Постанова Черкаський апеляційний суд № 710/1080/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. Черкаси Справа № 710/1080/20 Провадження № 22-ц/821/168/21 Категорія: 310010000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Єльцова В.О., Бородійчука В.Г. за участю секретаря: Анкудінова О.І. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року (ухваленого в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області під головуванням судді Сивоконя С.С. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Шполянського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позов обґрунтований тим, що 25 квітня 2020 року сторони взяли шлюб, зареєструвавши його у Святошинському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, актовий запис №

289. Позивачка зазначає, що з часом їхні шлюбні стосунки із відповідачем погіршилися, між сторонами відсутні порозуміння та повага. Вказує, що шлюб між ними носить формальний характер, неповнолітніх дітей сторони не мають, відповідач залишив їхнє спільне місце проживання, проживає за невідомою адресою, подружжя тривалий час проживає окремо, кожен із них веде окреме господарство та має окремі бюджети. ОСОБА_1 вважає, що надання строку для примирення не виправить стан шлюбних відносин, оскільки попередні спроби примирення в минулому не принесли жодних результатів і це буде сприяти лише погіршенню стосунків між сторонами. Оскільки передумови для збереження сім`ї відсутні, ОСОБА_1 просила Шполянський районний суду Черкаської області ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу залишивши за позивачкою дошлюбне прізвище ОСОБА_3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для примирення подружжя відмовлено. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Розірвано шлюб між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 25 квітня 2020 року Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №289. Після розірвання шлюбу залишено дружині її дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, суперечитиме інтересам позивачки та може призвести до негативних наслідків, оскільки відносини між подружжям носять суто формальний характер і відновленню не підлягають. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 10 грудня 2020 року, ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим та незаконним, постановленим при невідповідності фактичним обставинам справи, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просив скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, судові витрати 840,80 грн. з оплати судового збору на користь держави просив здійснити за рахунок ОСОБА_1 .. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що відповідач звертався до суду із заявою про надання строку для примирення з метою збереження сім`ї, оскільки має почуття кохання та поваги до ОСОБА_1 , бажає зберегти сім`ю та продовжувати сімейні стосунки. Також, на думку ОСОБА_2 , суд неповно з`ясував дані про його особу, так як він є інвалідом 1 групи загального захворювання, довічно, є непрацездатною особою, не має змоги працювати фізично, а розірвання шлюбу з позивачкою не відповідає його інтересам, як одного із подружжя. Крім того, судом невірно встановлено, що заявлені вимоги із зазначених позивачкою підстав підтверджені належними та допустимими доказами в судовому засіданні. Розриваючи шлюб між подружжям, суд прийшов до невірного висновку про відсутність підстав для поновлення подружніх стосунків між сторонами. Апелянт зазначає, що на даний час у сторін існують майнові проблеми щодо будівництва будинку, який має статус незавершеного будівництва, а суд першої інстанції не встановив, чи є між сторонами спір відносно спільного майна подружжя. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 11 січня 2021 року, ОСОБА_1 заперечує проти апеляційної скарги відповідача та просить залишити рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву вказує, що посилання відповідача, що вони тимчасово проживають окремо є неправдивими, оскільки фактично через 2 місяці після укладення шлюбу вони почали проживати окремо та вести окремі бюджети. Крім того, після укладення шлюбу позивачці стало відомо, що у відповідача є приховані психічні розлади здоров`я, які стали проявлятися в агресивному ставленні до неї та її рідних, погрозах фізичної розправи чи завдання фізичного болю, за цих обставин вона не мала бажання зберігати такі шлюбні відносини, оскільки вони суперечать моральним та соціальним принципам сімейного життя. ОСОБА_1 зазначає, що до теперішнього часу вона отримує погрози з боку відповідача та його родичів, що спричиняє їй та її родині психологічний дискомфорт. Вона остаточно прийняла рішення припинити такі шлюбні відносини, оскільки подальше спільне проживання було б неможливим, як і народження спільних дітей. Наразі позивачка перебуває в інших стосунках, планує оформити їх офіційно, а відповідач своїми діями створює подальше життя нестерпним. Також вказує, що посилання відповідача на існування гіпотетичного майнового спору не впливає на вирішення судом питання щодо розірвання шлюбу і не обмежує його права на поділ майна подружжя у іншому провадженні. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 25 квітня 2020 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 25 квітня 2020 року, виданим Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 289 (а.с.16). Подальше спільне життя та збереження сім`ї неможливе. Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про надання строку для примирення. Спір про поділ майна у сторін відсутній. Неповнолітній дітей у сторін не має. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка ОСОБА_1 зазначила, що їхнє з чоловіком спільне життя не склалось, примирення із відповідачем вона не бажає, а подальше збереження сім`ї вважає неможливим, оскільки сторони фактично припинили подружні та сімейні стосунки і шлюб між ними носить виключно формальний характер. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував відповідно до статті 111 СК України заходи до примирення подружжя апеляційний суд відхиляє, як безпідставні. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 643/5316/18. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що судом першої інстанції при вирішенні питання про розірвання шлюбу не з`ясовано про наявність майнового спору між подружжям є безпідставними, оскільки вирішення судом питання розірвання шлюбу не обмежує права відповідача звернутися до суду із відповідним позовом про поділ майна подружжя. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач у апеляційній скарзі не навів обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість його висновку щодо неможливості збереження шлюбу. Судом встановлено, що протягом тривалого часу сторони спільно не проживають, спільне господарство вони не ведуть, шлюбні стосунки не відновили і такого бажання позивачка не висловила, а відтак, перебування позивачки в шлюбі з відповідачем порушує її права та впливає на її інтереси. Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст.51 Конституції України), дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст.ст. 24, 56 СК України. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону. Подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, а відмова суду у розірванні шлюбу могла б свідчити про примушування ОСОБА_1 до шлюбу проти її волі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 загалом зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, що були предметом дослідження й оцінки судом. Таким чином, оцінивши наявні по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Проте, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, дійшов неправильного висновку про стягнення із відповідача на користь позивачки понесених судових витрат по сплаті судового збору. Згідно з наданою копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого 13 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I групи (а.с.60). Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи викладене, вимоги Закону України «Про судовий збір», статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 840,80 грн. слід віднести за рахунок держави. У відповідності до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Керуючись ст.ст. 141, 258, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - змінити, скасувавши його в частині вирішення питання щодо судових витрат. Судові витрати, понесені позивачкою у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, віднести за рахунок держави. В іншій частині рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.О. Єльцов В.Г. Бородійчук