Постанова Київський апеляційний суд № 756/16026/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД №33/824/2646/2020 Постанова винесена суддею Яценко Н.О. Категорія: ст. 124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, щодо якої провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито - ОСОБА_1 , його захисника Серебрянікова В.Є., другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та його представника - адвоката Яська П.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яланець Томашпільського району Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року, в с т а н о в и л а: Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Згідно постанови, суд розглянув протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, 26 листопада 2019 року о 12 год. 20 хв. на парковочному майданчику ТЦ «Дрім Таун» на пр. Оболонський, 1-б в м. Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , не надав переваги у русі автомобілю «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 , який наближався з правого боку та скоїв з ним зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3 (б), 10.11 ПДР України. Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрив провадження в справі, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною, винесеною без встановлення обставин справи у повному обсязі, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою провадженні у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вимоги п. 10.11 ПДР застосовуються не самостійно, а у системному взаємозв`язку з іншими нормами ПДР, в залежності від обставин справи. Не можна вважати особу винною тільки тому, що його автомобіль зіткнувся з іншим автомобілем, що наближався з правого боку. Як вбачається з його пояснень, наданих при оформленні матеріалів ДТП, його автомобіль рухався по паркувальному майданчику ТРЦ «Дрімтаун» зі швидкістю 10 км/год., і така швидкість руху узгоджується зі схемою ДТП, в якій відсутній гальмівний шлях його автомобіля та зображена зупинка його автомобіля на відстані приблизно 2 м від місця зіткнення. З наявної у матеріалах справи фотографії з місця події вбачається, що зіткнення двох автомобілів мало місце на уявному перехресті між припаркованими рядами інших транспортних засобів, що вказує на обмежену оглядовість, при цьому оглядовість була обмеженою як з боку руху його автомобіля, так і з боку руху автомобіля іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , який у своїх поясненнях зазначив, що рухався зі швидкістю до 10 км/год. і одразу після того, як виявив його автомобіль, який наближався зліва, загальмував. Водночас зі схеми ДТП вбачається, що гальмівний шлях автомобіля ОСОБА_2 склав 2,6 м, з урахуванням зіткнення транспортних засобів, що мало сповільнити рух, при цьому покриття дороги було сухим, що підтверджується як схемою ДТП, так і фотографією з місця ДТП. Тому, здійснюючи звичайне неекспертне порівняння місць зупинки обох транспортних засобів, їх відстані від місця зіткнення, а також з урахуванням гальмівного шляху автомобіля ОСОБА_2 на схемі ДТП та сухий стан покриття дороги, у суду першої інстанції мали б виникнути обґрунтовані сумніви щодо повідомленої ОСОБА_2 швидкості його автомобіля, адже логічно, що така швидкість була значно вищою за швидкість його автомобіля. Отже, за наявності такої дорожньої умови, як обмежена оглядовість, обидва учасники ДТП повинні були обрати безпечну швидкість руху, за якої вони мали б змогу безпечно керувати транспортними засобами та контролювати їх рух (абз. 12 п. 1.10 ПДР) В той же час, п. 10.11 ПДР передбачає, що за певних умов водій має дати дорогу транспортному засобу, який наближається з правого боку. При цьому на можливість додержання водієм цього пункту ПДР можуть впливати інші обставини, зокрема спроможність виявити наближення іншого транспортного засобу. У разі, якщо такій спроможності водія перешкоджали інші, незалежні від нього обставини, то вина водія виключається. Тому, обираючи швидкість руху на паркувальному майданчику у 10 км/год., він розраховував на те, що інші учасники дорожнього руху на цьому ж паркувальному майданчику будуть додержуватись аналогічної безпечної швидкості з урахуванням обмеженої оглядовості. При цьому вимога «дати дорогу», згідно з п. 10.11 ПДР, зобов`язує водія її виконати винятково при наближенні транспортного засобу з правого боку, а швидкість у 10 км/год. була цілком достатньою для нього з метою виявити наближення іншого автомобіля тоді, коли б останній рухався з аналогічною безпечною швидкістю. Також зазначає, що автомобіль ОСОБА_2 здійснював поворот ліворуч, «зрізаючи» при цьому кут повороту, але схемою ДТП не було зафіксовано ширину проїжджої частини між припаркованими транспортними засобами перед уявним перехрестям, що позбавляє можливості дослідити траєкторію руху автомобілів - учасників ДТП та розташування місця їх зіткнення щодо інших об`єктів - припаркованих транспортних засобів, які обмежували оглядовість (дорожні умови), вплив цих дорожніх умов на ДТП, а також перевірити його твердження про «зріз» кута повороту автомобілем ОСОБА_2 , тому схема ДТП мала б бути доопрацьована уповноваженими особами Національної поліції з метою повного і об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення. За таких обставин, оскільки всі ці обставини не були належним чином досліджені судом першої інстанції, а їх оцінка і мотиви відхилення його доводів, не відображені в постанові, то під час апеляційного розгляду необхідно повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи і в разі, якщо буде встановлено відсутність його вини, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення Також ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржувана постанова суду винесена 11.06.2020 року, то останній день строку на подачу апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів, є 22.06.2020 року, але у разі, якщо суд вважатиме, що строк апеляційного оскарження ним пропущений, він просить його поновити, врахувавши те, що оскаржувану постанову ним фактично отримано лише 17.06.2020 року у приміщенні суду, так як через встановлений на території України карантин та особливий на цей період графік внутрішнього розпорядку судів, зокрема видачі постанов у цій категорії справ Оболонським районним судом міста Києва здійснюється один раз на тиждень. Зважаючи на те, що оскаржувана постанова суду була винесена 11.06.2020 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , з урахуванням того, що 21.06.2020 року є вихідним днем, було подано до суду 22.06.2020 року, згідно штампу вхідної кореспонденції суду, тобто протягом 10-ти днів з дня її винесення, то суддя-доповідач не вбачає підстав для вирішення питання поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження судового рішення, як про те ставиться питання в його клопотанні. Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Серебрянікова В.Є. на підтримку доводів апеляційної скарги, а також другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та його представника - адвоката Яська П.С., які заперечували проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані. Як убачається з провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, вислухав пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проаналізував у постанові докази у справі, повно та всебічно з`ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , надав їм об`єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.п. 2.3 (б), 10.11 Правил дорожнього руху України, а саме - про незабезпечення ним безпеки здійснюваного маневру та ненаданні ним під час керування 26 листопада 2019 року о 12 год. 20 хв. на парковочному майданчику ТЦ «Дрім Таун» на пр. Оболонський, 1-б, в м. Києві автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , переваги у русі автомобілю «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 , який наближався з правого боку, що призвело до їх зіткнення, та отримання внаслідок цього транспортними засобами механічних пошкоджень, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами у справі. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; у схемі дорожньо-транспортної пригоди, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху на парковочному майданчику ТЦ «Дрім Таун» по пр. Оболонський, 1-б в м. Києві, сліди від гуми, гальмівний шлях, а також дані щодо напрямку руху транспортних засобів до моменту зіткнення, розташування транспортних засобів після їх зіткнення, а також у поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Так, за наявними в матеріалах справи та наданими як в суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції поясненнями ОСОБА_1 , він, повертаючи з Оболонського проспекту, заїхав на автостоянку розважального центру «Дрім Таун», щоб переїхати через парковку на іншу сторону дороги, так як там був знак - проїзд через парковку на іншу дорогу та, пересуваючись по автостоянці зі швидкістю 10 км/год., несподівано відчув удар в переднє праве крило та колесо з правого боку від автомобіля «Мерседес», який рухався з перевищенням дозволеної швидкості, оскільки у нього гальмівний шлях був 2,6 метрів. Після цього його автомобіль відкинуло вліво і він ще приблизно метр рухався до повної зупинки. При цьому зазначає, що оглядовість йому була обмежена припаркованими автомобілями з правого та лівого боку від дороги, по якій він рухався, і якби ОСОБА_2 рухався правіше, а не ближче до лівого боку, та не зрізав би кут повороту, то він би його помітив і зміг би уникнути зіткнення, а тому його вини у даному ДТП не має. Разом з тим, такі пояснення ОСОБА_1 спростовуються поясненнями іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , даними схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів на проїзній частині після зіткнення та пошкоджень, які отримали автомобілі в результаті цього, які повністю узгоджуються з поясненнями водія ОСОБА_2 . Так, з пояснень іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , наданих ним одразу після дорожньо-транспортної пригоди, які він підтвердив і в суді апеляційної інстанції, вбачається, що він від`їжджав зі стоянки ТЦ «Дрім Таун» та рухався по парковці прямо, трохи правіше, шукаючи виїзд, зі швидкістю приблизно 10-20 км/год. Це була широка дорога з двостороннім рухом і на ній не має ніякої розмітки. В цей час з лівої сторони, де не було проїзду, між автомобілями, виїхав ОСОБА_1 , який навіть не дивився в його бік, а він навіть не міг передбачити того, що хтось може звідти виїхати, тому, шукаючи виїзд з парковки, він дивився лише в праву сторону і, побачивши боковим зором автомобіль ОСОБА_1 , він загальмував та повернув правіше, щоб уникнути зіткнення, але зіткнення уникнути не вдалося. Від удару вся передня частина його автомобіля змістилась вправо, його гальмівний шлях також уходить різко вправо та становить 2,6 метрів. Також зазначив, що ОСОБА_1 рухався зі швидкістю до 20 км/год., але якби він пригальмував та призупинився, то можливо б було уникнути зіткнення. При цьому зазначив, що якби він рухався зі значно вищою швидкістю ніж 20 км/год., то від удару у нього б спрацювали подушки безпеки, але цього не трапилось. Саме такий механізм дорожньо-транспортної пригоди повністю відповідає об`єктивним даним, що зазначені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та підтверджений зібраними по справі доказами. Зокрема, зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, з якою погодились обоє учасників ДТП, підписавши її без будь-яких заперечень і зауважень, та в якій відображено напрямок руху транспортних засобів до моменту їх зіткнення, їх розташування після зіткнення, сліди від гуми, гальмівний шлях, а також зафіксовано пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що зіткнення транспортних засобів сталося на парковці, де траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена правилами дорожнього руху, і рухаючись по якій ОСОБА_1 , незважаючи на наявність перешкоди - припаркованих автомобілів з правої від нього сторони, що обмежували йому видимість, що також не заперечується ним і під час апеляційного розгляду, не надав перевагу в русі автомобілю «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що наближався з правого боку, що стало причиною зіткнення транспортних засобів, в результаті якого в автомобілі «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , було пошкоджено переднє праве крило, передній бампер, лако-фарбове покриття диску переднього правого колеса та зміщена накладка на бампері, заглушка, в автомобілі «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 - парктронік, молдінги, лако-фарбове покриття диску переднього лівого колеса, передній лівий підкрилок, декоративні накладки, капот, дві передні фари, передній бампер, решітка, два передніх крила, табличка номерного знаку. Характер і локалізація пошкоджень на автомобілях свідчать про те, що передньою лівою частиною автомобіль «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 ,контактував із передньою правою частиною автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 . Вказані обставини об`єктивно підтверджуються і наявними в матеріалах справи фотографіями розташування автомобілів «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 , після зіткнення. Отже, дані схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів після зіткнення, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди та які зазначені в схемі дорожньо-транспортної пригоди, в сукупності з поясненнями водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідчать про те, що водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п.п. 2.3. (б), 10.11 ПДР, на ділянці дороги, де траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена правилами дорожнього руху, не надав дорогу транспортному засобу «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що наближався з правого боку, у зв`язку з чим сталась ДТП та автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а протилежні цьому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , як і доводи про його невинуватість, є безпідставними. Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. З огляду на те, що на момент розгляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, які передбачені ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обґрунтовано закрив провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и л а: Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Горб І.М.