Постанова Запорізький апеляційний суд № 330/1578/20

Дата документу 09.03.2021 Справа № 330/1578/20 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 330/1578/20Головуючий у 1-й інстанції Куценко О.О. Пр. № 22-ц/807/563/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-5), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 24.01.2011 року станом на 31.05.2020 року у розмірі 12597,63 грн., яка складається з наступного: 9032,60 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в т.ч.: 00,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту; 9032,60 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 00,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 3565,030 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 00,00 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 00,00 грн. пені; 00,00 грн. комісії, від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 2102,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Куценко О.О. (а.с. 57). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 60) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року (а.с. 67-69) у задоволенні позову Банку у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 73-84) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача судові витрати. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 87). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 17 грудня 2020 року (а.с. 88). Ухвалою апеляційного суду дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 90). Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді - доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом). Крім того, розгляд цієї справи апеляційним судом не відбувався у період з 15.02.2021 року по 19.02.2021 року включно, оскільки суддя-доповідач проходила підготовку для підтримання кваліфікації суддів судової палати з розгляду цивільних справ в Національній школі суддів України. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову Банку у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 626,628, 207,638,526, 1050, 1054, ч.1 ст. 1048,1055, ч.1 ст. 633, 6345, 1056-1,1048,1049,549,551,625ЦК України, ст.ст. 4 ч.1,12ч.1-4,13 ч.1,76 ,81 ч.1,77,78,79,80,89,206,263,265,279 ЦПК України, ст. 129 Конституції України, враховував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 та виходив із такого. Як зазначав позивач, відповідно до укладеного договору № б/н від 24 січня 2011 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки з 24 січня 2011 року по 03 квітня 2017 року кредитний ліміт було змінено з 300,00 грн. до 5000,00 грн. (а.с. 17). Кредитний договір, за посиланнями позивача, складається з Анкети-Заяви Позичальника, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умов та правил надання банківських послуг, копії яких додані до позовної заяви (а.с. 19-54). Однак, з наданої копії Анкети-Заяви не вбачається, коли саме вона складена, яку саме банківську картку (чи послугу) бажав отримати відповідач та не вказано бажаний кредитний ліміт взагалі (а.с. 19). Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем саме кредитної картки «Універсальна», витяг з тарифів обслуговування якої додано до позову та, за посиланнями позивача, є складовою кредитного договору. Також, на думку суду першої інстанції, слід врахувати, що, у відповідності до наданих позивачем Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», таких карт є декілька видів і тарифи обслуговування кожного виду досить суттєво відрізняються. З розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що відповідачеві надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, однак не зазначено процентну ставку за користування кредитом. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині підстав стягнення з відповідача відсотків та штрафів, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають. Однак, враховуючи, те що фактично позичальником були отримані та використані кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення кредитних коштів в частині заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 31 травня 2020 року, відповідач має загальну заборгованість 12597,63 грн., яка складається з: 9032,60 грн. - заборгованості за тілом кредиту в тому числі: 00,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту; 9032,60 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 00,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 3565,030 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 00,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Тобто, як вбачається з вимог, викладених у позові, у відповідача відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за нарахованими відсотками, проте є заборгованість за простроченим тілом кредиту. У відповідності до ст. 536 ЦК України проценти є платою за користування чужими коштами. Згідно із Умовами та правилами надання банківських послуг, проценти нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом, однак, згідно до позову, залишку заборгованості за тілом кредиту у відповідача немає, відповідно, немає і заборгованості за нарахованими відсотками. Поняття «Прострочене тіло кредиту» у Умовах та правилах надання банківських послуг відсутнє. Позивачем не доведено, оскільки не надано відповідних розрахунків заборгованості, яким чином було нараховано заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 9032,60 грн. і чим саме вона відрізняється від заборгованості за тілом кредиту, яка дорівнює 0,00 гривень, враховуючи розмір кредитного ліміту, який не перевищує 5000, грн. Ч 2 ст. 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналіз вищевикладеного дав підстави суду першої інстанції для висновку, що необхідно винести рішення - про відмову у задоволенні позову позивача у цій справі в повному обсязі. Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає. Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи має місце у цій частині неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального прав, рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч.6 ЦПК України. Так, апеляційним судом встановлено, що вищезазначений кредитний договір сторін Банку та ОСОБА_1 № б/н від 24.01.2011 року є договором приєднання (ст. 634 ЦК України) і складається не лише з анкети заяви відповідача від 24.01.2011 року (а.с. 19), Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 21-46), а також заяви ОСОБА_1 від 24.01.2011 року з особистим підписом про ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПРИВАТБАНК кредитна карта «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 20), з якими відповідач погодився у повному обсязі та які у тому числі містять розмір, ставки, умови та порядок нарахування Банком позичальнику відсотків тощо, на які суд першої інстанції не звернув уваги у цій справі взагалі. За таких обставин, суд першої інстанції мав виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначеного кредитного договору сторін у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України). Оскільки, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; договір є обов`язковим для виконання сторонами. В силу умов вищезазначеного кредитного договору Банк мав право змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт за рішенням Банку (а.с.17), на що відповідач дала згоду, підписавши вищезазначені заяви (а.с. 19-20). Найменування Банку з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно із рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 (Статут, копія а.с. 53 зворот). Встановлено, що відповідач користувався вищезазначеним кредитом, наданим Банком, але належним чином не виконував своїх зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував нараховані йому Банком платежі, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед Банком (а.с. 8-13) та випискою по рахунку відповідача (а.с. 14-16), наданими Банком ще суду першої інстанції у цій справі, які при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи є належними допустимими доказами. Відповідачем не спростовано факту отримання грошових коштів від Банку за вищезазначеним кредитним договором у цій справі. Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Таким чином, при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору б/н від 24.01.2011 року, Банк мав право на нарахування відповідачу у цій справі заборгованості за кредитним договором станом на 31.10.2019 року у розмірі 9032,60 грн. (розрахунок Банку а.с. 13), яка складається з: 9032,60 грн. заборгованості за кредитом, 00,00 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом по 31.10.2019 року, враховуючи строк дії вищезазначеного договору сторін, який відповідає строку дії картки до 10/2019 довідка Банку а.с. 18). Відповідач у суді першої інстанції у цій справі про застосування строку позовної давності не заявляв, тому питання про його застосування у цій справі апеляційним судом до будь-якої заборгованості відповідача за договором не могло вирішуватись і не вирішувалась в силу вимог ст. 267 ЦК України. Разом із тим, не ґрунтуються на законі вимоги Банку про стягнення з відповідача у цій справі за вищезазначеним кредитним договором відсотків після 31.10.2019 року, тобто після дати закінчення строку дії вищезазначеного договору сторін, який відповідає строку дії картки, і до станом на 31.05.2020 року (в межах позовних вимог Банку у цій справі, а.с. 4 зворот), тому у задоволенні цих вимог Банку у цій справі слід відмовити за безпідставністю їх нарахування, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18), який мають враховувати загальні суди в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції у цій справі є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог ЦПК України. За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково, рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року у цій справі у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Банку слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 24.01.2011 року станом на 31.10.2019 року у розмірі 9032,60 грн., яка складається з: 9032,60 грн. заборгованості за кредитом, 00,00 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом по 31.10.2019 року, в іншій частині позовних вимог слід відмовити. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги та позову Банку у цій справі лише частково при вищевикладених обставинах, останній має право на стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3767,90 грн. (розрахунок: 2102,00 грн. судового збору за першу інстанцію (а.с. 55) + судовий збір, сплачений Банком за подачу апеляційної скарги до апеляційного суду 3153,00 грн. (а.с. 78) = 5255,00 грн. * сума задоволених позовних вимог 9032,60 грн. / сума заявлених позовних вимог 12597,63 грн. Керуючись ст.ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року у цій справі у цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 24.01.2011 року станом на 31.10.2019 року у розмірі 9032,60 грн., яка складається з: 9032,60 грн. заборгованості за кредитом, 00,00 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом по 31.10.2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 3767,90 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 09.03.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.