Ухвала КЦС ВС № 756/7777/17

Ухвала 09 березня 2021 року м. Київ справа № 756/7777/17 провадження № 61-3279ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у справі за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 06 червня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що 24 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником, якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідачем укладений кредитний договір № 032/29-245к на купівлю автотранспортних засобів. За умовами укладеного договору, ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 27 840,00 дол. США зі сплатою відсотків у розмірі 12,50 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 23 квітня 2015 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем укладений договір застави, відповідно до умов якого відповідач передав під заставу автомобіль марки «Nissan», 2008 року випуску. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Із урахуванням наведених обставин, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 24 268,65 дол. США, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 15 401,95 дол. США, заборгованості за відсотками у розмірі 8 866,78 дол. США, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 561,64 грн. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року залучено Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») до участі у справі як правонаступника АТ «Укрсоцбанк». Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року у задоволені позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж з погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 здійснив 13 серпня 2012 року, тоді як із позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду лише 08 червня 2017 року, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності, що згідно з положеннями частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову, про застосування якої заявлено відповідачем під час розгляду справи судом. Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 525,17 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 1 365,37 дол. США, що згідно курсу Національного банку України становить еквівалентно 99 242,00 грн та 38 438,44 грн відповідно. Вирішено питання розподілу судових витрат. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок місцевого суду про пропуск строку позовної давності є помилковим, оскільки умовами спірного договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути весь борг частинами. Позивач звернувся з позовом лише 06 червня 2017 року, тому вимоги підлягають задоволенню лише в межах трьохрічного строку позовної давності, починаючи з 06 червня 2014 року до закінчення дії правочину - 23 квітня 2015 року. 01 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак