Постанова 4856 № 120/4372/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4372/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс Михайло Богданович Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 02 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними дій та скасування звіту про оцінку майна, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач), у якому просив: - визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Паламарчука В.В. щодо звернення стягнення на нерухоме майно: нежитлове приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Паламарчука В.В. щодо визначення ринкової вартості майна ОСОБА_1 нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 153 на підставі Звіту про оцінку майна, проведеного Товариством з обмеженою відповідальність «Реноме-Груп» у виконавчому провадженні №62330854 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору; - визнати протиправним та скасувати Звіт про оцінку майна від 27.07.2020 року, виконаний суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Реноме-Груп» в рамках виконавчого провадження № 62330854 щодо визначення ринкової вартості майна: нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення

153. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини. В провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебувало виконавче провадження №47071919 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області № 127/19178/13-ц від 17.03.2015. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 у справі №127/19178/13-ц, на підставі якої видано виконавчий документ, вирішено: - стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 010/03-11/722 від 30.11.2007, станом на 26.11.2014, в сумі 1630283,37 грн., в тому числі 1075654,38 грн. заборгованості за кредитом, 539672,06 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 14956,93 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків. - стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 010/03- 11/291 від 14.11.2008, станом на 26.11.2014, в сумі 2132380,14 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1452588,64 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 615936,06 грн. та 63855,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків. - стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції судовий збір в сумі 3654,00 грн. 01.04.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області №127/19178/13-ц від 17.03.2015, якою надано боржнику строк для добровільного виконання до 08.04.2015. 01.04.2015 року відповідачем винесено постанову, якою накладено арешт на все майно боржника та заборонено здійснювати його відчуження. 09.04.2015 року державним виконавцем в порядку частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10 % від суми що підлягає стягненню за виконавчим документом, що складає 376631,75 грн. 14.04.2015 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника, в межах суми 3766317,51 грн. 28.08.2015 року державним виконавцем описано та арештовано майно ОСОБА_1 про що складено акт опису та арешту (арк. 45 матеріалів виконавчого провадження). 15.04.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2020 року про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконання. 11.06.2020 року державним виконавцем, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47071919 (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Пунктом 2 цієї постанови вирішено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 47071919 від 09.04.2015 в сумі 376631,76 грн., (залишок нестягнутої суми виконавчого збору становить 273721,77 грн.) не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження зареєструвати в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, який підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. 12.06.2020 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62330854 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 47071919 від 09.04.2015 у розмірі 273721,77 грн. Вважаючи дії державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.04.2015 у ВП № 47071919 протиправними, а постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2020 № 62330854 з виконання постанови від 09.04.2015 у ВП № 47071919 такою, що підлягає скасуванню, позивач оскаржував їх у судовому порядку. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.07.2020 по справі №120/2740/20-а залишено без розгляду позов про скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 47071919 від 09.04.2015. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.07.2020 по справі №120/2740/20-а відмовлено у задоволенні позову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2020 № 62330854 з виконання постанови від 09.04.2015 у ВП № 47071919. Ознайомившись з судовими рішеннями від 27.07.2020 по справі № 120/2740/20-а позивачем було виявлено інші підстави з яких він вважав постанову про стягнення виконавчого збору № 47071919 від 09.04.2015 та постанову про відкриття виконавчого провадження №62330854 від 12.06.2020 протиправними. З метою скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 47071919 від 09.04.2015 та постанови про відкриття виконавчого провадження № 62330854 від 12.06.2020, позивач 14.08.2020 звернувся зі скаргою до відповідача у якій наголошував на невідповідності рішення про стягнення виконавчого збору нормам Закону України «Про виконавче провадження», та Конституції України, просив скасувати зазначені постанови та зобов`язати державного виконавця привести своє рішення щодо стягнення виконавчого збору у відповідність до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». За наслідком розгляду скарги відповідач листом від 25.08.2020 за №7465/2.3-22/5 повідомив про відсутність підстав для скасування постанов від 12.06.2020 та від 09.04.2015. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача в частині не приведення постанови про стягнення виконавчого збору № 47071919 від 09.04.2015 у відповідність до норм чинного законодавства та постанови про відкриття виконавчого провадження № 62330854 щодо виконання постанови № 47071919 від 09.04.2015 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2020 по справі № 120/4866/20-а адміністративний позов про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору № 47071919 від 09.04.2015 та постанови про відкриття виконавчого провадження № 62330854 від 12.06.2020 щодо виконання постанови № 47071919 залишено без розгляду. З метою проведення оцінки нерухомого майна позивача у виконавчому провадженні № 62330854, державним виконавцем Паламарчуком В.В 17.06.2020 року винесено постанову «Про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні», якого зобов`язано провести оцінку майна позивача - нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та надати державному виконавцю звіт про оцінку. Інформацію про оцінку майна надіслано позивачу 05.08.2020, що підтверджує лист відповідача від 05.08.2020 № 6863/2.3-22/5 (арк. 64 матеріалів виконавчого провадження). Як зазначив позивач, письмове повідомлення про оцінку майна надійшло на його адресу 10.08.2020. Із тексту цього повідомлення він дізнався, що згідно звіту про незалежну оцінку належного йому на праві власності майна (нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на дату оцінки - 27 липня 2020 року без урахування податку на додану вартість майна складає 5352500 грн. Не погоджуючись із діями державного виконавця щодо прийняття постанови від 17.06.2020 та вартістю майна зазначеною у звіті про незалежну оцінку належного йому на праві власності майна (нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) та з метою визнання їх протиправними позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом. З огляду на зазначене слідує, що спір у цій справі виник у виконавчому провадженні ВП № 62330854 щодо оцінки вказаного нерухомого майна позивача, який є боржником у виконавчому провадженні. Виконавче провадження відкрито постановою від 12.06.2020 з метою стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 376631,76 грн., (залишок нестягнутої суми виконавчого збору становить 273721,77 грн.). Позивач вважає протиправними дії органу Державної виконавчої служби щодо визначення ринкової вартості його майна, а саме: - протиправні дії, на його думку, виразилися у спосіб прийняття постанови від 17.06.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 62330854 та оформлені Звіту про оцінку майна від 27.07.2020, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Реноме-Груп» в рамках виконавчого провадження № 62330854 щодо визначення ринкової вартості майна: нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII) врегульовано повноваження органів ДВС у виконавчому провадженні, спосіб вчинення дій та прийняття рішень. Даним Законом та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція - №512/5) врегульовані підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження. Статтею 1 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 2 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 48 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону від 02.06.2016 №1404-VIII). Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Згідно ч. 1 ст. 56 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч. 4 ст. 56 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII). Так, з матеріалів справи встановлено, що 15.06.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у АТ «Сбербанк», Філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» та направлено її вказаним банкам для виконання (арк. 12 матеріалів виконавчого провадження). У відповідь на постанову, установи банків повідомили державного виконавця, що арешт на рахунки накладено, видаткові операції зупинено, однак залишку коштів для виконання постанови на рахунках ОСОБА_1 не виявлено (арк. 19, 21 матеріалів виконавчого провадження). В подальшому, державним виконавцем прийнято постанову від 17.06.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні ВП № 62330854 (арк. 12 матеріалів виконавчого провадження). Згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем Положеннями частини 4 статті 57 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII регламентовано, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. З огляду на зазначене слідує, що залучення суб`єкта оціночної діяльності є правом державного виконавця. Реалізація повноваження державного виконавця щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності залежить від особливостей об`єкта оцінки, оскільки із такими особливостями пов`язана ймовірна складність у визначенні вартості майна. Однак коли йдеться про оцінку нерухомого майна, то безумовно прийняття рішення виконавця про залучення суб`єкта оціночної діяльності узгоджується із нормою частини 4 статті 57 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII. Тому, враховуючи специфіку об`єкта який підлягав оцінці (нежитлове приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на переконання суду відповідач правомірно дійшов висновку про наявність підстав для залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки цього майна. Так, у відповідності до постанови від 17.06.2020 року суб`єктом оціночної діяльності призначено ТОВ «Реноме Груп», та визначено йому завдання надати звіт про оцінку майна позивача - нежитлового приміщення літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв. м., розташованого за адресою: вул. Ватутіна, 52 м. Вінниця, приміщення

153. З матеріалів справи, а саме з відмітки на звороті постанови від 17.06.2020 року встановлено, що суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Реноме Груп» ознайомлено із постановою 29.06.2020 (арк. 63 матеріалів виконавчого провадження). З огляду на що колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про підготовку ТОВ «Реноме Груп» звіту без його ознайомлення із постановою від 17.06.2020. Відповідно до п. 20 Розділу 8 Інструкції № 512/5, у разі якщо оцінку майна проводив суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, виконавець надсилає сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна. Судом першої інстанції встановлено, що Звіт про незалежну оцінку майна до органу ДВС надійшов 04.08.2020, а 05.08.2020 інформацію про оцінку нерухомого майна надіслано позивачу (а.с. 46, 64 матеріалів виконавчого провадження). Посилаючись на неправомірність залучення суб`єкта оціночної діяльності, позивач зазначив, що всупереч вимогам Закону, Звіт про незалежну оцінку майна складено без проведення опису та арешту майна, яке стало предметом оцінки. Позивач вважає, що арешт та опис майна (як передумова його оцінки) спрямовані на визначення технічних характеристик, параметрів об`єкта з метою забезпечення достовірних показників оцінки. Колегія суддів переглядаючи правомірність відмови задоволення позовних вимог в цій частині зазначає наступне. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 57 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII є недопустимим оформлення Звіту до проведення опису та арешту майна у встановленому Законом порядку, адже звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. Відповідно до ст. 56 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII визначеною законом метою арешту є забезпечення реального виконання рішення. Правові наслідки арешту майна полягають у позбавлені (обмеженні) правомочностей боржника на володіння, розпорядження та/або користування майном. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 48 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, арешт майна вважається першим етапом звернення на нього стягнення. Таким чином, нормою абз. 2 ч. 2 ст. 57 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII законодавець передбачив недопустимість оформлення Звіту про оцінку майна до проведення опису та арешту такого майна, оскільки оцінці підлягає майно на яке звертається стягнення, а першим етапом (після прийняття постанови) звернення стягнення є арешт такого майна. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Отже, беручи до уваги, що актом опису та арешту майна від 28.08.2015 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 47071919 вже здійснено опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 (нежилого приміщення в літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 153), про що складено акт опису й арешту майна, необхідності в повторенні цих дій не має, адже норма ч. 1 ст. 40 Закону від 02.06.2016 №1404-VIII зберігає чинність цього арешту з метою забезпечення стягнення, у тому числі й виконавчого збору. Системний аналіз положень статей 20 та 57 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII та обставини виконавчого провадження № 62330854, дозволяючи дійти висновку, що при прийнятті постанови від 17.06.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні ВП № 62330854 відповідач діяв на підставі та в межах наданих Законом повноважень і у спосіб, що передбачений Законом від 02.06.2016 №1404-VIII, а саме: за наявності законних підстав залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; дотримано процедури повідомлення суб`єкта оціночної діяльності про прийняте рішення; звіт про незалежну оцінку майна суб`єктом підготовлено у встановлені строки після чого боржнику у передбачені строки надіслано інформацію про проведену оцінку. З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання від 17.06.2020 року не підлягає задоволенню. Визначаючись щодо аргументів позивача про відсутність доказів того, що виконавець намагався визначити вартість майна за взаємною згодою колегія суддів зазначає таке. Законом від 02.06.2016 № 1404-VIII не передбачено обов`язок ні стягувана, як сторони виконавчого провадження, ні державного виконавця пропонувати боржнику дійти згоди щодо вартості майна. Так, дана норма може бути реалізована за наявності волевиявлення обох сторін виконавчого провадження. Однак беручи до уваги, що стягувачем виконавчого збору у виконавчому провадженні № 62330854 є Держава та враховуючи особливості об`єкта оцінки, колегія суддів вважає правомірним залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення його вартості. Щодо посилань позивача на наявність у нього іншого рухомого майна (транспортного засобу), яке могло б стати джерелом погашення боргу у виконавчому провадження колегія суддів зазначає наступне. Згідно з постановою про розшук майна боржника від 15.06.2020 року належний позивачу автомобіль оголошено в розшук. Положеннями частини 3 статті 36 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102 передбачено, що у разі тимчасового затримання транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Однак, у матеріалах виконавчого провадження відсутній зазначений акт, чи інші докази того, що постанова про розшук майна боржника від 15.06.2020 реально виконана. Згідно з нормами ч. 5 ст. 48 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Тому, беручи до уваги те, що позивач у позовній заяві вказав на наявність у нього транспортного засобу, у матеріалах виконавчого провадження відсутні доказів того, що позивач пропонував належний йому транспортний засіб для реалізації з метою сплати виконавчого збору. Щодо посилань позивача про невідповідність площі оцінюваного об`єкту колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна від 17.06.2020 встановлено, що за позивачем зареєстровано на праві власності нежитлове приміщення в літ. «А» - торговий центр - ресторан, магазин промислової та продовольчої групи товарів складається з приміщення № 153: І поверх - приміщення № 1 - № 28; підвал - приміщення № 29 - № 32, загальною площею 681,5 кв.м., розташованого за адресою: Ватутіна, 52, м. Вінниця, приміщення 1531 (арк. 13-14 матеріалів виконавчого провадження). Володіючи зазначеною інформацією, з метою визначення вартості майна, державним виконавцем 17.06.2020 й винесено постанову «Про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні». Водночас, державний виконавець виносячи постанову не володів інформацією про зміну площі об`єкта. Крім того в акті опису та арешту майна від 28.08.2015 призначено відповідального зберігача майна ОСОБА_2 та встановлено обмеження права користування з забороненою проводити демонтаж та переобладнання описаних приміщень. Згідно з положеннями ч. 5 ст. 19 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини. Отже, враховуючи, що 24.06.2020 року (після внесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання), у Державний реєстр внесено відомості про зміну площі об`єкта, то на момент прийняття постанови від 17.06.2020 у розпорядженні відповідача була актуальна інформація щодо площі об`єкта, джерелом якої були відомості із реєстрів які вважаються достовірними. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що з метою врахування змін площі об`єкта при його оцінці, 08.09.2020 року державним виконавцем повторно винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання з метою визначення вартості майна ОСОБА_1 з урахуванням змін, а саме: вбудовано-прибудованого приміщення ресторану, магазину промислової та продовольчої групи товарів №153 розташованого в багатоквартирному житловому будинку літ. А, що складається з приміщень: в підвалі з №153-1 по № 153-2 на І поверсі з №153-3 по №153-31, загальною площею 619,7 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (арк. 81 матеріалів виконавчого провадження). На виконання постанови від 08.09.2020 суб`єктом оціночної діяльності підготовлено новий звіт від 10.09.2020 (арк. 85 -103 матеріалів виконавчого провадження). З огляду на зазначене. колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності ознак протиправності оскаржуваної постанови від 17.06.2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Розглядаючи питання про обґрунтованість прийняття судом першої інстанції рішення в частині визнання протиправним та скасування Звіту про оцінку майна від 27.07.2020 колегія суддів зазначає наступне. Згідно з вимогами п.6 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. 27.07.2020 року ТОВ «Реноме Груп» проведено оцінку майна та оформлено Звіт про незалежну оцінку майна. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 2658-III від 12 липня 2001 року (далі - Закон № 2658-III). Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до ст. 12 цього Закону (ст. 3 Закон № 2658-III). Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (ч.1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього ж Закону). Відповідно до ч. 1 ст.12 Закон № 2658-III, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку (ст. 33 Закон № 2658-III). Таким чином, у випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Колегія суддів зазначає, що звіт, складений ТЗОВ "Реноме-Груп", є результатом його практичної діяльності відповідно до договору з визначених питань. Такий звіт не є актом державного чи іншого органу, відповідно не може вважатися юридичним актом, тобто офіційним письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки. А також не створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин та не має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, при цьому чинний певний час. При цьому, не є зазначений звіт і нормативно - правовим актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов`язки позивача та йому не адресований. Отже, звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Разом з тим, не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18). З матеріалів справи встановлено, що позивач просить визнати недійсною оцінку майна від 27.07.2020 року Так, аналіз судової практики Великої Палати Верховного Суду, дає підстави вважати, що використане позивачем формулювання "визнати недійсною оцінку майна" позбавлене сенсу, оскільки, як вже зазначалося, предметом судового розгляду можуть бути лише процесуальні дії державного виконавця щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду, незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювали такі дії. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень ( ч. 1 ст. 2 КАС України ). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах (ч.1 ст. 19 КАС України). Колегія суддів наголошує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відтак, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Натомість сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Зі змісту ст. 6 КАС України випливає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Таким чином, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав у сфері публічно-правових відносин шляхом визнання недійсною оцінки майна суперечить зазначеним вище нормам, оскільки спори про визнання недійсним оцінки майна не можуть бути розглянуті у порядку адміністративного та іншого судочинства. До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18). З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний спір в частині визнання протиправним та скасування Звіту про оцінку майна від 27.07.2020 року не підлягає розгляду в порядку будь-якого судочинства. За змістом ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення в частині звіту прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду, в цій частині, підлягає скасуванню, а провадження - закриттю. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними дій та скасування звіту про оцінку майна, в частинні відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Звіту про оцінку майна від 27.07.2020, виконаного в рамках виконавчого провадження № 62330854 - скасувати. Провадження в цій частині позову - закрити. В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 04 березня 2021 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.