Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/294/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/294/21 Суддя першої інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостий апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Позивач, ГУ ПФ в Черкаській області) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач, ЦМУ Мін`юсту) про: - визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. від 05.01.2021 року у виконавчому провадженні №63801066; - скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. від 05.01.2021 року у виконавчому провадженні №63801066. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду у справі №580/2219/20 не може вважатися виконаним з поважних причин, оскільки, по-перше, доказів відсутності фінансового забезпечення та коштів для виплати присудженої пенсії Позивачем не надано, по-друге, положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на спірні правовідносини не поширюються, оскільки рішення суду у справі №580/2219/20 не містить приписів про стягнення з ГУ ПФ в Черкаській області коштів. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що, по-перше, перерахунок пенсії та її нарахування було проведено Позивачем 05.10.2020 року та після перерахунку ОСОБА_1 отримує пенсію у новому збільшеному розмірі, по-друге, суд безпідставно вказав на те, що судове рішення не виконується без поважних причин, оскільки останнє буде виконано у порядку черговості, для чого включено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, по-третє, невиконання судового рішення у частині виплати коштів за відсутності відповідного бюджетного фінансування не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин. Окремо звертає увагу на безпідставності посилання суду на необґрунтованості аргументів ГУ ПФ в Черкаській області, заснованих на приписах Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», позаяк відповідних доводів позовна заява не містила. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.03.2021 року. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07.12.2020 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63801066 на виконання виконавчого листа №580/2219/20, виданого Черкаським окружним адміністративним судом 05.10.2020 року (а.с. 15-16). Указаною постановою надано строк для виконання судового рішення - десять робочих днів. Із змісту постанови від 07.12.2020 року №63801066 вбачається, що виконавче провадження відкрито з метою виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року у справі №580/2219/20, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 100 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з урахуванням виплачених сум. На виконання вимог указаного рішення ГУ ПФ в Черкаській області направило на ЦМУ Мін`юсту лист від 18.12.2020 року №2300-0802-5/64650, в якому повідомило, що на виконання судового рішення 05.10.2020 року проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року та нараховано суму боргу 1 256,35 грн. Щодо виплати перерахованої пенсії Позивач зазначив, що рішення судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», будуть виплачуватися за рахунок кошті, передбачених у Державному бюджеті за відповідною бюджетною програмою згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Викладене, на переконання ГУ ПФ в Черкаській області, свідчить про існування підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 11-13). За наслідками розгляду направлених ГУ ПФ в Черкаській області документів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було прийнято постанову від 05.01.2021 року у виконавчому провадженні №63801066, якою на Позивача за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн. (а.с. 9-10). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 5, 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також ряду правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання ГУ ПФ в Черкаській області судового рішення у повному обсязі без поважних на те причин. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ст. 63 Закону, згідно ч. 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Частиною першої статті 75 Закону закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строку рішення, що зобов`язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року у справі №580/2219/20 ГУ ПФ в Черкаській області 05.10.2020 року було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з березня 2019 року по вересень 2019 року та визначено належний їй до доплати розмір в сумі 1 256,35 грн. (а.с. 14). Разом з тим, Позивачем не спростовується, що на момент виникнення спірних правовідносин рішення суду у справі №580/2219/20 у частині здійснення ОСОБА_1 виплат ГУ ПФ в Черкаській області виконано не було. Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Таким чином, колегія суддів вважає, що за відсутності належних і допустимих доказів вчинення ГУ ПФ в Черкаській області дій, спрямованих на виконання судового рішення, зокрема, шляхом звернення до розпорядника коштів, тощо, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Щодо посилання Апелянта на відсутність бюджетних асигнувань як на поважну причину невиконання судового рішення в частині виплати перерахованої пенсії, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»). Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Тобто, виплати пенсій можуть бути здійснені ГУ ПФ в Черкаській області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а. Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Такий самий висновок щодо застосування даних норм права у подальшому підтриманий і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.06.2018 року у справі №757/29541/14-а. Разом з тим, указана позиція Верховного Суду не може бути релевантною до спірних правовідносин, позаяк у справах, про які зазначено вище, органами Пенсійного фонду України було доведено перед судом саме відсутність у них жодних фінансових ресурсів для виконання відповідних судових рішень та повідомлення про це органу державної виконавчої служби. Натомість у справі №580/294/21, як вже було неодноразово зазначено вище, жодних відомостей щодо відсутності бюджетних коштів, необхідних для виконання рішення суду у справі №580/2219/20, Позивачем суду не надано. Щодо посилання ГУ ПФ в Черкаській області на приписи Порядку ведення обліку ведення рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1, згідно положень якого рішення суду у справі №580/2219/20 включено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Указаний Порядок №20-1 прийнято з метою реалізації положень пункту 3 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 (далі - Порядок №649), та він покликаний визначати процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього. Разом з тим, пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок №649, визнано протиправними та нечинними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19. Відтак, включення рішення суду у справі №580/2219/20 до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, алгоритм якої було встановлено Порядком №649, який втратив чинність на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, не може вважатися вчиненням ГУ ПФ в Черкаській області всіх необхідних і достатніх дій, спрямованих на виконання рішення суду у частині проведення виплат. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено «10» березня 2021 року.