Ухвала КЦС ВС № 711/8703/19

Ухвала 12 березня 2021 року м. Київ справа № 711/8703/19 провадження № 61-3171ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» на постанову Черкаського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», третя особа: профспілковий комітет Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Улистопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», третя особа: профспілковий комітет ПАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 127 394,28 грн. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 жовтня 2020 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення. Визнано незаконним та скасовано Наказ №168-к від 04 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора ПАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора ПАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій». Стягнуто з ПАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 127 394, 28 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У лютому 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ПАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій»,в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 жовтня 2020 року. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у цій справі становить 127 394,28 грн, яка станом на 1 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100= 227 000,00 грн). Крім того, було заявлено вимогу немайнового характеру (про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі). Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, та з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, зазначених підстав не встановлено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскількиПАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» на постанову Черкаського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», третя особа: профспілковий комітет Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І. А. Воробйова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк