Постанова Велика Палата ВС № 9901/30/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року м. Київ Справа № 9901/30/20 Провадження № 11-334заі20 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого Князєва В. С., судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П., за участю: секретаря судового засідання Сороки Л. П., представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л., розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року (судді Загороднюк А. Г., Білак М. В., Губська А. О., Калашнікова О. В., Соколов В. М.) у справі № 9901/30/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування акта індивідуальної діїта ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив скасувати рішення відповідача від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Артемівського районного суду міста Луганська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

2. Позов мотивовано тим, що оскільки рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19 містить посилання на її ж рішення від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19, яке, на переконання позивача, є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону, то й саме рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19 є протиправним та підлягає скасуванню.

3. ОСОБА_1 також зазначив, що оскаржуване рішення прийнято членами ВРП, які брали участь у прийняті рішення цього органу від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . На думку позивача, вказані члени ВРП є упередженими, оскільки прийняття оскаржуваного рішення вони обґрунтовують прийнятим ними ж рішенням від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19.

4. На переконання ОСОБА_1 , при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги частини восьмої статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), оскільки зазначені члени ВРП приймали участь в ухваленні рішення ВРП від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19, у зв`язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

5. ОСОБА_1 також указав, що він та його представник не брали участі в засіданні ВРП при розгляді його скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19, чим порушено вимоги частини першої статті 49 Закону № 1798-VIII. Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 14 вересня 2020 року відмовив у задоволенні позову.

7. Судове рішення мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VІІІ, указане рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. При цьому позовна заява ОСОБА_1 зводиться фактично до незгоди з дисциплінарним провадженням стосовно судді, однак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 вересня 2020 року (справа № 11-12сап20) вже надала оцінку правомірності рішень Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19 та ВРП від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19.

8. За висновком суду першої інстанції, відповідач під час розгляду і вирішення подання його Дисциплінарної палати про звільнення судді за спеціальними умовами не може здійснювати заміну складу членів ВРП, які входили до її складу під час розгляду скарги судді на рішення дисциплінарного органу. При цьому Закон № 1798-VIII та Регламент Вищої ради правосуддя, затверджений рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, не містять відповідних застережень із цього приводу, а ВРП є єдиним конституційним органом, який уповноважений вирішувати питання щодо звільнення судді з посади. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

9. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що воно є немотивованим, тобто таким, що не містить належних відповідей на ключові аргументи позову, а також незаконним та необґрунтованим.

10. На думку скаржника, колегія суддів у своєму рішенні не вказала: які саме дії ОСОБА_1 свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, а саме грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді, або виявило його невідповідність займаній посаді; чи є цей проступок істотним та дисциплінарним; які докази підтверджують вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та чи є ці докази допустимими з точки зору цивільного та адміністративного законодавства України.

11. ОСОБА_1 зауважив, що він та його представник не були присутні на засіданні ВРП з розгляду його скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19, чим порушено вимоги частини першої статті 49 Закону № 1798-VIII, оскільки позивач подав заяву про відкладення розгляду скарги у зв`язку із зайнятістю його представника - адвоката Мадорського Ю. В. у судовому засіданні.

12. Скаржник зазначив, що він не ухилявся від здійснення обов`язків судді та підтвердив наявність поважних причин відсутності на території України у зв`язку з насильницьким триманням його в полоні та під вартою на тимчасово непідконтрольній Україні території.

13. Крім того, посилання в рішенні ВРП від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19 на відсутність звернення ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) із заявою про прикріплення його до іншого суду не може бути доказом самоусунення позивача від виконання обов`язків судді, оскільки він потрапив на підконтрольну Україні територію лише 02 липня 2018 року, а пункт 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) втратив чинність 02 червня 2016 року.

14. На переконання скаржника, твердження в рішенні ВРП від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19 про те, що він вирішив працювати адвокатом на території так званої ЛНР, де був затриманий при отриманні неправомірної вигоди, не відповідають дійсності, не підтверджені жодними допустимими доказами та спростовуються поясненнями позивача. Крім того, відповідно до листа прокуратури Луганської області від 17 жовтня 2018 року в провадженні слідчих підрозділів правоохоронних органів Луганської області немає кримінальних проваджень стосовно або за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень. До того ж у відповіді Генеральної прокуратури України від 10 жовтня 2018 року зазначено, що за даними інформаційної системи «Єдиний реєстр досудових розслідувань» кримінальні провадження, у яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як підозрюваного або обвинуваченого, не встановлені. Отже, скаржник вважає, що висновки ВРП, викладені в рішенні від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19, не відповідають дійсності, а само рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, є необґрунтованим та незаконним.

15. На думку ОСОБА_1 , у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) в аспекті належного обґрунтування рішення суду.

16. Скаржник також зазначив, що як дії членів ВРП, так і саме рішення від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19 свідчать про те, що мало місце незаконне втручання у його право на повагу до «приватного життя» внаслідок свавільного посягання держави на професійну та ділову репутацію позивача, адже широкому колу осіб стало відомо про його невідповідність займаній посаді, що потягло за собою серйозні правові наслідки у його приватному житті. Таке втручання не було необхідним у демократичному суспільстві та не відповідало принципу пропорційності, внаслідок чого відбулося порушення статті 8 Конвенції.

17. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позиція інших учасників справи

18. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив усі обставини справи та дослідив докази, у результаті чого прийняв законне та обґрунтоване рішення.

19. Відповідач указав, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. Суддя ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання ВРП, на якому було прийнято оскаржуване рішення. У рішенні також містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 .

20. ВРП зазначила, що її рішення про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише прийняте на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставини та висновки дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Законом № 1798-VIII передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Норми зазначених законів не передбачають права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини дисциплінарної справи під час вирішення питання про звільнення судді з посади.

21. Крім того, як позовна заява, так і апеляційна скарга ОСОБА_1 зводяться до незгоди з дисциплінарним провадженням стосовно судді, однак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 вересня 2020 року (справа № 11-12сап20) вже надала оцінку належності мотивації рішень Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19 та ВРП від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19.

22. Отже, ВРП вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що немає передбачених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII підстав для скасування її рішення від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19.

23. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін. 24. 04 лютого 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло заперечення на відзив, у якому ОСОБА_1 зазначив, що рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19 не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла висновків про звільнення позивача. ОСОБА_1 також указав, що суд першої інстанції не розглядав рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19, не надав правової оцінки оскаржуваному рішенню, не вказав, чи є вказане рішення законним і обґрунтованим та з яких підстав. Позивач просить задовольнити його апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати. Рух апеляційної скарги

25. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 листопада 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 9901/30/20.

26. Ухвалою від 09 грудня 2020 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

27. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився. Водночас у клопотанні, яке надійшло до Великої Палати Верховного Суду 05 лютого 2021 року, ОСОБА_1 просив розглянути скаргу за його відсутності.

28. Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

29. Указом Президента України від 12 червня 1996 року № 420/96 ОСОБА_1 призначений строком на п`ять років на посаду судді Артемівського районного суду міста Луганська. Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2001 року № 2520-III ОСОБА_1 обраний суддею цього суду безстроково. 30. 08 листопада 2018 року за вхідним № 9423/0/8-18 до ВРП надійшло звернення Служби безпеки України (далі - СБУ) від 06 листопада 2018 року, у якому вказано, що під час оперативно-службової діяльності отримано інформацію про вчинення суддею Артемівського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 дій, що можуть порочити звання судді та підривати авторитет правосуддя.

31. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 грудня 2018 року № 3992/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Артемівського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

32. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19 суддю Артемівського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення, а саме подання про звільнення.

33. Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП установила таке. 33.1. На офіційному вебпорталі «Судова влада України» міститься інформація такого змісту: «З метою збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду роботу Артемівського районного суду міста Луганська припинено у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя із-за бойових дій, що відбуваються в районі розташування суду. Згідно з розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Артемівському районному суду міста Луганська, здійснюється Білокуракинським районним судом Луганської області». 33.2. Рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 судді Артемівського районного суду міста Луганська були тимчасово прикріплені до штату суддів Рубіжанського міського суду Луганської області. 33.3. Рішенням ВРП від 25 січня 2018 року № 182/0/15-18 припинено роботу судів, у тому числі й Артемівського районного суду міста Луганська, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами. 33.4. З листа ВККС від 05 вересня 2018 року № 21-4850/18 убачається, що ОСОБА_1 до Комісії із заявою про прикріплення до іншого суду того самого рівня в іншій місцевості у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, проведенням антитерористичної операції або іншими надзвичайними обставинами не звертався. Рішення щодо прикріплення вказаного судді до іншого суду того самого рівня в іншій місцевості ВККС не приймала. 33.5. 07 червня 2018 року ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання та визначила графік проведення іспитів для 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема і судді ОСОБА_1 . Для складання кваліфікаційного іспиту 27 серпня 2018 року суддя ОСОБА_1 не з`явився. 33.6. На офіційному вебсайті ВККС містилась інформація такого змісту: «До уваги окремих суддів, які не з`явилися на кваліфікаційне оцінювання. Інформуємо, що 15 суддів судів, розташованих на території Донецької та Луганської областей, які припинили роботу, не повідомили Комісію про причини неявки на кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді. Просимо вказаних суддів до 10 червня 2019 року направити пояснення та документи, що можуть указувати про поважність причин такої неявки». У вказаному списку зазначено і суддю ОСОБА_1 33.7. ВККС рішенням від 20 грудня 2018 року № 302/пс-18 відмовила у внесенні подання щодо відрядження до Кегичівського районного суду Харківської області судді Артемівського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 . Підставами для відмови стало те, що останній у період з 2014 по 2018 роки не здійснював судочинство, а також під час дослідження питання про відрядження судді в мережі «Інтернет» було виявлено інформацію, що ОСОБА_1 , працюючи адвокатом, маючи майже 20-річний стаж роботи суддею, був затриманий за одержання хабаря.

34. Оцінюючи зазначені дії судді ОСОБА_1 як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про неналежну поведінку судді ОСОБА_1 , а також наявність підстав вважати, що ним вчинено дії, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

35. За висновками Другої Дисциплінарної палати ВРП з моменту припинення роботи Артемівського районного суду міста Луганська суддя ОСОБА_1 не вживав жодних дій, спрямованих на виконання обов`язків судді України. Крім того, ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації (далі - ТУ ДСА) в Луганській області у встановленому законом порядку з метою прикріплення до Рубіжанського міського суду Луганської області не звертався, до ВККС для проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді не з`являвся, про причини неявки не повідомляв, що, на переконання Другої Дисциплінарної палати ВРП, свідчить про відмову від такого оцінювання. Нездійснення суддею ОСОБА_1 правосуддя упродовж 2014-2018 років, а також відомості, розміщені в мережі «Інтернет», стали підставою для відмови Комісії у внесенні подання щодо відрядження його до іншого суду. Обіймаючи посаду судді Артемівського районного суду міста Луганська, суддя ОСОБА_1 фактично з 2014 року самоусунувся від виконання професійних обов`язків судді.

36. Згідно з матеріалами дисциплінарної справи, Дисциплінарною палатою ВРП під час здійснення перевірки скарги СБУ було враховано відомості, розміщені на сайті «Донецкие новости, региональный портал Донбасса» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 де вказано таку інформацію (мовою оригіналу): «Расхищение российской гуманитарки: Раскрыта схема взяток в генпрокуратуре ЛНР», у якій, зокрема, зазначено: «В апреле 2017 года с поличным при получении взятки в суме 3 тыс. долл. был задержан адвокат - посредник ОСОБА_13 , который сопровождал в деле подозреваемых. Взятку он получил от свого клиента - сотрудника «Луганской республиканской клинической больницы» ОСОБА_14 за прекращение в отношении него уголовного дела, возбужденного по факту хищения гуманитарной медицинской помощи, поступившей из России. Это представлено на кадрах, сделанных скрытой камерой в период передачи денег: «Мне вообще-то нужно 4 тыс. долл., но ладно, три. У нас разговор таков: в отношении вас вообще прекратят, и ничего не будет. Я же за это деньги беру. И со следователем я ничего решать не буду, а с кем я буду решать - это мои проблемы. Уголовное дело возбуждено по факту хищения медикаментов. Есть целый ряд людей, которые допрошены в качестве подозреваемых, и вы в том числе. Я судьей отработал 20 лет. Единственная просьба - вы поменьше распространяйтесь», - говорит ОСОБА_15 на видеосъемке, добавляя, что со «следователем» Зновенко договоренность о закрытии дела есть при условии поступления денег».

37. Ця інформація підтверджувалась відеороликом тривалістю 16 хвилин 8 секунд за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2.

38. У зв`язку із зазначеним Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

39. При цьому твердження ОСОБА_1 про те, що йому важко згадувати події, які мали місце під час (як стверджує суддя) його перебування в підвалах та слідчому ізоляторі так званої ЛНР, Друга Дисциплінарна палата ВРП відхилила, оскільки скаржник відмовився надати більш детальні пояснення щодо зазначених у скарзі обставин, указавши, що всі його доводи викладені в письмових поясненнях. Жодних доказів, крім загальних та нелогічних пояснень, які б спростовували доводи звернення СБУ, суддя не надав.

40. Посилання ОСОБА_1 на те, що його змушували вчиняти провокації щодо лікарів Луганської республіканської клінічної лікарні, Дисциплінарною палатою також не взято до уваги, оскільки на засіданні Другої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1 не міг відповісти: хто, як та до яких дій щодо провокації лікарів його примушував. При цьому суддя ОСОБА_1 підтвердив, що на відео, розміщеному в мережі «Інтернет», зафіксовано саме його.

41. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що вчинені суддею ОСОБА_1 порушення, а саме допущення поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, слід кваліфікувати як істотний дисциплінарний проступок, за який передбачено дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

42. Під час обрання дисциплінарного стягнення стосовно судді ОСОБА_1 . Друга Дисциплінарна палата ВРП урахувала очевидний характер порушень, а також те, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про неналежне ставлення судді до виконання своїх обов`язків. 43. 21 жовтня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

44. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 21 жовтня 2019 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена ВРП ОСОБА_16 .

45. Член ВРП ОСОБА_16 за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про необґрунтованість скарги судді Артемівського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 та відсутність підстав для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19 (висновок від 26 листопада 2019 року). 46. 05 грудня 2019 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ВРП прийняла рішення № 2453/2дп/15-19, яким залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19 «Про притягнення судді Артемівського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

47. У цьому рішенні ВРП погодилася з висновками її дисциплінарного органу, що дії судді ОСОБА_1 , який, будучи суддею Артемівського районного суду міста Луганська, з моменту припинення діяльності суду не вчинив жодних дій, спрямованих на здійснення правосуддя, а вирішив працювати адвокатом на території так званої ЛНР, де у квітні 2017 року був затриманий так званими правоохоронними органами ЛНР при отриманні неправомірної вигоди від свого клієнта - співробітника Луганської республіканської клінічної лікарні за закриття кримінальної справи, свідчать про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. 48. 18 жовтня 2019 року за вхідним № 11267/0/8-19 до ВРП надійшло подання її Другої Дисциплінарної палати про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Артемівського районного суду міста Луганська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19.

49. Рішенням ВРП від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Артемівського районного суду міста Луганська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

50. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

51. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

52. Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).

53. Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законом № 1402-VIII та Законом № 1798-VIII.

54. Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

55. Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

56. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ).

57. Статтею 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

58. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).

59. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

60. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

61. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

62. На підставі частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

63. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

64. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

65. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

66. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 24 грудня 2019 року № 94 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 15 членами, які брали участь у його ухваленні.

67. У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, оскільки оскаржуване рішення прийнято членами ВРП, які брали участь у прийняті рішення від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19, а саме: А. А. Овсієнком, О. Є. Блажівською, В. І. Говорухою, П. М. Гречківським, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

68. Відповідно до частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII у розгляді скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Член Дисциплінарної палати, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, із доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.

69. Таким чином, указаною нормою встановлено неможливість участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Водночас член Дисциплінарної палати ВРП, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати.

70. При цьому, як указана норма, так і Закон № 1798-VIII в цілому не містять застережень щодо неможливості членам ВРП брати участь у розгляді подання Дисциплінарної палати про звільнення судді з посади, якщо вони брали участь під час розгляду дисциплінарної справи щодо притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності.

71. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними наведені вище доводи ОСОБА_1 як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

72. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

73. Оцінюючи рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

74. Так,підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19, залишене без змін рішенням ВРП від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19, про притягнення судді Артемівського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді.

75. Крім цього, зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 03 вересня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовила.

76. Вказане судове рішення Великої Палати Верховного Суду мотивовано тим, що рішення ВРП від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19 містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

77. У судовому рішенні вказано, що: рішення ВРП від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19 ухвалене повноважним складом; наявна в матеріалах справи копія оскаржуваного рішення ВРП свідчить про те, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду питання про його звільнення з посади судді; наведені в оскаржуваному рішенні ВРП висновки щодо вчинення суддею Артемівського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 дисциплінарного проступку є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.

78. Також Велика Палата Верховного Суду не встановила передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування рішення ВРП, дійшла висновку про те, що оскільки, обіймаючи посаду судді Артемівського районного суду міста Луганська, суддя ОСОБА_1 фактично з 2014 року самоусунувся від виконання своїх професійних обов`язків, то такими своїми діями допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, відтак погодилася з висновками ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

79. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

80. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

81. Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, не потребують доказування.

82. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала про те, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

83. Отже, рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.

84. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виходячи з доводів, викладених ОСОБА_1 у позовній заяві та в апеляційній скарзі, позивач фактично просить суд втрутитися в остаточну постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2020 року (провадження № 11-12сап20), яка набрала законної сили, переглянути цю постанову та дійти висновків, які протилежні до тих, що зроблені у вказаній постанові.

85. Водночас право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами.

86. У цій справі питання про зміну висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих щодо позивача в постанові від 03 вересня 2020 року (провадження № 11-12сап20), ОСОБА_1 ставить в іншому провадженні - за позовом про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 24 грудня 2019 року № 3626/0/15-19 про його звільнення з посади судді Артемівського районного суду міста Луганська.

87. При цьому позивач у провадженні № 11-12сап20 наводив ті самі аргументи, які наводить у справі № 9901/30/20 і на які отримав відповіді у постанові від 03 вересня 2020 року (провадження № 11-12сап20).

88. З огляду на це особливих чи непереборних обставин, які могли б виправдати втручання в остаточну постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2020 року, немає.

89. Наведене вище відхиляє необхідність надання Великою Палатою Верховного Суду оцінки доводам скаржника, зазначеним в апеляційній скарзі про порушення, які, на його думку, допустила ВРП під час ухвалення рішення від 05 грудня 2019 року № 3363/0/15-19 про залишення без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 16 вересня 2019 року № 2453/2дп/15-19, оскільки таким доводам надана оцінка в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2020 року (провадження № 11-12сап20).

90. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього суду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

91. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

92. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

93. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Князєв Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко В. В. Британчук К. М. Пільков Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко І. В. Григор`єва Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик Г. Р. Крет