Постанова 4855 № 620/4002/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4002/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 р. адміністративну справу позовом Державного підприємства «Семенівське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ Державне підприємство «Семенівське лісове господарство» (надалі за текстом - ДП «СЛГ») звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення № 00000430500 від 05.02.2020 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 976 874 грн.; податкове повідомлення-рішення № 00000430500 від 05.02.2020 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 394 476 грн. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки поширює свою дію виключно на біологічні активи сільськогосподарської діяльності. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 р. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь позивача стягнуто 5 000 грн. витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що в силу приписів Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» позивач неправомірно включив до складу собівартості реалізованої продукції витрати по відновленню лісів. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, стверджуючи про законність та обгрунтованість судових рішень, зазначає, що він діяв відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 124 від 14 травня 2013 р. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.09.2019 р. по 04.11.2019 р. посадовцями Головного управління ДПС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «СЛГ». Результати перевірки оформлено актом № 120/05/09934778 від 11.11.2019 р. Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 134 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» в результаті чого занижено податок на прибуток на 315 581 грн. та пункту 2, 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями внаслідок чого занижено розмір відрахувань на 976 874 грн. Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним. Перевіркою встановлено, що ДП «СЛГ» витрати по «відновленню лісів» у сумі 1 753 227 грн. віднесено до собівартості реалізованої продукції. Разом з тим, відповідно до наказу № 2-а від 12.01.2015 р. «Про облікову політику ДП «Семенівське лісове господарство» формування витрат проводиться відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати». Названим Положенням передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Тобто, в порушення наведених правових норм позивачем списано на собівартість реалізованої продукції витрати основного виробництва за якими не визнавався дохід, для отримання кого вони здійснені, що призвело до заниження податку на прибуток та чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету. На підставі таких висновків Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000430500 від 05.02.2020 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 976 874 грн. та податкове повідомлення-рішення № 00000430500 від 05.02.2020 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 394 476 грн., у тому числі 315 581 грн. за основним платежем та 78 895 грн. за штрафними санкціями. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Пунктом 17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 790 від 18 листопада 2005 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2005 р. за № 1456/11736 установлено, що витрати, пов`язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об`єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх група) відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Таким чином, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» прямо визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, а відтак позивачем необгрунтовано віднесено до складу собівартості реалізованої продукції витрати по відновленню лісів. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції помилково послався на Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 124 від 14 травня 2013 р. Названі Методичні рекомендації не пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а отже вони не є нормативно-правовим актом. Помилковим є твердження позивача про те, що Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки діяльність з відновлення лісів не є сільськогосподарською діяльністю. Приклади біологічних активів і сільськогосподарської продукції наведені в додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи». За змістом цього Додатку дерева в лісі (лісовий масив) віднесені до довгострокових біологічних активів. Згідно пункту 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 23 лютого 2011 р., частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Пунктом 3 названого порядку передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств. З огляду на наведені правові норми та враховуючи, що розрахунок розміру відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) позивачем не оспорюється, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Оскільки в силу приписів частини 1 статті 139 КАС України усі судові трати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень при задоволенні позову, скасуванню підлягає і додаткове судове рішення. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 р. скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 09 березня 2021 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко