Постанова Київський апеляційний суд № 757/67016/19-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 березня 2021 року м. Київ Справа № 757/67016/19-ц Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. учасники справи: позивач Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року у складі судді Волкової С. Я. у справі за позовом Печерської районної в місті Києві державна адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», про припинення дії, яка порушує право,- Справа №757/67016/19-ц № апеляційного провадження:22-ц/824/2321/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Волкова С. Я. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», про припинення дії, яка порушує право. Позовна заява мотивована тим, що протокольним дорученням від 30 жовтня 2019 року № 3, затвердженим заступником голови Київської міської державної адміністрації М. Хондою, було вирішено районним в місті Києві державним адміністраціям за результатами проведення у жовтні рейдів вжити заходів реагування до так званих «хостелів», які здійснюють свою діяльність без передбачених на те законних підстав, що у зв`язку зі скаргами мешканців будинку на АДРЕСА_1 працівниками житлово-експлуатаційної дільниці «Хрещатик» встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 вищезазначеного будинку, яка належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розміщена на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку, чотирикімнатна, загальною площею 119,5 кв.м, житловою площею 74,9 кв.м, розміщено 22 ліжкомісця. Посилаючись на частину четверту статтю 319 ЦК України, згідно якої власність зобов`язує, частину першу статті 383 ЦК України, у якій зазначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація просила зобов?язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 припинити дії щодо використання квартири АДРЕСА_1 не за призначенням, під розташування «хостелу» (для фактичного тимчасового проживання великої кількості осіб, не пов?язаних родинними відносинами, за плату); зобов?язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 привести квартиру АДРЕСА_1 у стан придатний для постійного проживання однієї сім?ї різного чисельного складу. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 202 року у задоволенні позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», про припинення дії, яка порушує право - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодного доказу належності спірної квартири відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а відтак вимоги позивача про припинення дії, яка порушує право, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами, що є підставою для відмови у позові. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 16 листопада 2020 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрація через засоби поштового зв?язку подала до Київського апеляційного суду через печерський районний суд міста Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що до суду першої інстанції, разом із позовною заявою, було надано Витяг з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 11 грудня 2019 року № 192512817, згідно з яким чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 119,5 кв. , житловою площею 74,9 кв. м, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 1/4 та 1/2 частки спірної кватири відповідно. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи 25листопада 2020 року матеріали цивільної справи № 757/67016/19-ц надійшли до Київського апеляційного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року клопотання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження у цій справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20 січня 2021 року з викликом учасників справи. В судові засідання, призначені на 20 січня 2021 року, 10 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року учасники справи не з`явилися. Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. Оскільки розгляд справи провадиться за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Доводи інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція Київського апеляційного суду Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Фактичні обставини справи Встановлено, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, звертаючись до суду із вимогами до відповідачів, свої вимоги обґрунтовує частиною четвертою статті 319 ЦК України, згідно якої власність зобов`язує, частиною першою статті 383 ЦК України, у якій зазначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва, у позовній заяві зазначає, що протокольним дорученням № 3 від 30 жовтня 2019 року, затвердженим заступником голови Київської міської державної адміністрації М. Хондою, було вирішено районним в місті Києві державним адміністраціям за результатами проведення у жовтні рейдів вжити заходів реагування до так званих «хостелів», які здійснюють свою діяльність без передбачених на те законних підстав, що у зв`язку зі скаргами мешканців будинку по АДРЕСА_1 працівниками житлово-експлуатаційної дільниці «Хрещатик» встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 вищезазначеного будинку, яка належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розміщена на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку, чотирикімнатна, загальною площею 119,5 кв.м, житловою площею 74,9 кв.м, розміщено 22 ліжкомісця. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодного доказу належності спірної квартири відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а відтак вимоги позивача про припинення дії, яка порушує право, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами, що є підставою для відмови у позові. Київський апеляційний суд погоджується з таким висновок. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до вимог статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Згідно з частиною другою статті 356 ЦК України суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. На підтвердження наявності права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , позивачем до позовної заяви надано Витяг з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 11 грудня 2019 року № 192512817, з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, де розмір його частки становить 1/4 (а. с. 22-23). Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували право власності на решту 3/4 частин вказаної квартири, позивачем не надано як до суду першої інстанції, так до апеляційного суду. Клопотань щодо залучення до участі у справі співвідповідачів, позивачем не заявлялось. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Установивши, що позивачем не надано відповідного доказу повної належності спірної квартири відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову. При цьому, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну неналежного відповідача належним відповідачем. Аргументи заявника, наведені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. Щодо судових витрат Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат згідно правил статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна