Постанова 4852 № 160/9312/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9312/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 за позовом:ОСОБА_1 до: про: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: У серпні 2020р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстрований 11.08.2020р.. / а.с. 1-6,17/. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/9312/20 та справа призначена до судового розгляду /а.с. 19/. Позивач, посилаючись у позовній заяві, на те, що він з 2016р. перебуває на обліку у відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», 03.03.2020р. він отримав нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №042/116/20-С від 03.03.2020р. відповідно до якої з 18.02.2020р. його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 168160 грн., і оскільки саме ця довідка надає право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання він 20.07.2020р. звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку на підставі отриманої ним довідки, але відповідач листом від 23.07.2020р. відмовив у здійсненні перерахунку із посиланням на відсутність підстав для його проведення, але позивач вважає таку відмову відповідача необґрунтованою та безпідставною оскільки рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020р. відновлено право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до базового розміру окладу працюючого судді, який визначено положеннями Закону України № 193-IX від 16.10.2019р. «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», такі дії відповідача порушують його права тому просив суд : - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в проведенні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; - зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Дніпровського апеляційного суду №042/116/20-с від 03.03.2020р., починаючи виплату з 18.02.2020р. у розмірі 90% відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, виходячи з його фактичного розміру, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум, з подальшим перерахунком раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 20.07.2020 р., зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду № 042/116/20-с від 03.03.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р., в іншій частині позовних вимог відмовлено / а.с. 27-31/. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 14.09.2020 р., подав апеляційну скаргу, у якій також було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та зупинення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 /а.с. 43-46/. Адміністративна справа №160/9312/20, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 16.12.2020р.. / а.с. 42/. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020р. у справі №160/9312/20 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та апеляційна скарга ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 залишена без руху і заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 50-51/. У встановлений судом строк на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду відповідачем було надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і документ про сплату судового збору /а.с. 54-60/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021р. у справі №160/9312/20 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20, зупинено виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 / а.с. 61/ і апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження призначено на 09.02.2021р. /а.с. 62/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством строк та спосіб було повідомлено учасників справи /а.с. 63,64/ У зв`язку з тим, що суддя Панченко О.М., яка входить до складу колегії судді, що розглядають справу №160/9312/20 перебувала у відпустці, 09.02.2021р. з застосуванням автоматизованої системи документообігу суду здійснено заміну складу суддів у цій справі та визначено склад суду, що розглядає справу головуючий суддя Коршун А.О., судді: Сафронова С.В., Чередниченко В.Є. / а.с. 67/. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021р. у справі №160/9312/20 через відсутність доказів щодо повідомлення учасників справи про її апеляційний розгляд в порядку письмового провадження 09.02.2021р. розгляд цієї справи в порядку письмового провадження перенесений на 09.03.2021р. / а.с. 68/, про що судом через відсутність фінансування суду на поштові витрати повідомлено учасників справи з застосуванням засобів електронного зв`язку на адреси електронної пошти, які вказані ними у адміністративному позові та апеляційній скарзі / а.с. 69,70/. Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 64-65/ на те, що він не погоджується з рішенням суду першої інстанції від 14.09.2020 р. у цій справі в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду № 042/116/20-с від 03.03.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р. щодо застосування у перерахунку 90% коефіцієнту з огляду на те, що позивач не наводить будь-яких обґрунтувань для застосування саме такого розміру коефіцієнту, тому просив у цій частині скасувати рішення суду першої інстанції і постановити у цій частині вимог нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї частини вимог. Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2016р. перебуває на обліку у відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 03.03.2020р. позивач отримав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №042/116/20-С, яка видана Апеляційним судом Дніпропетровської області 03.03.2020р., / а.с. 11/ відповідно до якої з 18.02.2020р. його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 168160 грн., і оскільки саме ця довідка надає йому право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання він 20.07.2020р. звернувся до відповідача із заявою про здійснення відповідного перерахунку на підставі отриманої ним довідки / а.с. 12/, але відповідач листом від 23.07.2020р. відмовив у здійсненні такого перерахунку / а.с. 13/. Вважаючи відмову відповідача у здійсненні перерахунку протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом свого порушеного права, і суд першої інстанції, приймаючи у цій справі рішення про часткове задоволення адміністративного позову, яке є предметом апеляційного перегляду, зазначив, що після ухвалення Конституційним Судом рішення №2-р/2020 від 18.02.2020р. позивач набув право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% від розміру грошового утримання діючого на відповідній посаді судді, і саме із висновком суду першої інстанції щодо здійснення перерахунку виходячи з 90% не погоджується відповідач у справі у поданій ним апеляційній скарзі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так положеннями ст. 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава, відповідно до ст. 130 Конституцій України, забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1402-VI). Частиною 1 ст. 142 Закону №1402-VI, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 статті 142 цього ж Закону). Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14.12.2011р., досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді- виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 р. (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці, крім вищенаведених рішень, знайшов своє продовження у рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Частиною 3 ст. 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 142 цього ж Закону передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Базовий розмір посадового окладу судді, відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII, становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; При цьому положеннями Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII серед іншого також були визначені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, положеннями п. 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 р. (далі Закон № 2453-VI). Відповідно до п. 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI . Законом України № 193-ІХ від 16.10.2019р. «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11. 2019р., було виключено зазначені вище п.п.22, 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних» положень Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020р. року визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII зі змінами. При цьому у п. 16,17 вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням № 2-р/2020 від 18.02.2020р. визнав неконституційним пункт 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII. Враховуючи, що ст. 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, то з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020 від 18.02.2020р. Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Тому колегія суддів вважає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, який просить провести позивач, має бути проведений з 19.02.2020 року - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020 від 18.02.2020р., і він обумовлений відновленням раніше порушених прав позивача, відповідно до Закону № 1402-VIII, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №042/116/20-С, яка видана Апеляційним судом Дніпропетровської області 03.03.2020р. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ця справа підпадає під ознаки типової адміністративної справи № 620/1116/20, яка розглянута Верховним Судом 16.06.2020 р., відтак висновки Верховного суду у цій справі підлягають врахуванню апеляційним судом. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи зробив обґрунтований висновок про те, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді, а посилання відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки про розмір суддівської винагороди є неправомірними. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим посилання позивача та суду першої інстанції на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді. Так, позивач у позові просить здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі ч. 4 статті 142 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. При цьому колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вищезазначена норма закону не звужує зміст та об`єм гарантій незалежності судді, у тому числі і судді у відставці. Приймаючи до уваги, що вищевказана норма неконституційною не визнавалась, колегія суддів зазначає, що здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, і до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів, а тому вважає, що задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90%, суд першої інстанції вибірково застосував норми різних законів, що свідчить про неправильне застосування ним норм матеріального права під час прийняття рішення у цій справі, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду. Так, враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що позивач з 19.02.2020р. має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, такий перерахунок повинен здійснюватися виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який визначено довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №042/116/20-С, яка видана Апеляційним судом Дніпропетровської області 03.03.2020р. / а.с. 11/, а відсотковий розмір повинен бути визначений відповідно до ч. 3 статті 142 Закону №1402-VIII, оскільки з огляду на відсутність в матеріалах цієї справи будь-яких належних письмових доказів стосовно наявного у позивача у справі стажу роботи на посаді судді, відсотковий розмір не може бути визначений судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи . Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64). Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. З огляду на вищенаведене, колегія суддів враховуючи положення ст. 242 КАС України, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо застосування 90% під час здійснення перерахунку і виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , що свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги у цій частині та необхідність з урахуванням положень ч. 4 ст. 317 КАС України скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині, з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні цієї частини вимог, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції від 14.09.2020 р. у цій справі скасувати в частині застосування « 90%» під час здійснення відповідачем перерахунку і виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та прийняти в цій частині позовних вимог нове рішення виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 в наступній редакції «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно із довідкою Апеляційного суду Дніпропетровської області №042/116/20-с від 03.03.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р.» Щодо зупинення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021р. у цій справі №160/9312/20 / а.с. 61/, то з огляду на положення ч. 4 ст. 300 КАС України цей захід застосовано лише у зв`язку із поновленням строку апеляційного оскарження цього рішення, а тому враховуючи порядок та строки набрання законної сили рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, які визначені положеннями ст.ст. 255, 325 КАС України, рішення суду першої інстанції від 14.09.2020р. у цій справі, в частині яка не скасовано постановою суду апеляційної інстанції від 09.03.2021р., набирає законної сили з 09.03.2021р. і з цієї дати набирає законної сили постанова суду апеляційної інстанції у цій справі, і саме з 09.03.2021р. ці рішення підлягають виконанню, при цьому колегія суддів вважає, що зупинення виконання рішення суду першої інстанції від 14.09.2020р. не потребує окремого скасування оскільки не є заходом забезпечення позову та необхідність його застосування відпадає із моментом набрання законної сили цим рішенням суду. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311,315,317,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 скасувати в частині застосування « 90%» під час здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахунку і виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та прийняти в цій частині позовних вимог нове рішення виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 в наступній редакції «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно із довідкою Апеляційного суду Дніпропетровської області №042/116/20-с від 03.03.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р.» В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. у справі №160/9312/20 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України. Постанова виготовлена та підписана 09.03.2021р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя В.Є. Чередниченко