Постанова 4857 № 380/7900/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7900/20 пров. № А/857/15852/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії,- суддя (судді) в суді першої інстанції Костецький Н.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 18 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И В: 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати дії щодо зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2019 року протиправними; зобов`язати перерахувати та виплатити пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року, здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 804 від 14 серпня 2019 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області перерахована його пенсія з 01 січня 2018 року, проте відповідно до положень Постанови № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу виплачувалось 50% різниці між розміром перерахованої та розміром отримуваної до цього перерахунку пенсії, а з 01 січня 2019 року 75 % різниці між розміром перерахованої та розміром отримуваної до цього перерахунку пенсії. Вважає, що у зв`язку із визнанням протиправним п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії визнано протиправним. Водночас, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. У разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Окрім того вказує, що оскільки законодавством не передбачено можливості виплати пенсії за минулий час з вини органу Пенсійного фонду України частинами, отже належним виконанням судового рішення у даному випадку є саме виплата перерахованої суми пенсії, належної йому, однією сумою. Зазначає, що Постановою № 804 установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції-) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року. Таким чином, вказує, що виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року повинна здійснюватись без використання Постанови № 804 від 14 серпня 2019 року, а також постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року, з урахуванням виплачених сум та з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії», тому право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01 січня 2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови № 103 було передбачено Законом № 2262-ХІІ, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. З метою належного способу захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області перерахувати та виплатити, з урахуванням виплачених сум пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року. Окрім того, необхідно зобов`язати відповідача виплатити недоплачену частину основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу. Щодо вимоги про виплату недоплаченої суми підвищення однією сумою, то оскільки, відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», де вказано, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Таким чином, діючим національним законом передбачено інший порядок проведення платежів за різницею у недоплаті. Також, необгрунтованою є позовна вимога про здійснення виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 804 від 14 серпня 2019 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, оскільки у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, а суд не наділений повноваженням вирішувати та врегульовувати правовідносини, які не виникли, тобто на майбутнє. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу не було правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови порядку виплати пенсії, зокрема як передбаченого Постановою № 103., та у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії. При винесенні оскаржуваного рішення судом не враховано, що нарахування доходів позивачу в розмірі 100% з 01 січня 2018 року не проводилось, а тому вимога позивача про здійснення виплати з нарахування компенсації втрати частини доходів є передчасною. Компенсацію наведене регулююче законодавство та нормативно-правові акти пов`язують з фактичним перерахунком та виплатою пенсії, чого на час розгляду справи ще не відбулось. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з 01 січня 2018 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», проте з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року виплата складала 50 % підвищення пенсії, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 рок підвищення складало 75 % підвищення пенсії, з 01 січня 2020 року - 100% підвищення пенсії. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2019 року та зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року, з урахуванням виплачених сум та з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 (далі - Постанова № 103), пунктами 1, 2 якої установлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Згідно з пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, від 13 лютого 2008 року № 45, пункт 5 якого викладено в такій редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та з цієї дати набрало законної сили, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №

45. За правилами ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, у зв`язку із визнанням нечинним пункту 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Враховуючи, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу у період з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року не мав правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм статті 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови №103. На вказаний календарний проміжок часу Постанова №103 такою, що суперечить Конституції України або вимогам закону не визнавалась та не скасовувалась, а відтак була діючою, і як наслідок, підлягала обов`язковому застосуванню в межах спірних правовідносин. Колегія суддів зазначає, що Постанова №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій. За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати позивачу перерахованої відповідно до Постанови №103 підвищеної пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 50 відсотків та з 01 січня 2019 року по 04 березня 2019 року у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання пунктів 1, 2 Постанови №103, які були чинними до 05 березня 2019 року, та у відповідача не було правових підстав діяти в інший спосіб. Визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 Постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року по справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до визнання нечинною Постанови №

103. Отже, у період з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року (дати набрання законної сили рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано п.1, п.2 Постанови №103) відповідач, виплачуючи 50% та 75 % підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01 січня 2018 року згідно з постановами КМУ №103 та №704, діяв у відповідності до п.2 Постанови № 103, яка була чинною на той час, та не порушив вимог частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ. Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати перерахованої пенсії у заниженому розмірі з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% суми підвищення пенсії, з 01 січня 2019 року по 04 березня 2019 року щомісячно 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року не підлягають до задоволення. При вирішенні даного спору колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у зразковій справі № 160/3586/19, які полягають у тому, що у зв`язку із скасуванням пункту 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії. Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду першої інстанції, що на момент ухвалення рішення у цій зразковій справі дії ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними. Отже, з наведеного слідує, що із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, пункт 2 Постанови № 103 втратив чинність, а тому виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії за цим пунктом постанови надалі є безпідставною, оскільки з 05 березня 2019 року позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 640/19928/18. Водночас, колегія суддів враховує, що 14 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 804, яка набрала чинності з 04 вересня 2019 року, якою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. Отже, з 04 вересня 2019 року Кабінетом Міністрів України запроваджено на 2019 рік виплату пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ та відповідно до Постанови № 704 в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року. Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 2040/6740/18 зазначив, що відповідач (ГУ ПФУ в області) повинен керуватись, зокрема, обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому орган Пенсійного фонду України не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно-правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку. Колегія суддів, враховуючи, що Постанова № 804 набрала чинності 04 вересня 2019 року та підлягала обов`язковому застосуванню відповідачем, вважає, що виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року. Надалі постановою № 1088 установлено, що з 1 січня 2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Одночасно виключено пункти 1-3 Постанови №

103. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з 01 січня 2019 року до 04 березня 2019 року та з 04 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року, тобто, у період дії порядків виплати пенсій, затверджених Постановою № 103 та Постановою № 804, останні підлягали застосуванню відповідачем. Проте, з 05 березня 2019 року до 03 вересня 2019 року включно, тобто до дати набрання чинності Постановою № 804, відповідач мав виплачувати позивачу пенсію, розраховану відповідно до Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 704, в розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів суд зазначає наступне. Згідно зі ст. 1, ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно із ст. 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до ст. 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм слідує, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року у справі № 140/1547/19. У постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 522/535/17, від 25 жовтня 2018 року у справі № 420/1410/17 зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, враховуючи їх передчасність з огляду на норми статті 4 Закону № 2050-ІІІ про виплату громадянам суми компенсації у тому місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті пенсії за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року буде порушено відповідачем, колегія суддів вважає, що задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст. 243, ст. 291, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 380/7900/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 11 березня 2021 року.