Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 686/29919/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/29919/20 Головуючий у 1-й інстанції: Карплюк О.І. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 10 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Левчука Андрія Анатолійовича, Департамента патрульної поліції управління безпеки дорожнього руху та Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій інспектора протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Департамента патрульної поліції Левчука Андрія Анатолійовича, Департамента патрульної поліції управління безпеки дорожнього руху та Першого відділу державної виконавчої служи у місті Хмельницькому Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій інспектора протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.02.2021 позов задоволено частково: постанову серії 1АВ №00546128 від 21 липня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. скасовано; провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України, закрито. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив наявні у справі докази, всебічно та повно не з`ясував всі обставини справи, не врахував норми ст.14-2, 122, 279-3 КУпАП. Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного. Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 1АВ № 00546128 від 21.07.2020, 20 липня 2020 року близько 21 години 04 хвилин, за адресою м.Київ, вул. Теліги, 37, особа, яка керувала транспортним засобом марки «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 36 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. За дане правопорушення власника транспортного засобу ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано належних та допустимих доказів, які вказували на доведеність його вини у цьому, оскільки з відеоносія не видно, що саме ОСОБА_1 20 липня 2020 року близько 21 години 04 хвилин керував транспортним засобом марки «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 в м.Києві, по вул. Теліги, 37, перевищивши встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 36 км/год. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Як слідує зі змісту положень ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Так, підпунктом «б» п.12.9 Правил дорожнього руху України чітко визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4-12.7 ПДР, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. "и" п.30.3 цих Правил. Відповідно до п.1.9 ПДР України, особи, які порушують вказані вище Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 15-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями ч.1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч.1 ст.122 КУпАП. Також, слід звернути увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Загально відомо, що 14.07.2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», яким Кодекс України про адміністративні правопорушення був доповнений зокрема ст.ст.14-2, 279-1 279-4. Так, статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. У разі, якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України. Відповідальна особа, зазначена у частині 1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених ст.279-3 цього Кодексу. Відповідно до приписів ст.279-1 КУпАП, у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у т.ч. за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних». Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, статтею 279-3 КУпАП передбачено наступне. Відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: - ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; - особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі: абзацу 2 частини 1 цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс; абзацу 3 частини 1 цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису). Отже, з системного аналізу наведених вище норм Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. При цьому, одночасно слід зауважити про те, що така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в 2-х випадках: - якщо надасть документальне підтвердження того факту, що до моменту вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; - якщо особа, яка фактично керувала транспортним засобом і вчинила адміністративне правопорушення на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в даному випадку, як на підставу звільнення його від адміністративної відповідальності, посилається на передачу ним вищевказаного автомобіля у користування іншій особі до моменту вчинення адміністративного правопорушення. В той же час, позивач не надає суду жодних доказів дотримання ним умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст.279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно з цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення його від відповідальності. Вчинення адміністративного правопорушення було зафіксоване технічним засобом Каскад 001-1118, який встановлено в м.Києві, вул. Теліги, 37 координати GPS:50.479649 Е30.453529 (вказана інформація міститься на фотозйомках приладу, які долучені до відзиву на позовну заяву). Отже, на переконання колегії суддів, факт вчинення правопорушення підтверджено належними доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 73 КАС України. Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача на те, що позивач 20.07.2020 о 21:04 знаходився у м.Хмельницькому, а автомобіль був у користуванні його доньки ОСОБА_2 , так як норми ст.14-2 КУпАП, якими, зокрема, встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, були чинними на момент складення оскаржуваної постанови та є чинними на даний час, неконституційними не визнавались, у зв`язку з чим були правомірно застосовані в межах спірних правовідносин. Колегія суддів зазначає, що сам факт передачі позивачем зазначеного автомобіля іншій особі не звільняє позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки, як вже було зазначено вище, таке звільнення можливе лише після вчинення тих обов`язкових дій, які передбачені положеннями статті 279-3 КУпАП. Щодо посилання позивача на те, що із доданих до постанови фотокопій не можливо зробити висновок, що саме там здійснювався рух, по тій ділянці дороги та по тій вулиці, а також неможливо встановити, якою з машин були порушені ПДР, так як зображено два автомобілі, то колегія суддів зазначає, що результатами автоматичної фіксації перевищення встановленої обмеження швидкості автомобілем Renault Megane д.н.з НОМЕР_1 є три фотознімки із зображенням транспортного засобу та відеозапис правопорушення (а.с.52-55). На цих фотознімках міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення, географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля із чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження швидкості руху автомобіля, км/год; напрямок руху автомобіля. Крім того, технічний засіб Каскад 001-1118 має свідоцтво про повірку UA.TR.001 22 65-19, термін дії до 04.05.2021 та сертифікат відповідності №UA.TR.001 22 65-19 від 30.07.2019 (а.с.49-50). Отже, за таких обставин, колегія суддів вважає, що надані відповідачем документальні підтвердження вчиненого правопорушення є належними доказами факту перевищення вищевказаним автомобілем Renault Megane д.н.з НОМЕР_1 , встановленого обмеження швидкості, а тому висновки суду першої інстанції про недостатність доказів, які вказували на доведеність вини позивача у порушенні ПДР, що мало місце 20.07.2020 близько 21 години 04 хвилини в м.Києві по вул. Теліги, 37, повністю спростовуються викладеним вище та визнаються колегією суддів помилковими. Таким чином, факт перевищення позивачем максимальної швидкості є доведеним, а тому є визначальним при застосуванні санкції передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП при порушенні позивачем максимально допустимої швидкості руху. Відповідно до приписів ст.ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд першої інстанції, з огляду на особливості притягнення до відповідальності за правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, взагалі не дослідив питання підстав винесення оскаржуваної постанови, яка, до того ж, містить QR-код із посиланням на матеріали фото-та відео-фіксації оскаржуваного порушення. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.