Постанова 4802 № 161/11129/20

Справа № 161/11129/20 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б. Провадження № 22-ц/802/272/21 Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Шевчук Л. Я., Осіпука В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» подало до суду даний позов, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н від 04 липня 2011 року. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Позивач вказує, що у подальшому кредитний ліміт збільшувався до 24 000 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Позивач зазначає, що надав відповідачу кредит, однак вона неналежно виконувала умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 20 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 34 121 грн 74 коп., яка складається з: 23 467 грн 12 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 23 467 грн 12 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8 553 грн 58 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 500 грн штраф (фіксована частина); 1 601 грн 03 коп. штраф (процентна складова). Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 34 121 грн 74 коп. та судові витрати у розмірі 2 102 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, вказує, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що позовні вимоги не доведені банком, що не надано доказів на підтвердження укладення договору та видачі кредитних коштів. Зазначає, що активація картки відповідачем та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. З виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, знімала кошти в банкоматах, розраховувалася за товари та послуги, а також частково погашала заборгованість. Вважає, що з моменту підписання відповідачем анкети-заяви між банком і відповідачем було укладено кредитний договір шляхом приєднання відповідача до запропонованих банком умов договору, а тому суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих коштів та нарахованих відсотків. Вказує на безпідставність посилань суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявні: витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви; копія наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, тобто суду надано конкретну редакцію спірних Умов та Правил надання банківських послуг, до якої приєдналася відповідач, підписуючи анкету. Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд у складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з частинами 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження укладення 04.07.2011 року договору кредиту та отримання за цим договором відповідачем кредитних коштів на умовах і в обсязі, що зазначені в позові, та наявності у неї заборгованості саме за даним договором. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку», яка 04 липня 2011 року підписана відповідачем ОСОБА_1 , вказано, що вона підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею і банком договір надання банківських послуг. Тим же способом вказано підтвердження ознайомлення і згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, та зобов`язання виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг і регулярно знайомитись з їх змінами на офіційному сайті банку. Відповідно до позовних вимог позивач заявляє до стягнення з відповідача 34 121 грн 74 коп. кредитної заборгованості, яка складається з: 23 467 грн 12 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 23 467 грн 12 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8 553 грн 58 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 500 грн штраф (фіксована частина); 1 601 грн 03 коп. штраф (процентна складова). На підтвердження цих вимог до кредитного договору банк надав: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. (а.с.30-53), розрахунок заборгованості за договором від 04 липня 2011 року станом на 30 вересня 2019 року (а.с.7-15); розрахунок заборгованості станом на 20 квітня 2020 року (а.с.16-17); виписку по рахунку станом на 21 квітня 2020 року (а.с.18-25); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.26); довідку про видані кредитні картки (а.с.27), анкету-заяву (а.с.28). У позовній заяві позивач вказує про отримання відповідачем кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшено до 24 000 грн. Проте, як встановлено судом першої інстанції, підписана відповідачем анкета-заява жодних даних про розмір кредитного ліміту не містить. Вона стосується видачі платіжної зарплатної (дебетової) картки. Дебетова картка різновид банківської платіжної картки. Вона призначена для отримання готівки та виконання інших операцій, доступних в меню банкомату та касах відділень банків, для купівлі товарів та послуг з оплатою через електронні термінали, для здійснення операцій за допомогою інтернет-банкінгу. Картка дозволяє використовувати кошти доступного залишку на депозитному рахунку, до якого вона прив`язана (якщо умовами договору обслуговування картки не зазначено інше). Різновидами платіжних (дебетових) карток є: зарплатна картка використовується для нарахування заробітної плати; студентська та учнівська картка використовується для нарахування стипендії; пенсійна або соціальна картка використовується для нарахування пенсії або соціальної допомоги. У доданих до позовної заяви розрахунках заборгованості не вказано кредитний ліміт станом на 04 липня 2011 року за картковим рахунком даного договору. Анкета-заява взагалі не передбачає жодних істотних умов договору, а саме, як зазначено вище, суми кредитування, даних про видачу кредитної картки, строку дії, умов щодо процентної ставки і її нарахування, а також не передбачає відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, порядку нарахування. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги за кредитним договором б/н від 04 липня 2011 року, посилався на витяг з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua і є, на його думку, частиною спірного договору. Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці Умови та Правила мала на увазі і розуміла відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брала на себе викладені у них зобов`язання, позивачем суду не надано. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних запропонованих відповідачеві Умов та Правил надання банківських послуг, а тому висновок суду першої інстанції про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про кредитні правовідносини, сплату відсотків за користування коштами, пені та штрафів, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, є правильним. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Підписана відповідачем анкета-заява жодних даних про кредитні зобов`язання між сторонами, розмір кредитного ліміту не містить, а із встановлених у справі обставин, що наведені вище, суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді укладення кредитного договору, сплату процентів за користування коштами, а також відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такої ж правової позиції додержується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17. В даній анкеті не вказано про бажання отримати кредитну картку, а лише зазначено про видачу ОСОБА_1 зарплатної картки (а.с.28). Разом з тим, розрахунок заборгованості за договором від 04 липня 2011 року, доданий до позовної заяви, не підтверджує обставин, викладених у ній. Так, наданий банком розрахунок не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком. При цьому, розрахунок не свідчить, що відповідач користувалась будь-якими кредитними коштами, оскільки підтверджує операції, лише починаючи з 09 серпня 2016 року, тобто через п`ять років після підписання анкети-заяви на отримання зарплатної картки, із зазначенням суми кредиту 0 грн та номеру картки - № НОМЕР_1 (а.с.7-15 зворот). Судом обґрунтовано не взято до уваги довідку без номера і дати, надану позивачем до позовної заяви, згідно з якою АТ КБ «Приватбанк» надав кредитні картки № НОМЕР_1 - дата відкриття 09 серпня 2016 року, термін дії 03/19 та № НОМЕР_2 - дата відкриття 14 серпня 2017 року, термін дії 06/21 (а.с.27), оскільки неможливо встановити зв`язок виданих пізніше карток із договором від 04 липня 2011 року, а про користування карткою, що зазначена в анкеті-заяві, інформація відсутня. Виписка по рахунку також не підтверджує отримання кредиту відповідно до анкети-заяви про приєднання від 04 липня 2011 року, оскільки з неї вбачається, що перша дата операції за рахунками руху коштів - 09 серпня 2016 року за іншою, ніж зарплатна, карткою. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачем додано ряд документів, однак колегія суддів вважає, що вони також не спростовують висновків суду першої інстанції. Отже, вказані довідки і витяг з рахунку не є доказами отримання відповідачем кредиту 04 липня 2011 року, а свідчать про можливі взаємовідносини за іншим договором, про який позивач не вказує суду та не просить стягнути борг за ним, а в позові покликається на договір від 04 липня 2011 року, підтверджуючи його укладення видачею зарплатної (дебетової) картки. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив би покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту договору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 11 березня 2021 року. Головуючий Судді: