Постанова 4855 № 640/16975/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16975/19 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на проголошене о 15 годині 21 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року, повний текст якого складено 22 грудня 2020 року, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - Позивач, ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2018 року №0001174613. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасна сплата узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток є підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу, а обставини того, що кошти на погашення податкового боргу надійшли на виконання умов договорів з організації проведення взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету не можуть слугувати підставою для звільнення від такої відповідальності. Окремо суд звернув увагу, що сплата коштів у більшому, ніж сума податкового боргу, розмірі, з урахуванням самостійно розрахованих штрафних санкцій, пені і процентів, не свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення та може бути підставою для повернення помилково та/або надміру сплачених коштів. Крім іншого, суд вказав на безпідставності доводів Позивача про недотримання Відповідачем порядку розгляду заперечень на акт перевірки, а також відхилив посилання платника податків на правові позиції Верховного Суду з підстав нетотожності правовідносин. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, що до Позивача не застосовуються приписи ст. ст. 57 та 126 Податкового кодексу України, оскільки погашення податкового боргу відбувалося на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків згідно встановленого державою механізму, застосування якого не ставиться у залежність від дати укладення таких договорів. Крім того, підкреслює, що всупереч приписів пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України контролюючим органом здійснено тлумачення закону у найнесприятливіший для платника податків спосіб, у той час як у складі сплачених ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугіллі» коштів був не лише основний платіж, а й штрафні (фінансові) санкції, пеня і проценти, що свідчить про покладення на підприємство обов`язку із подвійної сплати штрафу. Після усунення визначених в ухвалі від 02.01.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.03.2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що жодних виключень чи пільг щодо застосування санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань приписи п. 126.1 ст. 126 ПК України не містять. Крім того, наголошує, що будь-яких посилань на норми права, які б звільняли Позивача від передбаченої ст. 126 ПК України відповідальності. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу ВПП про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Крім того, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано клопотання заміни відповідача - Офісу ВПП правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю. Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у січні 2018 року посадовими особами Офісу ВПП проведено камеральну перевірку ПрАТ «Павлоградвугілля» з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань за ІІІ квартал 2017 року, визначених в податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2017 року. У ході перевірки податковим органом виявлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України підприємством несвоєчасно сплачено до бюджету узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2017 року, визначених у податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2017 року (від 08.11.2017 року №9233079520) у розмірі 484 867 614,00 грн. із затримкою на 38 календарних днів. Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.01.2018 року №47/28-10-46-13-00178353 (а.с. 41-43), висновки якого за наслідками розгляду заперечень від 13.02.2018 року (а.с. 45-48) залишені без змін, про що Офісом ВПП повідомлено ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» листом від 19.02.2018 року №7822/10/28-10-46-13 (а.с. 51-53). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 20.02.2018 року №0001174613 (а.с. 55-56), яким до Позивача застосовано штрафні санкції за затримку на 38 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 484 867 614,00 грн. у розмірі 20% у сумі 96 973 522,80 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств. Крім того, надаючи оцінку спірному індивідуальному акту, суд першої інстанції встановив, що граничним строком сплати суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 484 867 614,00 грн., зазначеної Позивачем у поданій ним податковій декларації, було 19.11.2017 року. Сплата суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 484 867 614,00 грн. відбулася 27.12.2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2017 року №№48, 49, 50 на такі суми 216 000 000,00 грн., 232 233 893,74 грн. (а.с. 72-74). Поряд з викладеним, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що 27.12.2017 року між ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та іншими учасниками, у тому числі Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, укладено договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 року №971 за №№971/2, 971/3, 971/5 (а.с. 60-71). Предметом указаних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченою статтею 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 року №971. За умовами вказаних договорів (пункти 10, 11) на користь ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перераховуються кошти у сумі 216 000 000,00 грн., 232 233 893,74 грн. та 171 739 095,45 грн., які останній перераховує для сплати погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 14, 43, 57, 86, 126 Податкового кодексу України, а також Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 року №971 (далі - Порядок №971), прийшов до висновку, що оскільки факт несвоєчасної сплати податкових зобов`язань не заперечується Позивачем, а санкція за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання не передбачає виключень, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Приписи п. 49.1, абз. 1 п. 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Згідно п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом. Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно п. 137.4 ст. 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. За правилами ж п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Приписи п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначають, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Як вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач не спростовує висновки контролюючого органу про порушення ним вимог податкового законодавства в частині несплати у визначені Податковим кодексом України строки податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, вважаючи спірний індивідуальний акт протиправним, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» наполягає на тому, що на нього не поширюються приписи ст. ст. 57 та 126 ПК України з огляду на те, що заборгованість з податку на прибуток сплачена на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до Порядку №971, що підтверджується практикою Верховного Суду у справах №820/4728/17, №810/4448/18 та №813/919/13-а. Статтею 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання здійснюється за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), реструктуризованих або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань з податку на додану вартість та процентів, нарахованих на суму цих розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктом 13 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової та вугільної галузей, за механізмом та у порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок №971 визначає механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання (далі - субвенція). Субвенція надається з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання за рахунок джерел, визначених у пункті 13 статті 11 та статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік». Абзацом 1 пункті 3 Порядку №971 передбачено, що Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами водопостачання (далі - надавачі послуг) та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку. Як було вірно встановлено судом першої інстанції, предметами укладених з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 27.12.2017 року договорів №971/5, №971/3 та №971/2 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 року №971 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченою статтею 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 року №971. При цьому, як вірно підкреслено судом першої інстанції, за умовами указаних договорів (пункти 10, 11) на користь ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перераховуються кошти у сумі 216 000 000,00 грн., 232 233 893,74 грн. та 171 739 095,45 грн., які останній перераховує для сплати погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу. Указані умови договорів відповідають примірному договору про організацією розрахунків, який є додатком №1 до постанови Уряду України від 06.12.2017 року №971. Наведене дає підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що кошти для ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перераховуються на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та Порядку №971 саме з метою погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, тобто суми грошового зобов`язання, не сплаченого у строк, встановлений Податковим кодексом України. Отже, при встановленні механізму надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання державою не заперечувався обов`язок підприємств з необхідності дотримання податкової дисципліни, що безпосередньо випливає із наведених вище положень Порядку №971 та умов договорів, згідно яких кошти перераховуються не лише для погашення основного зобов`язання з податкового боргу з податку на прибуток, а й нарахованих штрафних санкцій, пені і процентів. Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що приписи Податкового кодексу України, зокрема, статей 57 та 126, не передбачають особливостей сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання у випадку погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з державного бюджету, зокрема, в частині продовженого строку сплати або звільнення від відповідальності за порушення граничного строку сплати. Крім того, відповідно до п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. У свою чергу, жодних відомостей про те, що на час застосування до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» штрафу до Податкового кодексу України вносились будь-які зміни в частині звільнення від відповідальності платників податків за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за рахунок субвенції з державного бюджету, матеріали справи не містять. Не містить таких застережень, як вже було наголошено вище, й положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 року №971. Посилання Позивача на постанови Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №820/4728/17 та від 21.03.2018 року у справі №813/919/13-а судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки правова позиція суду касаційної інстанції у даних справах сформована без дослідження правової природи договорів про організацію взаєморозрахунків, укладених відповідно до Порядку №971, адже у згаданих рішеннях Верховний Суд аналізував приписи статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а не статті 36 цього Закону, у взаємозв`язку з положеннями інших, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 року №971, актів Уряду України. З аналогічних підстав не є релевантною до спірних правовідносин й постанова Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі №810/4448/18. Щодо доводів Апелянта про те, що останній 27.12.2017 року перерахував кошти у загальній сумі 619 972 989,19 грн., тобто у розмірі більшому, ніж задекларовано у податковій декларації, що, на його думку, було залишено поза увагою суду першої інстанції та зумовило подвійне застосування штрафних санкцій за одне й те ж саме правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Жодних відомостей щодо алгоритму та правил обчислення розміру штрафних санкцій, пені та процентів ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не надано. Відтак, як вірно зауважив Окружний адміністративний суд міста Києва, сплата податкових зобов`язань саме у загальній сумі 619 972 989,19 грн. здійснена Позивачем на власний розсуд. До того ж, самостійна сплата штрафних санкцій, як і сплата їх до бюджету у більшому розмірі не є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а може мати наслідком повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання відповідно до статті 43 Податкового кодексу України. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що несплата узгодженої суми податкового зобов`язання є порушенням податкової дисципліни, а тому, враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає обґрунтованою позицію Окружного адміністративного суду міста Києва про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того, як було зазначено вище, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано клопотання заміни відповідача - Офісу ВПП правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 випливає, що Офіс великих платників податків ДПС прийнято рішення ліквідувати. Згідно абзаців 3-4 пункту 2 указаної постанови встановлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Наказом ДПС України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке згідно п. 1 затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 положення є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) у відповідних сферах діяльності. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків здійснено 14.12.2020 року. З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання Відповідача та допустити заміну Офісу ВПП (код ЄДРПОУ 41141471) його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079). Керуючись ст. ст. 52, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про процесуальне правонаступництво - задовольнити. Допустити заміну Офісу великих платників податків ДПС його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено «10» березня 2021 року.