Постанова Київський апеляційний суд № 355/1459/20

Справа № 755/1459/20 Головуючий у 1 інстанції Коваленко К.В. Провадження № 33/824/1257/2021 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 24 лютого 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Семенцов Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 11.01.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисячдвісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, - В С Т А Н О В И В: Згідно постанови, 22 листопада 2020 року о 19 год. 40 хв. на 77 км. автодороги Київ-Харків в Баришівському районі Київської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOOLANOS» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Баришівського районного суду Київської області від 11.01.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що його було зупинено працівниками поліції на підставі того, що в його автомобілі не горіла лампочка аварійної фари, після чого посилаючись на його стан і мову один з працівників поліції почав складати протокол, а інший вивів зі свого автомобіля двох невідомих людей, які поставили свої підписи у протоколі та на надрукованому бланку в поясненнях свідків. Вважає, що судом не перевірено належним чином неупередженість вказаних свідків, оскільки вказаних осіб не було допитано в судовому засіданні з попередженням про кримінальну відповідальність, а свої висновки суд вказує на основі припущень. Вважає, що працівниками поліції було порушено норми законодавства під час оформлення події правопорушення. Окрім того, вказує, що відеозапис відтворено не повно, що позбавляє суд з`ясувати всі обставини справи, а тому є підстави для витребовування всієї відеозйомки. При цьому зазначає, що відповідно вимог ч. 1 ст. 265-2 його автомобіль ні затримано, ні заблоковано не було, в протоколі відсутній відповідний запис та не долучено до справи акт огляду тимчасово затриманого транспортного засобу, а наявна в матеріалах розписка є підробкою, оскільки його автомобіль нікому не передавався та відсторонення його від керування не було. Вважає, вина в його діях відсутня. Разом з тим, посилаючись на Закон України від 22.11.2018 року №2617-VIII, який набрав чинності 01.07.2020 року відповідно якого відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції було виключено із ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 КК України, тому вважає, що відповідальність водіїв автомобілів за ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції, яка діяла на момент складення протокол не передбачена, а отже вважає, що склад адміністративного правопорушення відсутній. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим. Такий висновок підтверджується оціненими в сукупності місцевим судом доказами щодо всіх обставин справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 293299 від 22.11.2020 року; поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.11.2020 року; іншими матеріалами справи. При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення місцевий суд, дотримуючись вимог статті 33 КУпАП, врахував характер вчиненого ним правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах, встановлених санкцією частини 1 статті 130 КУпАП. Вважаю, що накладене місцевим судом адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень. Отже, місцевий суд, відповідно до ст. 280 КУпАП, з`ясував всі обставини, що підлягають при розгляді даної справи щодо ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом не забезпечено всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, є надуманими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Згідно ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до ч. 3, ч. 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, який визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Згідно п. 6 розділу I, п. 6 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Відповідно до п. 7 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом, надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Згідно п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат підтвердили викладені в апеляційній скарзі обставини та зазначили, що мають сумніви щодо неупередженості свідків. Посилання апелянта на те, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є упередженими є необґрунтованими, так як суд не вбачає як підставу упередженості той факт, що вказані особи вийшли з автомобіля працівників поліції, інших доводів щодо їх упередженості ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного перегляду справи апелянтами не наведено. Відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського, свідки повідомили інспектору поліції свої анкетні відомості. Письмові пояснення вказаних свідків містять їх особистий підпис і про те, що з їх слів пояснення записані вірно, їм прочитано. Поведінка ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, не свідчить про їх упередженість, а тому доводи апелянта про те, що свідки вийшли з машини патрульних, не може бути безумовною підставою визнання їх пояснень як доказу у справі про адміністративне правопорушення недопустимим. Письмові показання свідків, як документи віднесені до джерел доказів, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції. У суду не було підстав не довіряти письмовим поясненням свідків, показання яких не суперечать обставинам справи, а їх присутність під час фіксації правопорушення підтверджена відеозаписом. Окрім того, доводи апелянта щодо незастосування щодо ОСОБА_1 норм ч. 1 ст. 265-2 КУпАП, суд визнає безпідставними, так як відповідно норми вказаної статті тимчасове затримання транспортного засобу шляхом блокування або доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. Зважаючи на обставини справи, підстав для блокування транспортного засобу ОСОБА_1 у працівників поліції не було. Натомість, працівниками поліції було застосовано відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, що вбачається із відеозапису, відповідно якого працівники поліції наголосили ОСОБА_1 про те, що приїде водій, який доставить транспортний засіб ОСОБА_1 , вказане підтверджується також наявною в матеріалах справи розпискою, в якій ОСОБА_4 зобов`язується доставити автомобіль за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання ОСОБА_1 . При цьому жодних заперечень щодо вказаної обставини ОСОБА_1 не висловлював, що вбачається із відеозапису. Окрім цього, апелянтами вказується як на порушення, яке полягає у наданні на адресу суду відеофіксації вчиненого правопорушення, яка є не безперервною. В даному випадку, вказані доводи є необґрунтованими, оскільки усі необхідні факти, які мають важливе значення при розгляді даної справи та з якими законодавство пов`язує настання відповідальності за вчинене правопорушення, зафіксовані нагрудними камерами поліцейських та використані як доказ вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Крім того, з цього ж відео вбачається, що працівниками поліції, було запропоновано в присутності двох свідків пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 повідомив, що він відмовляється їхати у медичний заклад. З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП убачається, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилання апелянта, на відсутність складу адміністративного правопорушення, у зв`язку із змінами, за якими відповідальність водіїв автомобілів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в редакції, яка діяла на момент складання протоколу не передбачена, суд зазначає наступне. Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року (далі - Закон № 2617-VIII), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами, які перебувають в стані наркотичного сп`яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Після набрання чинності Законом № 2617-VIII, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами, які перебувають в стані наркотичного сп`яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, було виключено зі ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 КК України. 03 липня 2020 року в газеті «Голос України» (№110) було опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-ІХ від 17 червня 2020 (далі - Закон № 720-ІХ), яким нова редакція ст. 130 КУпАП, введена Законом № 2617-VIII, була виключена. Також Законом № 720-ІХ було виключено введену Законом № 2617-VIII кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами, які перебувають в стані наркотичного сп`яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння (ст. 286-1 КК України). Згідно з розділом ІІ Закону № 720-ІХ останній набирає чинності з дня набрання чинності Законом №2617-VIII. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч. 2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Також ст. 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Суд звертає увагу, що у цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість, у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами, які перебувають в стані наркотичного сп`яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, не була скасована, а навпаки - тимчасово посилена. Частиною 1 ст. 130 КУпАП (в редакції, яка була чинною на час вчинення адміністративного правопорушення) передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено. Таким чином, доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, постанова Баришівського районного суду Київської області від 11.01.2021 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку з чим залишає постанову суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Баришівського районного суду Київської області від 11.01.2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.В.Семенцов