Постанова 4815 № 569/6394/20

Рівненський апеляційний суд ___________________________________________________________ П О С Т А Н О В А 11 березня 2021 р. м. Рівне Суддя Рівненського апеляційного суду Збитковська Т.І, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду від 16 вересня 2020 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Рівненського міського суду від 17 червня 2020 року за нововиявленими обставинами, - встановила: Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Рівненського міського суду від 17 червня 2020 року за нововиявленими обставинами у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАПщодо ОСОБА_1 . Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2020 року скасувати, як і постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, із закриттям провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню з таких підстав. У відповідності до ч. 1 ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас, право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі, й судів. У зв`язку з цим, главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників провадження. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Частиною ж 10 цієї статті передбачено, що постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. За допомогою чіткого визначення в КУпАП порядку оскарження (перегляду) судових рішень знаходить свою реалізацію конституційний принцип, закріплений у п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, щодо забезпечення оскарження рішення суду, за виключенням випадків, встановлених законом. З матеріалів справи вбачається, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2020 року залишено без змін. Після цього, ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови по справі про адміністративне правопорушення від 17 червня 2020 року, у задоволенні якої було відмовлено. Незважаючи на те, що у самій постанові зазначається про можливість оскарження постанови до Рівненського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її проголошення, суд апеляційної інстанції не може з цим погодитися з огляду на таке. Нормами КУпАП не тільки не передбачена можливість оскарження постанов, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у справах про адміністративні правопорушення за нововиявленими обставинами, а й взагалі відсутня сама процедура подання та розгляду судом (суддею) заяв перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, що виключає можливість розгляду таких заяв та їх оскарження в апеляційному порядку. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на аналогію закону, зокрема норми КПК України, якими передбачений порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, не може бути визнано обґрунтованим, оскільки дія цього Кодексу поширюється лише при здійсненні провадження щодо кримінальних, а не адміністративних правопорушень. В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. В рішенні у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Враховуючи наведене, та беручи до уваги практику ЄСПЛ, приходжу до висновку про неможливість діяти у спосіб, не передбачений процесуальним законом, тобто в даному випадку - здійснити перегляд судового рішення в порядку, не визначеному КУпАП. Крім того, прийняття апеляційної скарги до розгляду не відповідає нормам діючого національного законодавства та правовим позиціям, викладеним у вищезазначених рішеннях ЄСПЛ, а тому така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського Рівненської області від 16 вересня 2020 року повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Рівненського апеляційного суду Т.І.Збитковська