Постанова 4803 № 185/10254/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/763/21 Справа № 185/10254/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 22 жовтня 2014 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 25 травня 2011 року, станом на 31 серпня 2014 року, у загальному розмірі 29 440 грн 20 коп, у тому числі: - заборгованість за кредитом 20 552 грн 17 коп; - заборгованість про процентах за користування кредитом 6509 грн 93 коп; - заборгованість по сплаті пені та комісії за користування кредитом 500 грн; - штраф (фіксована частина) 500 грн; - штраф (процентна складова) 1378 грн 10 коп. (а.с.2-4). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судові витрати по справі покладено на позивача (а.с.123-125). Не погодившись із рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.132-143). ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк, в якому, посилаючись на те, що 26 вересня 2017 року з рахунку відповідача у КБ «Приватбанк» були автоматично списані кошти на погашення простроченої заборгованості у загальній сумі 99 500 грн. Відповідач вважає, що до цієї суми включена також сума заборгованості, яка є предметом даного позову, оскільки вона укладала з КБ «ПриватБанк» лише один кредитний договір, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк, рішення суду 1 інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Матеріалами справи встановлено, що ухвалою суду від 14 квітня 2020 року було витребувано у позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформацію про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 , відкритим за кредитним договором без номера від 25 травня 2011 року за період з 25 травня 2011 року по 31 серпня 2014 року: - суму встановленого кредитного ліміту, - суму використаних кредитних коштів, - відомості про здійснення погашення кредиту позичальником: дату, суму та спосіб погашення (через касу банку, через платіжний термінал тощо). У зв`язку з невиконанням позивачем вимог цієї ухвали, судом ще двічі були витребувані у позивача вищезазначені відомості, а також відомості про погашення кредиту шляхом автоматичного списання коштів з іншого рахунку, відомості про номери карток, які видавалися за кредитним договором та строк їх дії. Ухвали про витребування зазначених доказів були постановлені 20 травня 2020 року та 25 червня 2020 року. Станом на 23 липня 2020 року ніякої інформації чи документів на виконання ухвали від позивача не надійшло. З доданих до позовної заяви матеріалів видно, що 24 травня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.6). Також до позовної заяви доданий розрахунок заборгованості за договором без номера від 24 травня 2011 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_3 станом на 31 серпня 2014 року (а.с.5). Загальний розмір заборгованості складає 29440 грн 20 коп, у тому числі: -заборгованість за кредитом 20552 грн 17 коп; -заборгованість по процентах за користування кредитом 6509 грн 93 коп; -заборгованість по комісії за користування кредитом 500 грн; - штраф (фіксована частина) 500 грн; -штраф (процентна складова) 1378 грн 10 коп. Представником відповідача надано у судове засідання виписку по картці/рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 за період з 01 серпня 2017 року по 30 жовтня 2018 року. З цієї виписки видно, що з рахунку ОСОБА_2 у АТ КБ «ПриватБанк» 26 вересня 2017 року були двічі автоматично списані гроші для погашення простроченої заборгованості: у сумі 3860 грн. 11 коп. та 95639 грн. 89 коп., усього 99500 грн (а.с.101-102). Позивачем на надано доказів того, що ОСОБА_2 укладала з АТ КБ «Приватбанк» інші кредитні договори, а також не надано розрахунку суми заборгованості, яка була автоматично списана з рахунку відповідача із зазначенням періоду її нарахування. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що сума заборгованості за кредитним договором від 24 травня 2011 року, нарахована станом на 31 серпня 2014 року у загальному розмірі 29440 грн 20 коп, на теперішній час не погашена. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1-5 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. З урахуванням зазначеного, не відповідають дійсності твердження апелянта, що суд першої інстанції при ухваленні свого рішення врахував припущення, неналежні докази та відомості (у виписці) за період, який до предмета позовних вимог не входить. Так, предметом позову є заборгованість за кредитним договором без номера від 25 травня 2011 року. Позивач надав розрахунок станом на 31.08.2014 року, проте судом встановлено, що 26 вересня 2017 року двічі автоматично списані гроші для погашення простроченої заборгованості: у сумі 3860 грн. 11 коп. та 95639 грн. 89 коп., усього 99500 грн. (а.с.101-102). Доказів того, що на теперішній час у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за кредитним договором від 24 травня 2011 року, позивачем надано не було. Також позивачем не надано інших договорів, на підставі яких, була б списана така заборгованість. Доводи апеляційної скарги, що позивачем надані всі належні і допустимі докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка доказів є прерогативою суду, який надав належну та правову оцінку доказам наявним в матеріалах справи. При вирішенні справи, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: