Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 01-07/59/2020

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 р. Справа № 01-07/59/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Тимчасово виконуючого обов`язки голови Державної служби України з питань праці Сажієнка Віталія Валерійовича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 01-07/59/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області , Тимчасово виконуючого обов`язки голови Державної служби України з питань праці Сажієнка Віталія Валерійовича про забезпечення адміністративного позову до пред`явлення позову, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 до подачі адміністративного позову до Головного управління Держпраці у Харківській області, Тимчасово виконуючого обов`язки голови Державної служби України з питань праці Сажієнка В.В. про визнання протиправним та скасування розпорядчого акту, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області до набрання рішенням суду щодо оскарження розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, а також визнання протиправними дій по його реалізації; заборони тимчасово виконуючій обов`язки начальника Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 та Головному управлінню Держпраці у Харківській області вчиняти будь-які дії, пов`язані з процедурою ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області до набрання законної сили рішенням суду щодо оскарження розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, а також визнання протиправними дій по його реалізації; заборони тимчасово виконуючій обов`язки начальника Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 та Головному управлінню Держпраці у Харківській області вчиняти будь-які дії спрямовані на вивільнення з посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області у зв`язку з ліквідацією Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області до набрання законної сили рішенням суду щодо оскарження розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, а також визнання протиправними дій по його реалізації. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області до набрання рішенням суду щодо оскарження розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, а також визнання протиправними дій по його реалізації. Заборонено тимчасово виконуючій обов`язки начальника Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 та Головному управлінню Держпраці у Харківській області вчиняти будь-які дії, пов`язані з процедурою ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області до набрання законної сили рішенням суду щодо оскарження розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, а також визнання протиправними дій по його реалізації. Заборонено тимчасово виконуючій обов`язки начальника Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 та Головному управлінню Держпраці у Харківській області вчиняти будь-які дії спрямовані на вивільнення з посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області у зв`язку з ліквідацією Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області до набрання законної сили рішенням суду щодо оскарження розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, а також визнання протиправними дій по його реалізації. Тимчасово виконуючий обов`язки голови Державної служби України з питань праці Сажієнко В.В., не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подалв апеляційну скаргу, в якій просив, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутність очевидних ознак протиправності розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та свободам позивача до ухвалення рішення у справі не дає підстав для застосування заходів забезпечення позову. До судового засідання сторони на прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. У відповідності до приписів частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, слід навести мотиви, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. У той же час, суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Так, обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке заявлено до подання позовної заяви, ОСОБА_1 зазначив, що виконання розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 б/н, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, призведе до того, що позивача якого 14.09.2020 вже попереджено про вивільнення з посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області у зв`язку із скорочення зазначеної посади. Таким чином, метою забезпечення позову є унеможливлення в подальшому Головному управлінню Держпраці у Харківській області звільнити позивача з посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області. При цьому, ОСОБА_1 зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду і поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Слід враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Колегія суддів зазначає, що заява про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань того, що захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім того, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань стосовно існування на час звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову очевидної небезпеки шкоди саме його інтересам без вжиття таких заходів. Таким чином, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань стосовно існування на час звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову очевидної небезпеки шкоди саме його інтересам без вжиття таких заходів. При цьому, заявник вказує, що вчинення Головним управлінням Держпраці у Харківській області дій щодо проведення процедури ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області призведе, на думку заявника, до звільнення працівників, поновлення на роботі яких в подальшому має відбуватись у судовому порядку, свідчить про можливі складнощі виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_1 та визнання протиправним спірного розпорядження. Однак, такі твердження судом не приймаються, оскільки мають загальний характер та не містять підтверджень порушення прав чи особистих інтересів саме заявника у разі невжиття заходів забезпечення позову. У той же час, заявник не вказує, у чому будуть полягати особисто його дії, направлені на відновлення прав та інтересів, що не дає можливості оцінити складність таких майбутніх дій чи встановити обсяг витрат, які можливо будуть при цьому понесені заявником. На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Отже, суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову взяв до уваги лише інтереси позивача, та порушив положення ст. 150 КАС України яка визначає, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення, а отже заборонивши т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко О.М. та Головному управлінню Держпраці у Харківській області вчиняти будь-які дії, пов`язані з процедурою ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області та скорочення посади та вивільнення з посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області у зв`язку з ліквідацією Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області до набрання законної сили рішенням суду щодо оскарження розпорядчого акту т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 20.08.2020 без номеру, яким затверджено нову структуру Головного управління Держпраці у Харківській області в частині ліквідації Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, суд фактично по-перше: втрутився в діяльність Головного управління Держпраці у Харківській області заборонивши йому вчиняти дії які виплавають із розпорядчого акту від 20.08.2020, по-друге: зупинив дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, оскільки на час розгляду заяви у суду не було відомостей, що позивачем було подано відповідний адміністративний позов. За таких обставин колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та призвела до непропорційного втручання у організаційно-розпорядчі права юридичної особи. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Так, Пленумом роз`яснено, що забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Отже, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Тому, вирішення питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 шляхом заборони т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко О.М. та Головному управлінню Держпраці у Харківській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на вивільнення з посади начальника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області у зв`язку з ліквідацією Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, матиме наслідком продовження відносини публічної служби заявника з роботодавцем. Таким чином, задоволення заяви позивача призведе до ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та вказує на порушення принципів адекватності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, та співмірності заходів забезпечення позову із наслідками, до яких такі заходи призведуть. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34-36, 40) судові рішення повинні, в принципі, бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а, насамперед, є гарантією проти свавілля. Суддя зобов`язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення. Право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також роз`яснено в прецедентах Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд інстанцією вищого рівня. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом. У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) ЄСПЛ наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. В порушення наведених положень судом першої інстанції не наведено достатніх обґрунтувань того, що захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також обґрунтувань стосовно існування на час звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову очевидної небезпеки шкоди саме його інтересам без вжиття таких заходів. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Тимчасово виконуючого обов`язки голови Державної служби України з питань праці Сажієнка Віталія Валерійовича - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі № 01-07/59/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов