Постанова 4807 № 336/3269/20

Дата документу 02.03.2021 Справа № 336/3269/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 336/3269/20 Головуючий у 1 інстанції: Жупанова І.Б. № 22-ц/807/734/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бєлова А.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2020 року по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним договору дарування квартири, визнання недійсним договору дарування автомобіля, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна шляхом визнання права власності на частку майна, ВСТАНОВИВ: З матеріалів справи вбачається. що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним договору дарування квартири, визнання недійсним договору дарування автомобіля, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна шляхом визнання права власності на частку майна та за зустрічною позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним договору дарування квартири, визнання недійсним договору дарування автомобіля, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна шляхом визнання права власності на частку майна,Ухвалою суду від 06.10.2020 року прийнято зустрічну позовну заяву, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, за змістом якої заявник просить суд забезпечити позов шляхом вжиття заходів заборони вчиняти будь-яким особам, в тому числі ПАТ «Запоріжжяобленерго», будь-які дії з відключення електроустановки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом спору. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідачі за зустрічною позовною заявою звертаються із заявами до ПАТ «Запоріжжяобленерго» та скаргами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) із вимогами про відключення електропостачання у зазначеній квартирі, позбавивши ОСОБА_1 та її дітей, які проживають на даний час у спірній квартирі, елементарних умов для проживання (освітлення, опалення, робота холодильника). На думку заявника, такі дії вживаються з метою спонукання ОСОБА_1 залишити спірну квартиру та погодитись на умови розподілу майна. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2020 року у задоволенні заявиОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-яким особам, в тому числі і ПАТ «Запоріжжяобленерго», будь-які дії з відключення електроустановки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідачі за зустрічною позовною заявою звертаються із заявами до ПАТ «Запоріжжяобленерго» та скаргами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) із вимогами про відключення електропостачання у зазначеній квартирі, позбавивши ОСОБА_1 та її дітей, які проживають на даний час у спірній квартирі, елементарних умов для проживання (освітлення, опалення, робота холодильника). На думку заявника, такі дії вживаються з метою спонукання ОСОБА_1 залишити спірну квартиру та погодитись на умови розподілу майна. Умови та порядок забезпечення позову визначені у статті 149 ЦПК України, з якою забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;ціну позову,про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України). Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам (ч. 3 ст. 151ЦПК України), а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Суд першої інстанції правильно послався на роз`яснення п. 4 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами цивільногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» від 22.12.2006р. №9, за якими розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися по суті як спір, що вже є предметом позову, так і інший спір, що виник між сторонами під час розгляду справи, що не є предметом позову за цією справою. З огляду на фактичні обставини справи та предмет позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обраний спосіб забезпечення позову, є предметом захисту іншого порушеного права, за захистом якого вона до суду не зверталась. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, судова колегія враховує, що заходи забезпечення позову, які просила вжити апелянт, жодним чином не пов`язані з предметом її зустрічного позову та не впливатимуть на будь-яке рішення в справі, в тому числі і щодо задоволення зустрічного позову. Адже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тож суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, жодним чином не вплине на виконання ухваленого рішення по суті заявлених вимог. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 9 березня 2021 року. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков