Постанова 4855 № 640/17367/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17367/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Грибан І.О., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суддя Кузьменко В.А.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС-РАДІОДЕТАЛІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЛС-РАДІОДЕТАЛІ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21 серпня 2019 року №00011011402 та №000110021402. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 21 серпня 2019 року №00011011402 та №000110021402; стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛС-РАДІОДЕТАЛІ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 418,00 грн. (чотири тисячі чотириста вісімнадцять гривень вісімдесят вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (як правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2020 та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві вказує, що з договору поставки № 3 від 03.09.2018 значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ «Сбербанк» за № НОМЕР_1 , який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 21.09.2018, в той час як договір було підписано 03.09.2018 року; у договорі поставки №22 від 01.08.2018 у реквізитах значиться номер рахунку підприємства, відкритого в «А- БАНК» за № НОМЕР_2 , який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 30.08.2018, в той час як договір було підписано 01.08.2018, що само по собі говорить про те, що такі договори укладені виключно для здійснення вигляду господарських операцій та очевидно є підробленими. Крім цього, апелянт, також, наголошує, що судом першої інстанції не встановлені всі обставини справи та не надано належної правової оцінки тому факту, що по всім директорам контрагентів позивача наявні протоколи допиту, згідно яких вони зазначили свою непричетність до діяльності підприємств: ОСОБА_1 - керівника контрагента позивача ТОВ "МІСЯЧНА ДОЛИНА", ОСОБА_2 - керівника контрагента позивача ТОВ «СТАНДАРТ ВІНЕР», ОСОБА_3 - керівника ТОВ «ПАРКІНС ГРУП». Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Крім того, в апеляційній скарзі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві міститься клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

2. Відповідно до Переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються утворено Головне управління ДПС у м. Києві, а відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Головного управління ДПС у м. Києві приєднано Головне управління ДФС у м. Києві. До Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 1 074 102 0000 086626 від 30.07.2019 про державну реєстрацію Головного управління ДПС у м. Києві. Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. N 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 26, ст. 900). В контексті вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для заміни Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві в порядку правонаступництва. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС-РАДІОДЕТАЛІ", про що складено Акт від 31 липня 2019 року №501/26-15-14-02-06/32630208 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДЛС-РАДІОДЕТАЛІ» (код 32660208)» (далі по тексту - Акт перевірки). Перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ПАРКІНС ГРУП» за червень 2018 року, ТОВ "МІСЯЧНА ДОЛИНА" за серпень 2018 року, ТОВ «СТАНДАРТ ВІНЕР» за вересень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств встановлені наступні порушення: - пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 122 369,00 грн. за 2018 рік; - пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113 305,00 грн., у тому числі за червень 2018 року в сумі 20 000,00 грн., за серпень 2018 року в сумі 32 394,00 грн., за вересень 2018 року в сумі 60 911,00 грн. Вказані в Акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2018 рік та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер», у зв`язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками; згідно з даними «Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ІС «Податковий блок» ГУ ДФС у м. Києві, контрагентів позивача внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва; відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; підприємства зареєстровані в органах реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим) особам, або таким, що не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність; до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо постачання товару (сертифікат якості, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі). На підставі Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року №000110021402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, яким ТОВ «ДЛС-РАДІОДЕТАЛІ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 152 961,00 грн., у тому числі за основним платежем на 122 369,00 грн. та за штрафними санкціями 30 592,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року №00011011402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, яким ТОВ «ДЛС-РАДІОДЕТАЛІ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 141 631,00 грн., у тому числі за основним платежем на 113 305,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 326,00 грн. Вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21 серпня 2019 року №00011011402 та №000110021402 протиправними, ТОВ «ДЛС-РАДІОДЕТАЛІ» звернулося з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару, а тому позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер», тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним, а беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток - протиправним. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку. Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість. У відповідності зі статтею 198 ПК України: - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (пункт 198.2); - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3); - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6). Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої: - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (пункт 200.1); - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (пункт 200.2). Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.10 статті 201 ПК України). Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків. Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту. У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг. За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №813/6835/14, постанові від 10 квітня 2020 року у справі №826/24764/15. В даному випадку, згідно зі змісту Акту перевірки, підставою для висновку про заниження податку на прибуток у сумі 122 369,00 грн. за 2018 рік та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113 305,00 грн., у тому числі за червень 2018 року в сумі 20 000,00 грн., за серпень 2018 року в сумі 32 394,00 грн., за вересень 2018 року в сумі 60 911,00 грн. стала інформація по контрагентам позивача ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер», що дало підстави контролюючому органу зробити висновок про нереальність господарських операцій. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Паркінс Груп» (постачальник) укладено договір поставки від 01 червня 2018 року №25, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупцю товари, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, ціна за одиниць товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) та загальна вартість визначається видатковими накладними, які є невід`ємною частиною договору. Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактури протягом червня 2018 року ТОВ «Паркінс Груп» поставило позивачу товар (паста, папір, конденсатор, запобіжник, елемент живлення, вимикач, термінал блок, драйвер, тримач, індикатор тощо) та виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані червнем 2018 року на загальну суму 120 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 000,00 грн. Згідно з договором поставки від 01 серпня 2018 року №22, укладеним між позивачем (покупець) та ТОВ «Місячна долина» (постачальник), постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупцю товари, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, ціна за одиниць товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) та загальна вартість визначається видатковими накладними, які є невід`ємною частиною договору. Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактури протягом серпня 2018 року ТОВ «Місячна долина» поставило позивачу товар (конденсатор, зарядний пристрій, запобіжник, елемент живлення, вимикач, термінал блок, драйвер, тримач, індикатор тощо) та виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані серпнем 2018 року на загальну суму 194 365,02 грн., у тому числі податок на додану вартість 32 394,20 грн. За умовами договору поставки від 03 вересня 2018 року №3, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Стандарт Вінер» (постачальник) постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупцю товари, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, ціна за одиниць товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) та загальна вартість визначається видатковими накладними, які є невід`ємною частиною договору. Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактури протягом вересня 2018 року ТОВ «Стандарт Вінер» поставило позивачу товар (клей, клема, зарядний пристрій, запобіжник, елемент живлення, вимикач, термінал блок, драйвер, тримач, індикатор тощо) та виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані вереснем 2018 року на загальну суму 365 466,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 60 911, грн. Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого у справі наявні копії відповідних платіжних доручень. В подальшому, як вказує позивач, придбані у ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер» товари були реалізовані іншим підприємствам (ТОВ «Завод «Євроформат», ТОВ «Мікротерм», ТОВ «Видавничий будинок «Аванпост-Прим», ТОВ «Бізон-Імпорт», ТОВ «МТТ», ПАТ «Дата Груп», ТОВ «Керрот «Будівельні матеріали», ТОВ «АТМ» та інші) про що долучено підтверджуючі докази до матеріалів справи, та не заперечувалося і не спростовано відповідачем. Однак, за наслідком проведення перевірки податковим органом зроблено висновки про нереальність таких операцій позивача з ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер», оскільки: - до перевірки не надано підтверджуючих первинних документів щодо постачання товару від ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер» (сертифікати якості, ТТН, акти прийому-передачі), які могли би підтвердити факт постачання товару від контрагентів-постачальників; - від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 15.03.2019 №2089/26-15-21-09 з копією протоколу допиту директора ТОВ «Паркінс Груп» ОСОБА_3 щодо непричетності до діяльності підприємства (протокол допиту свідка від 11.07.2018) з наданням дозволу на розголошення інформації відповідно до ст. 222 КПК України; - відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер» з дати взяття на облік платниками ПДВ реєстрували придбання широкої номенклатури та в істотних обсягах; - по ТОВ «Місячна долина» зареєстровано облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва, в якій зазначено, що підприємство зареєстровано у органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, опитано гр. ОСОБА_4 , який повідомив, що не має відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності товариства; - від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 23.04.2019 №2370/26-15-14-05-04-26 з копією протоколу допиту директора ТОВ «Стандарт Вінер» ОСОБА_2 щодо непричетності до діяльності підприємства (протокол допиту свідка від 17.10.2018) з наданням дозволу на розголошення інформації відповідно до ст. 222 КПК України. Тобто, нереальність здійснених господарських операцій контролюючий орган доводить через дослідження діяльності контрагентів позивача: ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер», яка носить, на думку відповідача, фіктивний характер. Колегія суддів в даному випадку зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №820/4729/16 (№К/9901/55978/18) вказав, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Щодо доводів відповідача про те, що до перевірки не надано підтверджуючих первинних документів щодо постачання товару від ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер» до позивача (ТТН, акти прийому-передачі), які могли би підтвердити факт постачання товару від контрагентів-постачальників, колегія суддів враховує пояснення позивача, що такі товари поставлялися ТОВ «Нова пошта», що не заборонено умовами договорів з такими підприємствами. Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних по правовідносинах з контрагентами, оскільки відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №818/118/15, від 01.10.2020 у справі №814/2202/16. Також, колегія суддів зазначає, що обов`язковість складення актів прийому-передачі ТМЦ не передбачена умовами договорів між ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер» та позивачем. Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер» з дати взяття на облік платниками ПДВ реєстрували придбання широкої номенклатури та в істотних обсягах, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане жодним чином не свідчить про неможливість контрагентами поставити відповідний товар позивачу, крім того, відповідачем не було досліджено ланцюг походження ТМЦ, та відсутні висновки контролюючого органу про відсутність доказів походження товарів до ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер», а відтак, такі доводи відхиляються судом. Разом з цим, щодо доводів контролюючого органу про те, що від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 15.03.2019 №2089/26-15-21-09 з копією протоколу допиту директора ТОВ «Паркінс Груп» ОСОБА_3 щодо непричетності до діяльності підприємства (протокол допиту свідка від 11.07.2018) з наданням дозволу на розголошення інформації відповідно до ст. 222 КПК України; по ТОВ «Місячна долина» зареєстровано облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва, в якій зазначено, що підприємство зареєстровано у органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, опитано гр. ОСОБА_4 , який повідомив, що не має відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності товариства; від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 23.04.2019 №2370/26-15-14-05-04-26 з копією протоколу допиту директора ТОВ «Стандарт Вінер» ОСОБА_2 щодо непричетності до діяльності підприємства (протокол допиту свідка від 17.10.2018) з наданням дозволу на розголошення інформації відповідно до ст. 222 КПК України, судом досліджено та враховано наступне. Щодо пояснень директора ТОВ «Паркінс Груп» ОСОБА_3 , суд зазначає таке. Так, на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Паркінс Груп» до матеріалів справи надано первинні документи, які підписані директором ТОВ «Паркінс Груп» - ОСОБА_3 . Разом з тим, відповідачем надано суду пояснення від 11.07.2018, згідно яких ОСОБА_3 зазначає, що «про те, що я являюся директором та засновником підприємства ТОВ «Паркінс Груп» дізналася зі слів працівників податкової міліції…чим займається підприємство мені не відомо…» (а.с.25-26, т. 6). Колегія суддів зазначає, що з даних пояснень можливо встановити, що первинні документи, які надав позивач суду на підтвердження реальності спірних господарських операцій ОСОБА_3 імовірно не підписувала, разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи наявні саме пояснення, а не протокол допиту ОСОБА_3 в якості свідка (як зазначає апелянт), що має різні процесуальні та правові наслідки та значення. При цьому, податковим органом не надано жодних доказів існування щодо посадових осіб ТОВ «Паркінс Груп», в тому числі, ОСОБА_3 обвинувальних вироків або ухвал про закриття кримінальних проваджень, існування будь-якого кримінального провадження відносно таких осіб, а відтак, такі пояснення суд апеляційної інстанції не може врахувати як доказ не здійснення спірних господарських операцій з позивачем. Щодо картки суб`єкта фіктивного підприємництва по ТОВ «Місячна долина», суд зазначає таке. Так, по ТОВ «Місячна долина» зареєстровано облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва, в якій зазначено, що підприємство зареєстровано у органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження (а.с.14-15, т.6), однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що таку картку зареєстровано у зв`язку з тим, що опитано гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що не має відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності товариства, що є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи наявний протокол допиту свідка від 21.12.2018 - ОСОБА_1 (а.с.27-34, т.6), який повідомив про свою непричетність до господарської діяльності ТОВ «Доптрейдмаркет» (код ЄДРПОУ 41125311), ТОВ «Прайм Інвест Фінанс» (код ЄДРПОУ 41148166), ТОВ «Хаввел» (код ЄДРПОУ 41117709). Натомість, як вбачається з матеріалів справи, директором ТОВ «Місячна долина» є ОСОБА_4 , і на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Місячна долина» до матеріалів справи надано первинні документи, які підписані директором ТОВ «Місячна долина» - Тютюнником О.І., відтак, не зрозуміло, яке відношення до ТОВ «Місячна долина» має протокол допиту свідка ОСОБА_1 , який повідомив про свою непричетність до господарської діяльності ТОВ «Доптрейдмаркет» (код ЄДРПОУ 41125311), ТОВ «Прайм Інвест Фінанс» (код ЄДРПОУ 41148166), ТОВ «Хаввел» (код ЄДРПОУ 41117709). Відтак, такі доводи колегія суддів відхиляє як такі, що є безпідставними та необґрунтованими. Щодо пояснень директора ТОВ «Стандарт Вінер» ОСОБА_2 , суд зазначає таке. Так, на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стандарт Вінер» до матеріалів справи надано первинні документи, які підписані директором ТОВ «Стандарт Вінер» - ОСОБА_2 . Разом з тим, відповідачем надано суду протокол допиту свідка від 17.10.2018, згідно якого ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність, зокрема передбачену статтею 384 Кримінального кодексу України (завідомо неправдиве показання), повідомила, що: «ТОВ «Стандарт Вінер» мені не знайоме, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності я не маю. Засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Стандарт Вінер» я не являюсь». (а.с.20-24, т.6). Господарські операції з ТОВ «Стандарт Вінер, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, що виписані та підписані саме директором такого підприємства - ОСОБА_2 , тобто особою, яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, а отже, такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та, як наслідок не можуть визнаватися такими, що посвідчують факт надання послуг, що, в свою чергу, підтверджує те, що дії позивача не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Колегія суддів враховує, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 січня 2020 року у справі №826/9925/14 та від 22 грудня 2020 року у справі №826/12011/18. Крім того, суд апеляційної інстанції в даному випадку враховує, що в договорі поставки №3 від 03.09.2018 з ТОВ «Стандарт Вінер» значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ «Сбербанк» за № НОМЕР_1 , який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 21.09.2018 (а.с.35, т.6), тобто, в той час як договір було укладено значно раніше. Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до п. 1.5 р. І «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», зареєстрованою Постановою НБУ від 12.11.2013 № 492 (далі - Інструкція). Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Відповідно до п. 1.13 р. 1 Інструкції банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта. Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз. 2 п. 69.3 ст. 69 Податкового кодексу України. Відповідно до ст. 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків. Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку договору поставки №3 від 03.09.2018 як документу, у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи зазначає, що наявні підстави вважати, що такий договір містить очевидні неточності в частині реквізитів договору щодо номеру рахунку підприємства, відкритого в ПАТ «Сбербанк» за № НОМЕР_1 . Разом з цим, та обставина, що контрагент позивача на момент здійснення спірних господарських операцій був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не дає підстав вважати, що вони мали на меті настання реальних правових наслідків. При цьому, колегія суддів зазначає, що сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №2а-0870/8581/11), та наявність таких податкових накладних жодним чином не спростовує твердження контролюючого органу щодо безтоварності спірних господарських операцій. Суд апеляційної інстанції, зважаючи на вищевикладене, зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як підприємством так і контролюючим органом, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди за наслідками господарських операцій з ТОВ «Стандарт Вінер», оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ «Стандарт Вінер», а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими. З огляду на вищевказане у сукупності, оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди за спірними операціями з ТОВ «Стандарт Вінер», то податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року №00011011402 є таким, що прийнято обґрунтовано, на підставах та в межах наданих повноважень в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 76139 грн., з якої 60911 грн. за податковим зобов`язанням, та 15228 грн. за штрафними санкціями (згідно розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) а.с.28, т.1), а відтак, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Разом з цим, в частині доводів апелянта про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Паркінс Груп» і ТОВ «Місячна долина» суд приходить висновку, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам зі вказаними контрагентами, і доводи апелянта не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року №00011011402 в частині господарських відносин з ТОВ «Паркінс Груп» і ТОВ «Місячна долина», а відтак, таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 65492 грн., з якої 52394 грн.(20000 грн. +32394 грн. за податковим зобов`язанням та 13098 грн.(5000 грн. + 8098 грн.) за штрафними санкціями. Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року №000110021402, колегія суддів зазначає, що згідно Акту перевірки за 2018 рік ТОВ «ДЛС-Радіодеталі» задекларовано в рядку 02 декларацій з податку на прибуток «фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» у сумі 170815 грн., а перевіркою встановлено його заниження у сумі 122369 грн. за 2018 рік. Однак, оскільки відповідачем не надано будь-яких розрахунків з зазначенням точної суми щодо конкретних епізодів порушень позивачем норм податкового законодавства, що закладені в податковому повідомленні-рішенні від 21 серпня 2019 року №000110021402 в розрізі контрагентів позивача: ТОВ «Паркінс Груп», ТОВ «Місячна долина» та ТОВ «Стандарт Вінер», то вирахувати такі податкові зобов`язання не виявляється за можливе, тим більше це є виключним правом і обов`язком податкового органу. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року №000110021402 повністю. Відтак, доводи апеляційної скарги лише частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права призвело до помилкового вирішення справи в частині висновків про недоведеність факту необґрунтованості отриманої позивачем податкової вигоди за операціями з ТОВ «Стандарт Вінер», а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати в цій частині та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року №00011011402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 76139 грн., з якої 60911 грн. за податковим зобов`язанням, та 15228 грн. за штрафними санкціями відмовити. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 21 серпня 2019 року №00011011402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 76139 грн., з якої 60911 грн. за податковим зобов`язанням, та 15228 грн. за штрафними санкціями скасувати, ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді І.О. Грибан О.О. Беспалов