення виконання зобов`язання, що була отримана ним за даним договором (а.с.7). Судом встановлено, що основний договір купівлі-продажу у визначений попереднім договором строк до 31 березня 2020 року сторонами не був укладений. Відповідно до повідомлення від 14 квітня 2020 року, надісланого поштою, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією про укладення основного договору купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок (а.с.8,9). Згідно відповіді на повідомлення про укладення договорів купівлі-продажу, надісланої поштою, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що договори купівлі-продажу не укладені у строк, визначений попереднім договором, а повідомлення про намір укласти договір надійшло йому 18 квітня 2020 року, тому зобов`язання за попереднім договором припинене. У відповіді на повідомлення про укладення договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 також повідомив ОСОБА_1 про те, що нотаріусом відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташовано житловий будинок, що є предметом договору, у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебувала у спільній сумісній власності його діда та баби, та для оформлення права власності в порядку спадкування необхідно спочатку визначити частки в судовому порядку, тому на даний час укласти договори купівлі-продажу вказаних об`єктів немає можливості (а.с.11,12). Із розписок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що відповідач повернув позивачу грошові кошти у сумі 5000 доларів США, які були отримані відповідачем під час укладення попереднього договору від 3 січня 2020 року (а.с.13,82). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №217923688 від 27 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності: земельна ділянка площею 0,0265 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:1170, яка розташована в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0264 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:1169, яка розташована в АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 66,5 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.15-19). Відповідно до постанови приватного нотаріуса Макеєвої Н.В. №69/02-31 від 27 березня 2020 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0457 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті його батька, ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після своїх покійних батьків, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , але не оформив її, у зв`язку з тим, що вчинення такої нотаріальної дії суперечить законодавству України та не подано документи, необхідні для вчинення такої нотаріальної дії, оскільки частки померлих у майні визначені не були (а.с.83). З державного акту на право приватної власності на землю І-ЧВ №018531 вбачається, що ОСОБА_6 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0264 га та на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0,0457 га, які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.92). З державного акту на право приватної власності на землю І-ЧВ №018532 вбачається, що ОСОБА_5 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0265 га та на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0,0457 га, які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.92). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частинами 1, 2 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Статтею 570 ЦК України, встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення суми завдатку суд першої інстанції прийшов до висновку, що сплачена позивачем відповідачу сума на виконання попереднього договору купівлі-продажу є авансом, а отже не може вважатися забезпеченням виконання зобов`язання. Аналіз пункту 5 попереднього договору від 3 січня 2020 року дає підстави зробити висновок про те, що ОСОБА_2 у разі відмови укласти договір купівлі-продажу не пізніше 31 березня 2021 року зобов`язувався сплатити штраф в розмірі 100 процентів від суми забезпечення, яка була отримана за даним договором. Однак, як встановлено судом першої інстанції сума забезпечення за попереднім договором не була отримана позивачем, а отримана сума коштів в розмірі 5000 доларів США була авансом. За таких обставин підстави для стягнення штрафу з відповідача за попереднім договором від 3 січня 2020 року відсутні. Апеляційний суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити саме з зазначених вище підстав. З огляду на висновки суду апеляційної інстанції доведення позивачем факту безпідставного ухилення (відмови) ОСОБА_2 від укладення основного договору у визначений пунктом 1 попереднього договору термін не має правового значення для вирішення позовної вимоги про стягнення штрафу за попереднім договором. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід в частині відмови в позові про стягнення штрафу змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 24 грудня 2020 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафу змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення в частині, яка оскаржується, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 12 березня 2021 року. Головуючий О.О. Одинак Судді М.І. Кулянди І.Б. Перепелюк